м. Вінниця
27 березня 2013 р. Справа № 802/600/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича
представників позивача: Безрукової О.А, Тимченко О.У., Колісниченко Т.О.
представника відповідача: Островерха Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Бершадський електротехнічний завод"
до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось відкрите акціонерне товариство «Бершадський електротехнічний завод» (надалі позивач, ВАТ «Бершадський електротехнічний завод») з адміністративним позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі відповідач, Бершадська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 8 907,50 грн. з них: основного платежу в сумі 7 126,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 1 781,50 грн.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких зазначено, що фактичного здійснення господарської операції між ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» та ТОВ «Компанія Інтербазіс» не відбулося, а тому позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 7 126,00 грн., у зв'язку з чим порушено п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
21 вересня 2012 року посадовими особами Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість з ТОВ «Компанія Інтербазіс» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.
В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 8 907,50 грн. з них: основного платежу в сумі 7 126,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 1 781,50 грн.
За результатами проведеної перевірки Бершадською МДПІ складено акт перевірки № 316/22/05769219 від 26.09.2012р. (а.с. 11-20).
ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» не погоджуючись з висновками Бершадської МДПІ, викладених у акті перевірки № 316/22/05769219 від 26.09.2012р. подала заперечення за вих. № 629 від 03.10.2012 року до Бершадської МДПІ на вищевказаний акт (а.с.21-22).
Бершадською МДПІ на адресу ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» надіслано відповідь №4113 від 10.10.2012 року про розгляд заперечення № 629 від 03.10.2012 року, якою повідомила, що акт № 316/22/05769219 від 26.09.2012р. залишено без змін (а.с.25).
На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000682301 від 12.10.2012 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 907,50 грн. з них: основного платежу в сумі 7 126,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 1 781,50 грн. (а.с.23).
22.10.2012 року відповідно до вимог Податкового кодексу України ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» подало до Державної податкової служби у Вінницькій області скаргу за вих. №662 від 22.10.2012 року на податкове повідомлення - рішення та рішення за №4113 від 10.10.2012 року (а.с.26-28).
За наслідками адміністративного оскарження, у задоволенні первинної скарги відмовлено, а податкове повідомлення - рішення Бершадської МДПІ форми "Р" № 0000682301 від 12.10.2012 року залишено без змін, про що свідчить рішення Державної податкової служби у Вінницькій області №19850/10/10-02-11 від 30.11.2012 року (а.с. 32-38).
Не погоджуючись з рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області щодо розгляду первинної скарги на податкове повідомлення - рішення, ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» звернувся до Державної податкової служби України із аналогічною скаргою (а.с.43-46).
За наслідками адміністративного оскарження рішення, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі, скарга залишена без задоволення, а рішення - без змін (а.с.47-49).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.
Так, судом встановлено, що в основу висновків податкового органу покладена довідка ДПІ у Печерському районі м. Києва №648/23-4/37194178 від 14.02.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Компанія Інтербазіс» щодо підтвердження господарських відносин за червень, липень, серпень 2011 року».
Проте, реальність здійснення господарської операції насамперед необхідно перевірити на підставі первинних документів та документів бухгалтерського обліку.
Відтак, перевіривши доводи представників позивача щодо реальності здійснення господарської операції судом встановлено, що придбання товарно - матеріальних цінностей відбувалось на підставі усної домовленості між позивачем та контрагентом ТОВ «Компанія Інтербазіс».
Зокрема, придбання товарно - матеріальних цінностей позивачем у ТОВ «Компанія Інтербазіс» підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме: накладними №1902 від 19.07.2011 року, №1903 від 19.07.2011 року, №2103 від 21.07.2011 року, №2104 від 21.07.2011 року; рахунками фактури №1907-9 від 19.07.2011 року, №1907-10 від 19.07.2011 року, №2107-8 від 21.07.2011 року, №2107-9 від 21.07.2011 року; податковими накладними №1902 від 19.07.2011 року, №1903 від 19.07.2011 року, №2103 від 21.07.2011 року, №2104 від 21.07.2011 року; платіжними дорученнями №639 від 08 серпня 2011 року, №650 від 11 серпня 2011 року, №109 від 15 серпня 2011 року, №681 від 17 серпня 2011 року, №117 від 22 серпня 2011 року, №714 від 01 вересня 2011 року, №43 від 13 березня 2012 року, №391 від 11 травня 2012 року (а.с. 50-70).
На підтвердження обліку товару, які придбані у ТОВ «Компанія Інтербазіс» та надійшли на підприємство, представниками позивача надано прибутковий ордер №294 від 29 липня 2011 року, прибутковий ордер №295 від 29 липня 2011 року, прибутковий ордер №301 від 29 липня 2011 року, прибутковий ордер №314 від 29 липня 2011 року (а.с.73-76).
Крім того, на підтвердження зберігання ТМЦ, в судовому засіданні досліджено картку обліку товаро - матеріальних цінностей по складу (кладовій), з якої вбачається, що товар, який придбаний у ТОВ «Компанія Інтербазіс» зберігався в складському приміщенні (а.с. 85-91).
А вимоги №292 від 30.08.2011 року, №306 від 31.08.2011 року, №294 від 30.08.2011 року, №374 від 19.10.2011 року, №355 від 29.09.2011 року, №417 від 15.11.2011 року, №385 від 31.10.2011 року, №17 від 31.01.2012 року, №8 від 19.01.2012 року, №162 від 28.05.2012 року, №59 від 14.03.2012 року підтверджують використання придбаного товару у господарській діяльності ВАТ «Бершадський електротехнічний завод».
Окремо суд звертає увагу на доводи представника відповідача щодо неможливості встановити факт передачі товару від ТОВ «Компанія Інтербазіс» до ВАТ «Бершадський електротехнічний завод» у липні 2011 року, у зв'язку з відсутністю (не надання для проведення перевірки) документів, що засвідчують транспортування товару, а згідно подорожніх листів вантажного автомобіля та посвідчень про відрядження осіб було відряджено до ТОВ "Інтер-Енерго-Прогрес", а не до ТОВ "Компанія Інтербазіс".
Однак, зазначені доводи спростовуються оглянутими в судовому засіданні оригіналами наказів №127/в від 20.07.2011 року «Про відрядження до м. Київ», подорожніх листів вантажного автомобіля №237 від 21.07.2011 року (а.с.70) та посвідченнями про відрядження №266 і №267, копії яких містяться в адміністративній справі (а.с.71-72).
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що постачання товарно - матеріальних цінностей від контрагентів, в тому числі і від ТОВ «Компанія Інтербазіс» здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Інтербазіс». А в посвідченнях про відрядження зазначено, що осіб відряджено до м. Києва ТОВ "Інтер-Енерго-Прогрес", оскільки для економії пального водій вантажного автомобіля по дорозі до кінцевого пункту здійснює доручені йому закупівлі у декількох контрагентів.
Крім того, в судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_5, який пояснив, що 21.07.2011 року він разом з водієм ОСОБА_6 були відряджені до м. Києва для одержання товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Інтер-Енерго-Прогрес» та від інших постачальників, які обслуговують ВАТ «Бершадський електротехнічний завод», зокрема і ТОВ «Компанія Інтербазіс».
Враховуючи дані обставини, суд зауважує, що відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагентів до позивача дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.
Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"№363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.
Вказаний нормативно-правовий акт лише визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Отже, з наведеного випливає, що постачання ТМЦ відбувалось на підставі податкових накладних транспортним засобом, що належить позивачу, що в свою чергу і підтверджує рух товару від постачальника до покупця.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.
Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.
Також необхідно зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.
Отже, на думку суду, первинні документи, які містяться в матеріалах справи та оглянуті в судовому засіданні, зокрема, накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції.
Таким чином, здійснивши системний аналіз чинного на момент вчинення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення суми податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок прийняте податкового повідомлення-рішення за платежем податку на додану вартість в сумі 8 907,50 грн. з них: основного платежу в сумі 7 126,00 грн., штрафних (фінансові) санкцій - 1 781,50 грн. - протиправним.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000682301 від 12.10.2012 року Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальності "Бершадський електротехнічний завод" (вул. Червоноармійська, 165, м. Бершадь, 24400) судові витрати в сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна