21 лютого 2008 року. м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі;
Фальчука В.П., Троїцької Л.Л., Каранфілової В.М. ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2005 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 листопаду 2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», другої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя, ОСОБА_2, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ЗАТ ПБ «ПриватБанк» та третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 і другої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя, про визнання недійсним заповітного розпорядження -
встановила;
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2005 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2005 року, яким рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя змінено, та стягнуто на користьОСОБА_1 з ЗАТ ПБ «ПриватБанк» не отриману частину за вкладом у розмірі 1684 гривні 34 коп., неустойку в розмірі 980 гривен 28 коп., сплачене мито на користь держави у розмірі 149 гривен 32 коп., моральну шкоду у розмірі 1500 гривен. З другої державної нотаріальної контори м. Запоріжжя на користь позивачки стягнуто моральну шкоду у розмірі 300 гривен. В задоволенні решти позовних вимогОСОБА_1 відмовлено.
В касаційній скарзі заявниця просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів визнає, що підстави для перегляду судового рішення апеляційного суду Запорізької області відсутні.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, та визнаючи частково не дійсним свідоцтво №2-489 від 13.05.2000 року про право власності на спадщину за законом, видане Дзюбі Ганні Іванівні нотаріусом 2-ї державної нотаріальної контори м. Запоріжжя, в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину грошового вкладу №1401631101 від 18.11.1994 року, який знаходиться в КБ «ПриватБанку» в порядку спадкування після
Справа №33ц-71/08 (33ц-1121/07)
2
смерті ОСОБА_3, яка наступила 07.05.1999 року, та стягуючи з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 1684 гривні 34 коп., і відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2не мала права на 1/2 частину грошового вкладу свого чоловіка, так як спадкоємцями цієї частини вкладу крім неї є донька ОСОБА_3.
Свій висновок суд обґрунтував п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами справ про успадкування» зі змінами і доповненнями, згідно якого «...вклад в кредитній установі, на який спадкоємцем зроблено розпорядження на випадок смерті ... не входить до складу загального спадкового майна і переходить в порядку спадкування у власність особи, вказаної в розпорядженні. В разі смерті особи, на користь якої зроблено заповіт на вклад, до смерті спадкодавця, а також при відсутності таких розпоряджень спадкодавця, вклад включається у спадкове майно і спадкується на загальних підстава».
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 неправомірно було видане свідоцтво на 1/2 частину грошового вкладу померлого ОСОБА_3 та нею отримана ця частина вкладу, суд першої інстанції стягнув з відповідачки на користь ОСОБА_1 частину отриманого вкладу у розмірі 1684 гривні 34 коп.
Апеляційний суд Запорізької області змінюючи рішення суду першої інстанції та стягуючи з ЗАТ ПБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1684 гривні 34 коп., що складає не отриману грошову частину вкладу після смерті ОСОБА_3, а також стягуючи неустойку у розмірі 980 гривен 28 коп., моральну шкоду у розмірі 1500 гривен, та стягуючи на її користь з 2-ї державної нотаріальної контори м. Запоріжжя моральну шкоду у розмірі 300 гривен і відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог виходив з того, що відповідач-банк зобов'язаний в силу своїх повноважень видати позивачці належну їх частину вкладу. Та частина вкладу, яка неправомірно була видана ОСОБА_2, банк може витребувати як безпідставно видану. Виплата неустойки передбачена договором, укладеним між ЗАТ ПБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3
Апеляційним судом також визнано право позивачки на отримання вартості спричиненої відповідачами моральної шкоди.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до встановлених правовідносин норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Рішення ж Ленінського районного суду м. Запоріжжя законно та обгрунтовано було змінене апеляційним судом Запорізької області за обставин, зазначених в рішенні апеляційного суду.
Доводи касатора про те, що спеціальними правилами спадкування заповідальних вкладів, які викладені в «Керівництві по депозитним процедурам», затвердженими наказом Правління ЗАТ ПБ «ПриватБанк» від 30.11.2000 року за №1278 передбачено інший порядок розпорядження вкладом у разі смерті особи, на користь якої зроблене таке розпорядження, за життя власника вкладу, не можуть бути прийняті до уваги, так як питання спадкування прав та обов'язків спадкодавця встановлюється Законами України, а не наказами правління акціонерного товариства.
Практика застосування судами закону у справах про спадкування, викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами справ про успадкування» зі змінами і доповненнями, і застосована судами обох інстанцій у зазначеній справі правомірно.
У зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції змінене судом апеляційної інстанції правомірно, правових підстав для скасування вже зміненого рішення суду немає. Касаційна скарга є необгрунтованою і викладені у ній доводи є безпідставними.
3
Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права, чи порушення норм процесуального права.
Рішення апеляційного суду Запорізької області постановлене з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підстави, передбачені ст. 341 ЦПК України для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 332, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила;
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 листопаду 2005 року залишити без змін.