19 березня 2013 р.Справа № 2а-12959/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Жигилія С.П. , Курило Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-12959/12/2070
за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. позов ДП завод "Електроважмаш" задоволено.
Скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000830040 від 06.11.2012 р.
Скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000820040 від 06.11.2012 р.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції п.198.1, 198.6 ст.198 , 200.3. ст.200 Податкового кодексу України, порядку заповнення податкових накладних, не повне з'ясування обставин по справі, не врахування акту ДПІ від 03.09.2012р. « Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ « Промтехнології ЛТД», відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, що привело до невірного вирішення справи.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова суду першої інстанції переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП завод "Електроважмаш" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень, липень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої складено акт №476/40-028/00213121 від 19.10.2012р.
З висновками акту перевірки позивачем зокрема порушено:
п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме неправомірне включення до складу податкового кредиту червня 2012 року суми ПДВ у розмірі 9 050,00 грн., що призвело до порушення п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 9 050,00 грн. за червень 2012 року та абз. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення бюджетного відшкодування за липень 2012 року на 9 500,00 грн.
п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме неправомірно включено до складу податкового кредиту липня 2012 року суми ПДВ у розмірі 247 228,00 грн., що призвело до порушення п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 247 228,00 грн. за липень 2012 року.
06.11.2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
-№0000830040 від 06.11.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9 050,00 грн. та накладення штрафних санкцій у розмірі 4 525 грн.,
-№0000820040 від 06.11.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 247 228,00 грн.
Підставою для прийняттям податкових повідомлень -рішень слугували висновки податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій маж позивачем та ПП « Форест-Плюс», ТОВ «Промтехнології ЛТД».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не підтвердженні належними доказами, позивачем, як до перевірки так і до суду надано первинні документи, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано податку звітність з податку на додану вартість (декларації, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, уточнюючий розрахунок у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок) (а.с. 40-53).
Так, приймаючи податкові податкові повідомлення-рішення податковий орган дійшов до висновку про безпідставність отримання позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2012 року на суму 9 050, 00 грн. (за податковими накладними № 15,16 від 08.06.2012 р.) внаслідок безтоварності операцій по угоді позивача з ПП «Форест-Плюс», а також поставив під сумнів задекларовану позивачем за суму від'ємного значення з ПДВ за липень на 247 228,00 грн. (загальна сума від'ємного значення по декларації за липень 2012 року складає 4 439 782,00 грн.) внаслідок не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з ТОВ «Промтехнології ЛТД» (а.с. 8-39).
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 05.12.2011 р. між позивачем (замовником) та ТОВ "Промтехнології ЛТД" (постачальник) укладено договір № 207-02/108-Т, за умовами якого позивач придбав товари виробничого призначення (кільця, напівмуфти, накладки, тощо) у номенклатурі та за ціною погодженими сторонами. (а.с. 160-163).
На підтвердження реальності вказаних угод позивачем надано: специфікації до угоди, податкові , видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, лімітно-забірні, вимогу про замовлення товару у виробництво. Оплата здійснена в безготівковий спосіб. (а.с.164-179).
13.06.2011 р., 06.09.2011 р., 06.09.2011р. між позивач (покупець) та ПП "Форест-Плюс" (постачальник) укладено договори № 207-03/84-Т, № 238/04-210-Т, № 238/04-2011-Т, предметом яких є поставка товарів за державні кошти у номенклатурі, кількості та за вартість, визначених у специфікаціях ( ферованадій, сілікокальцій, феросиліцій) (а.с. 101-104, 136-139, 147-150).
Фактичне здійснення угод позивачем так само підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності на кожний факт поставки, а саме: специфікаціями, податковими накладними, прибутковими ордерами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, лімітно-забрними картами, вимогами про замовлення ТМЦ у виробництво. Оплата товару здійснена в безготівковий спосіб (а.с. 105-135, 140-146, 151-159).
Відповідно до п. 14.1.18. ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно ст.14.1.18. ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України: "датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Колегія суддів зазначає, що первинні бухгалтерські документи по господарським операціям ДП завод «Електроважмаш» з ТОВ «Промтехнології ЛТД», ТОВ «Форест-Плюс» надавалися позивачем до податкової перевірки. Застережень з приводу їх правильності відповідачем в акті перевірки не зазначено.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи, зокрема податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.
Доводи апеляційної скарги щодо не відповідності податкових накладних, виданих контрагентами позивача вимогам наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379 « Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а саме не вірне зазначення в цих податкових накладних місця знаходження контрагентів, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так податковий орган зазначає, що під час перевірки контрагентів позивача були складені акти від 03.09.2012р. та від 31.08.2012р. про не встановлення їх за місцезнаходженням.
Колегія суддів зазначає, що взаємовідносини позивача з його контрагентами мали місце в період з 2011р. по липень 2012р., місцезнаходження контрагентів позивача, зазначене в податкових накладних співпадає з відомостями місцезнаходження цих підприємств в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відсутність цих контрагентів позивача в подальшому за місцезнаходженням не підтверджене належними доказами, а саме відомостями з Єдиного реєстру, а тому не свідчить про невірне заповнення податкових накладних.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.09.2012 р. № 3417/22-10/36186409 про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Промтехнології ЛТД» та інформацію ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 31.08.2012 р. № 19502/7/22-6, від 28.09.2012 р. № 22232/7/22-6 про відсутність ТОВ «»Форест-Плюс» за місцезнаходженням, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод, укладених між цим контрагентом та позивачем, оскільки висновки податкового органу про порушення (дотримання) платником вимог законодавства має ґрунтуватися на безпосередньому дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів такого платника за відповідний період.
Неможливість проведення зустрічної звірки щодо контрагентів позивача (інших господарюючих суб'єктів), не є підставою для визнання податкового кредиту (суми бюджетного відшкодування) позивача непідтвердженими, оскільки за умови складення таких актів лише фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника. Реальність господарських операції такого платника предметом звірки контрагентів позивача не є, первинні документи податковим органом, під час проведення звірки, не перевіряються.
Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.
Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.
На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами або дотримання ними вимог податкового, іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.
Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).
Господарська діяльності контрагента позивача, не вимагає від нього безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод.
Тим більше, судовим розглядом встановлено та підтверджено наявність у позивача матеріальної бази, щодо якої здійснювалися роботи за договорами, і доказів протилежного відповідачем не надано.
Посилання апелянта на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, як про підставу висновку щодо не підтвердження показників податкової звітності позивача з ПДВ, колегія суддів вважає такими, що не спростовують доведеності факту виконання угод сторонами, а тому не позбавляють позивача права на формування податкового кредиту, отримання бюджетного відшкодування.
Крім того у разі невиконання обов'язків платника податку щодо перебування за юридичною адресою наслідки цього виникають саме щодо такого платника, з огляду на презумпцію індивідуального характеру відповідальності.
Таким чином, висновки відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства з боку позивача не підтверджені доказами, які б судами обох інстанцій були досліджені безпосередньо.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-12959/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Курило Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.