Іменем України
Справа № 2а-4049/12/0170/9
18.03.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кобаля М.І. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Даніліна К.В.
за участю сторін:
представник позивача - ОСОБА_2 ОСОБА_3, довіреність № 980 від 12.04.12
представник третьої особи - ОСОБА_4 ОСОБА_5, довіреність № 3293 від 24.09.12
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 18.09.12 у справі № 2а-4049/12/0170/9
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 95029)
до Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, буд.9, смт. Гурзуф, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98640)
Управління Держкомзему в м. Ялта АР Крим (вул. Руданського, буд.7, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)
третя особа: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,97573)
про визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.12 у справі № 2а-4049/12/0170/9 позовні вимоги ОСОБА_2 до Гурзуфської селищної ради, Управління Держкомзему в м. Ялта АР Крим, треті особи: ОСОБА_4 про визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Гурзуфської селищної Ради 7-й сесії 6 скликання від 15.02.2011 року № 19 про прийняття протесту заступника прокурора м. Ялта вих. № 1035вих.11 від 28.01.2011 року на п. 2 рішення Гурзуфської селищної Ради "Про дачу дозволу на складення проектів відводів земельних ділянок для передачі в приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд на землях Гурзуфської селищної Ради" № 29 від 25.11.2005 року та скасування п. 2 Рішення Гурзуфської селищної Ради "Про дачу дозволу на складення проектів відводів земельних ділянок для передачі в приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд на землях Гурзуфської селищної Ради" № 29 від 25.11.2005 року, гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2.
Зобов'язано Управління Держкомзему України у м. Ялта АР Крим видати ОСОБА_2 державний акт серії ЯЛ № 881116 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АР Крим, АДРЕСА_3 (кадастровий номер 0111946800:02:001:0270).
Не погодившись з даною постановою, третя особа звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
10.12.12 на адресу суду надійшла заява Гурзуфської селищної ради про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.12 у справі № 2а-4049/12/0170/9.
В судовому засіданні 18.03.13 представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Представники відповідачів не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що рішенням Гурзуфської селищної Ради 28 сесії 24 скликання м. Ялти АР Крим від 14.05.2004 р. № 19 був наданий дозвіл ОСОБА_6 (батькові позивача) на складення проекту відводу земельної ділянки, орієнтовної площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд із земель Гурзуфської селищної Ради за адресою: АДРЕСА_4, район заправки.
Рішенням Гурзуфської селищної Ради 37 сесії (4)24 скликання м. Ялти АР Крим від 19.10.2004 р. № 10 був наданий дозвіл ОСОБА_6 (батькові позивача) на складення проекту відводу земельної ділянки, орієнтовної площею 0, 11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд із земель Гурзуфської селищної Ради за адресою: АДРЕСА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача - ОСОБА_6 помер.
Позивач ОСОБА_2 звернувся 12.09.2005 р. до Гурзуфської селищної Ради із заявою про скасування п. 1.9 Рішення Гурзуфської селищної Ради 37 сесії (4)24 скликання м. Ялти АР Крим від 19.10.2004 р. № 10 в зв'язку із смертю батька ОСОБА_6 та дачі дозволу на використання матеріалів, зібраних його батьком стосовно відведеної земельної ділянки.
Відповідно до рішення Гурзуфської селищної Ради 56 сесії 4 скликання м. Ялти АР Крим від 25.11.2005 р. № 29 був скасований п. 1.9. рішення № 10 Гурзуфської селищної Ради 37 сесії 42 скликання від 19.10.2004 р.; наданий дозвіл ОСОБА_2 на складення проекту відводу земельної ділянки, орієнтовної площею 0, 11 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; дозволено використання зібраних ОСОБА_6 за даною земельною ділянкою, висновків та погоджень; погоджено проект землевпорядкування по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 Гурзуфської селищної Ради для отримання його у приватну власність відповідно до ст.ст. 118, 121 Земельного Кодексу України.
Рішенням Гурзуфської селищної Ради 40 сесії 5 скликання м. Ялти АР Крим від 11.12.2009 р. № 42 ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка кадастровий номер 0111946800:02:001:0270 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АРК, АДРЕСА_3, Гурзуфської селищної Ради, площею 0, 1100 га, із земель Гурзуфської селищної Ради не переданих у власність та не наданих в постійне користування в межах населеного пункту п. Данилівка (строчка 12.3, шифр 96 форми 6-зем), в тому числі за угіддями "Відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом", в тому числі "інші відкриті землі" (графи 67, 71 форми 6-зем), ("Для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва (присадибна ділянка) код УКЦИЗ-1.8).
Відповідно до п.п. 18 цього рішення Гурзуфської селищної Ради 40 сесії 5 скликання м. Ялти АР Крим від 11.12.2009 р. № 42, позивач мав замовити в управлінні земельних ресурсів оформлення державного акту на право приватної власності на землю.
12.03.2012 року позивачу ОСОБА_2 Управлінням Держкомзему у м. Ялта АР Крим був виданий державний акт серії ЯЛ № 881116 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АР Крим, АДРЕСА_3 (кадастровий номер 0111946800:02:001:0270).
При зверненні 14.03.2012 року до Голови Гурзуфської селищної Ради для підписання державного акту, позивачу стало відомо, що рішенням Гурзуфської селищної Ради 7-й сесії 6 скликання від 15.02.2011 року № 19 прийнятий протест заступника прокурора м. Ялта вих. № 1035вих.11 від 28.01.2011 року на п. 2 Рішення Гурзуфської селищної Ради "Про дачу дозволу на складення проектів відводів земельних ділянок для передачі в приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд на землях Гурзуфської селищної Ради" № 29 від 25.11.2005 та скасований п. 2 рішення Гурзуфської селищної Ради про дачу дозволу ОСОБА_2 на складення проектів відводів земельних ділянок для передачі в приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд на землях Гурзуфської селищної Ради" № 29 від 25.11.2005 року, за адресою: АДРЕСА_3.
Під час звернення до Управління Держкомзему у м. Ялта АР Крим, позивачубуло відмовлено у державній реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, а сам оригінал державного акту було вилучено.
Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлені повноваження сільських, селищних, міських рад.
Серед передбачених ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин є передача земельних ділянок комунальній власності у власність громадянам та юридичним особам, надання їх у користування відповідно до вимог цього кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки, зокрема на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Згідно статей 38, 39 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Громадяни та юридичні особи, відповідно до ст.116 ЗК України, набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної Ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. (ч.1, 2 ст.118 ЗК )
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, Рада Міністрів АР Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Ч. 9 ст. 118 ЗК України встановлено, що Рада Міністрів АР Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Матеріалами справи підтверджується, що за заявою батька позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 рішеннями Гурзуфської селищної Ради було надано дозвіл на складення проекту відводу спірної земельної ділянки. В послідуючому за заявою позивача ОСОБА_2 на підставі рішення Гурзуфської селищної Ради 56 сесії 4 скликання м. Ялти АР Крим від 25.11.2005 р. № 29 був скасований п. 1.9. рішення № 10 Гурзуфської селищної Ради 37 сесії 42 скликання від 19.10.2004 р.; наданий дозвіл ОСОБА_2 на складення проекту відводу спірної земельної ділянки та дозволено використання зібраних ОСОБА_6 за даною земельною ділянкою, висновків та погоджень, погоджено проект землевпорядкування для отримання його у приватну власність, відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України. Відповідно до п.п. 1, 3.1 рішення Гурзуфської селищної Ради 40 сесії 5 скликання м. Ялти АР Крим від 11.12.2009 р. № 42 ОСОБА_2 передана у приватну власність спірна земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Колегія суддів зазначає, що доказів звернення із заявою до Гурзуфської селищної Ради АР Крим про виділення земельної ділянки у межах земель Гурзуфської селищної Ради, відповідачем - Гурзуфською селищною Радою АР Крим та третьою особою - ОСОБА_4, відповідно до ст. 71 КАС України, суду не надано.
Під час апеляційного розгляду справи суду також не було надано копії земельної справи ОСОБА_4, заяви ОСОБА_4 про виділення їй земельної ділянки у межах земель Гурзуфської селищної Ради.
Судова колегія вважає безпідставними доводи заступника прокурора м. Ялта в протесті вих. № 1035вих.11 від 28.01.2011 року на п. 2 рішення Гурзуфської селищної Ради "Про дачу дозволу на складення проектів відводів земельних ділянок для передачі в приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд на землях Гурзуфської селищної Ради" № 29 від 25.11.2005 року про те, що усупереч вимогам ст.ст. 1, 7, 20 Закону України "Про звернення громадян", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.116, 118 Земельного кодексу України, звернення ОСОБА_4 у встановленому порядку селищною радою розглянуто не було, оскільки доказів існування такого належного звернення ОСОБА_4 із заявою про виділення їй земельної ділянки не доведено та суду не надано.
Враховуюче наведене, суд приходить до висновку, що задоволений відповідачем протест прокурора ґрунтувався на припущеннях та був бездоказовим, а отже й підстав для його прийняття у відповідача не було.
Судом встановлено, що Постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 21.07.2010 року адміністративний позов ОСОБА_4 Зульхіїї до Голови Гурзуфської селищної Ради АР Крим ОСОБА_8, Гурзуфської селищної Ради АР Крим, треті особи - ОСОБА_2, Управління головного архітектора Ялтинської міської Ради АР Крим про визнання рішення виконкому Гурзуфської селищної Ради АР Крим 56 сесії 4 скликання № 29 від 25.11.2005 року про надання земельної ділянки АДРЕСА_2, смт. Гурзуф ОСОБА_2 (справа № 2а-1468/10) - залишений без задоволення.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 року (справа № 2а-1468/10/0118) у вищевказаній адміністративній справі прийнята відмова ОСОБА_4 від позовних вимог у справі № 2а-1468/10. Постанова Сімферопольського районного суду АР Крим від 21.07.2010 року визнана нечинною. Провадження у справі № 2а-1468/10 закрито.
Також судова колегія вважає необхідним зазначити, що рішення Гурзуфської селищної Ради 7-й сесії 6 скликання від 15.02.2011 року № 19 про прийняття протесту заступника прокурора м. Ялта вих. № 1035вих.11 від 28.01.2011 року, прийняте у відсутність позивача, без попередження про розгляд питання про скасування рішення про відведення йому земельної ділянки.
Окрім цього, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст.143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем - Гурзуфською селищною Радою порушений судовий порядок припинення права ОСОБА_2 на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Судом встановлено, що позивачем згоди відповідачу на вилучення спірної земельної ділянки не надавалось.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 (із змінами, внесеними згідно з постановою від 19 березня 2010 р. № 2) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" зазначено, що недодержання судового порядку припинення права користування земельною ділянкою та її вилучення є підставою для визнання рішення органу місцевого самоврядування та виданих державних актів недійсними.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.20 № 7-рп2009 в аспекті конституційного подання положення частини другій статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення/Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Відповідно до правової позиції Європейського Суду, зокрема по справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення від 24 червня 2003 року), власністю в значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування придбання майна чи майнового права. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.
Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вищевказане рішення Європейського суду є джерелом права.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про відсутність у відповідача - Гурзуфської селищної Ради АР Крим повноважень на задоволення протесту прокурора шляхом скасування рішення, яке прийняте відносно конкретної особи - позивача у справі та стосується його суб'єктивних прав.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Гурзуфської селищної Ради 7-й сесії 6 скликання від 15.02.2011 року № 19 про прийняття протесту заступника прокурора м. Ялта вих. № 1035вих.11 від 28.01.2011 року та скасування п. 2 рішення Гурзуфської селищної Ради № 29 від 25.11.2005 року.
Також, судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання Управління Держкомзему України у м. Ялта АР Крим видати ОСОБА_2 раніше складений державний акт серії ЯЛ № 881116 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АР Крим, АДРЕСА_3, оскільки рішення Гурзуфської селищної Ради 40 сесії 5 скликання м. Ялти АР Крим від 11.12.2009 р. № 42 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 0111946800:02:001:0270 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АРК, АДРЕСА_3 на даний час є діючим.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо розташування на спірної земельної ділянки житлового будинку третьої особи, судовою колегією не приймається до уваги з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент виникнення оскаржуваного рішення відповідача, спірна земельна ділянка була вільна від будь-яких забудов.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.12 у справі № 2а-4049/12/0170/9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис М.І. Кобаль
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва