28 березня 2013 р.Справа № 2а-2313/10/1522
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Алєксєєва В.О.
суддів - Бітова А.І.,
- Милосердного М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФ України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити починаючи з 01 січня 2006 року основну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 по 04 квітня 2010 року залишені без розгляду на підставі ч.1 ст. 100 КАС України.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2010 року позов задоволений.
Визнано протиправними дії УПФ України в Приморському районі м. Одеси щодо відмови у проведенні ОСОБА_2 перерахунку раніше призначеної пенсії з квітня 2010 року.
Зобов'язано УПФ України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та встановити розмір пенсії з квітня 2010 року відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплатити різницю між перерахованою та виплаченою розмірами пенсії.
В апеляційній скарзі УПФ України в Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач є особою, постраждалою від аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, однак отримує пенсію по інвалідності в істотно меншому розмірі, ніж передбачено ст.ст. 49, 50, 54, ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд першої інстанції правильно визнав, що виплата позивачу пенсій на підставі Постанов Кабінету Міністрів України є протиправною, оскільки такі виплати суперечать нормам ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які мають вищу юридичну силу, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком (ч.1 ст. 50).
В усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 8 мінімальних пенсій за віком - для інвалідів 2 групи; 6 мінімальних пенсій за віком - для інвалідів 3 групи (ч.4 ст. 54).
Підпунктами 12, 15 п. 28 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції: "Особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю: інвалідам 1 групи у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 2 групи у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам 3 групи у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також, викладено в новій редакції ч.4 ст. 54 цього Закону: "Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів 2 групи - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для інвалідів 3 групи - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними.
На підставі ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року редакція ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до внесення вказаних змін відновила свою дію.
Разом з тим, питання вказаних виплат регулювалися по іншому Постановами Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" та від 28 травня 2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідні положення яких діяли до 22 липня 2011 року та втратили чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06 липня 2011 року №745 (набрала чинності з 23 липня 2011 року).
Однак, положення зазначених Постанов №№654, 530 не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки вони суперечать Закону, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, з 04 квітня 2010 року позивач має право на отримання основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, судова колегія акцентує увагу, що після ухвалення рішення судом першої інстанції (від 07 грудня 2010 року) в чинному законодавстві відбулися наступні зміни.
Пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року Розділ VІІ "Прикінцевих положень" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п.4, згідно з яким:
"Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
На виконання цього Пункту Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06 липня 2011 року №745 (набрала чинності з 23 липня 2011 року).
Таким чином, з 23 липня 2011 року, позивач має право на отримання основної та додаткової пенсії на підставі Постанови "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06 липня 2011 року №745 (набрала чинності з 23 липня 2011 року), а не ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин, судова колегія вважає необхідним зазначити, що постанова суду першої інстанції підлягає виконанню органом Пенсійного фонду України у період з 04 квітня 2010 року до 23 липня 2011 року.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2010 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: