26 березня 2013 р.Справа № 1570/3974/2012
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Троян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» до Південної митниці Державної митної служби України про скасування картки відмови №500060001/2/00009 від 02.06.2012 року, картки відмови № 500060001/2/00033 від 09.06.2012 року та рішення про визначення митної вартості №500060001/2012/611449/1 від 09.06.2012 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» звернулось до суду з позовом до Південної митниці про скасування картки відмови №500060001/2/00009 від 02.06.2012 року, картки відмови № 500060001/2/00033 від 09.06.2012 року та рішення про визначення митної вартості №500060001/2012/611449/1 від 09.06.2012 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» до Південної митниці Державної митної служби України про скасування картки відмови №500060001/2/00009 від 02.06.2012 року, картки відмови № 500060001/2/00033 від 09.06.2012 року та рішення про визначення митної вартості №500060001/2012/611449/1 від 09.06.2012 року відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» та CUBIERTAS SEGOVIA, S.L. (Іспанія) укладено договір (контракт) №220811 від 26 серпня 2011 року.
В червні 2012 року на виконання вищезазначеного договору (контракту) на адресу позивача надійшов від виробника CUBIERTAS SEGOVIA, S.L. (Іспанія) вантаж, а саме: сланець оброблений окантований плитка, що використовується для покриття стін.
З метою проведення митного оформлення товару «сланець оброблений окантований плитка, що використовується для покриття стін»(Іспанія) в режимі імпорт, декларантом ТОВ «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» до Південної митниці подано ВМД №500060001.2012.000207 від 02.06.2012 року, в якому митна вартість товару визначена позивачем за методом оцінки № 1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Вартість визначена позивачем на підставі документів, які були надані до Південної митниці на підтвердження відомостей про митну вартість товарів, визначеної за ціною договору, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №220811 від 26.08.2011 року, укладений між позивачем та CUBIERTAS SEGOVIA, S.L. (Іспанія); рахунок-фактура (інвойс) №147 від 04.04.2012 року; висновок Державного гемологічного центру України від 29.05.2012 року №090556-Д; пакувальний лист від 04.04.2012 року №б/н.
Південна митниця відмовила ТОВ «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» у прийнятті поданої вантажної митної декларації №500060001.2012.000207 від 02.06.2012 року та митному оформленні товарів, на підставі п.2 ст.53, п.2.,6. ст.264 Митного кодексу України, а саме: на вимогу посадової особи митного органу директор ТОВ «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» відмовився надати для огляду оригінали документів, зазначених у гр. 44 ВМД, ненадання обов'язкових транспортних (перевізних) документів (оскільки витрати на транспортування не включені у вартість товару відповідно до умов поставки), -(перевізних документів), а також в порушення ст. 254 Митного кодексу України ряд документів, наданих позивачем, складено іноземною мовою, а серед переліку документів був відсутній їх переклад на державну мову.
На підставі виявлених порушень митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500060001/2/00009 від 02.06.2012 року .
06.06.2012 року ТОВ «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» подано до митного оформлення ВМД №500060001/2012/000416 з усуненням причин, які стали підставою для відмови у прийнятті попередньої декларації до митного оформлення. В якості основних документів для підтвердження митної вартості товару «сланець оброблений, окантований плитка» позивачем надані: зовнішньоекономічний договір (контракт) №220811 від 26.08.2011 року, укладений між позивачем та CUBIERTAS SEGOVIA, S.L. (Іспанія); рахунок-фактура (інвойс) №147 від 04.04.2012 року; договір (контракт) про перевезення від 07.11.2010 року № Ar-145, висновок Державного гемологічного центру України від 29.05.2012 року №090556-Д.
В ході проведення перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості митним органом встановлено розбіжності, а саме: відсутні відомості про валюту угоди, в рахунку-фактурі (інвойсі) від 04.04.2012 року №147 не зазначено валюту розрахунку, хоча в перекладі даного документу визначена валюта -євро, в сертифікаті походження товару наявні відомості про суму 9977,00 євро.
У зв'язку з встановленими розбіжностями та неможливістю виконання функцій контролю правильності визначення митної вартості, декларанту згідно ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які необхідно надати у 10-денний термін для проведення консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.
Також, на етапі контролю митної вартості товару встановлено, що заявлений декларантом рівень митної вартості товару «сланець оброблений, окантований плитка»(вартість 0.54 євро за 1 кг нетто), нижчий, ніж рівень митної вартості аналогічного за характеристиками товару, оформленого позивачем за ВМД від 21.03.2012 року №500060701/2012/005781 (0,81 євро за 1 кг нетто).
08.06.2012 року позивачем надано до Південної митниці лист від 08.06.2012 року №112, відповідно до якого ТОВ «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» повідомило відповідача про неможливість надання документів, викладених у вищенаведеному переліку, та, поряд з цим надано лист CUBIERTAS SEGOVIA, S.L. (Іспанія) №715-06 від 07.06.2012 року, яким останнім підтверджено інформацію щодо валюти договору.
У зв'язку з ненаданням позивачем основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товару та невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, Південної митницею виявлена необхідність коригування заявленої декларантом митної вартості товару та винесено рішення про визначення митної вартості товарів №500060001/2012/611449/1 від 09.06.2012 року, якою визначена митна вартість заявленого для митного оформлення товару за ВМД №500060001/2012/000416 у сумі 16200,00 євро.
Поряд з цим, 09.06.2012 року митним органом прийнято картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060001/2/00033 .
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з правомірності вимог митного органу щодо витребування додаткових документів, підтверджуючих митну вартість товару, оскільки документи, які були додані позивачем до ВМД не дозволяють визначити митну вартість за першим методом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 264 Митного кодексу України (Кодекс) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно ч. 1-3 ст. 53 Кодексу, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, на підставі наведеної норми закону, у зв'язку з встановленими розбіжностями, митним органом правомірно визначено позивачу перелік документів, які необхідно надати у 10-денний термін з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, але позивач відмовився від надання Південній митниці документів, мотивуючи відмову їх відсутністю та наполягаючи на безпідставності необхідності їх отримання у зв'язку з тим, що рахунок-фактура (інвойс) №147 від 04.04.2012 року складений вірно та не містить розбіжностей.
Відповідно до ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати товари, що декларуються, у вільний обіг за умови забезпечення сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою;4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після завершення їх митного контролю та митного оформлення; 5) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу); 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Кодексу декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Згідно ч. 1 ст. 55 Кодексу, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 1-3 ч. 6 ст. 54 Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу); 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Згідно ст. 57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 58 Кодексу, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Статтею 59 Кодексу передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Отже, у зв'язку з відсутністю у відповідача відомостей щодо митної вартості ідентичних товарів, даний метод не був застосовано відповідачем.
Відповідно до ст. 60 Кодексу, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
На підставі наведених норм та за результатом проведеної консультації між Південною митницею та декларантом, митним органом обгрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості та винесено рішення про визначення митної вартості товарів №500060001/2012/611449/1 від 09.06.2012 року, якою визначена митна вартість заявленого для митного оформлення товару за ВМД №500060001/2012/000416 у сумі 16200,00 євро, при цьому Південною митницею застосовано 3 метод визначення митної вартості, у зв'язку з неможливістю застосування основного методу та методу визначення митної вартості за ціною ідентичних товарів.
Відповідачем застосовано за основу митне оформлення вантажу, аналогічного за характеристиками товару, а саме оформленого позивачем за ВМД від 21.03.2012 року №500060701/2012/005781 складає 0,81 євро за 1 кг нетто .
Відповідно до ч. 7 ст. 55 Кодексу, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митним органом додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митний орган випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
ТОВ «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» звернулось до Південної митниці щодо випуску товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання шляхом сплати до Державного бюджету України суми податків і зборів, згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
11.06.2012 року випущено у вільний обіг товар «сланець оброблений, окантований плитка»за ВМД №500060001/2012/000930 за митною вартістю, визначеною митним органом та листом від 13.08.2012 року №8/42-4.1/17742 проінформовано позивача про необхідність надання додаткових документів -виписки з бухгалтерської документації, копії митної декларації країни відправлення з перекладом, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару.
Відповідно до ч. 8 ст. 55 Кодексу, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Матеріалами справи підтверджено, що у визначений законодавством строк позивачем не надано до митного органу документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Отже, у зв'язку з тим, що на момент проведення процедури митного контролю у відповідача були відсутні документи, необхідні для перевірки визначення заявленої вартості товару, а позивачем їх до митного органу не надано, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо відсутні підстав для скасування картки відмови №500060001/2/00009 від 02.06.2012 року, картки відмови № 500060001/2/00033 від 09.06.2012 року та прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів №500060001/2012/611449/1 від 09.06.2012 року, яким позивачу визначено митну вартість товару «сланець оброблений, окантований плитка»у сумі 16200,00 євро.
З урахуванням вище вказаний норм та матеріалів справи, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги що при здійсненні вказаного митного оформлення відповідач порушив норми законодавства щодо митного оформлення товару, оскільки наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо складання картки відмови №500060001/2/00009 від 02.06.2012 року, картки відмови № 500060001/2/00033 від 09.06.2012 року та правомірності визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару, відповідно до рішення про визначення митної вартості №500060001/2012/611449/1 від 09.06.2012 року.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України,колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЕСКЕРАМІКА-УКРАЇНА» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: