19 березня 2013 р.Справа № 1570/4120/2012
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
при секретарі - Журкіній І.І.,
за участі: представник позивача - ОСОБА_2,
представник відповідача - П'ятниченко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000211701 та від 19.06.2012 року № 0001111701.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в поданій апеляційній скарзі.
Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 26.12.2011 року по 30.12.2011 року ДПІ у Біляївському районі було проведено виїзну позапланову перевірку суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_4, код НОМЕР_3, щодо своєчасності та сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Река», код за ЄДРПОУ 36919740, за період січень-квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10.01.2012 року № 25/17-01/НОМЕР_3 (а.с.18-21).
Зазначеним актом перевірки встановлено порушення п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за період січень-квітень 2011 року у сумі 21320,45 грн.
На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Біляївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000211701, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 21321,45 грн., в тому числі за основним платежем - 21320,45 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1 грн. (а.с.17).
19.06.2012 року ДПІ у Біляївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001111701, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 21034,4 грн. ОСОБА_4 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2103,44 грн. (а.с.16).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи податкові повідомлення - рішення від 23.01.2012 року № 0000211701 та від 19.06.2012 року № 0001111701, відповідач діяв на підставі закону, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, поданої позивачем за січень, лютий, березень та квітень 2011 року, до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем, зокрема, віднесено суми ПДВ, сплачені ПП «Река» (інн 369197415524) на загальну суму 21034,40 грн., в тому числі у січні 2011 року -2671,46 грн., у лютому 2011 року - 6155,47 грн., у березні 2011 року - 6990,13 грн., у квітні 2011 року - 5503,39 грн. (а.с.83-96).
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Река» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 4, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець покупає товар, вид, кількість, якість та вартість якого визначається згідно з положеннями зазначеного договору. Конкретне найменування кожного виду товару, купівля-продаж якого є предметом цього договору, визначається відповідно до заказу покупця. (а.с.15).
Договором також передбачено, що кількість та ціна кожного виду товару, рівно як і загальна вартість товару, купівля-продаж якого є предметом цього договору, визначається згідно з товаросупроводними документами (видатковими та податковими накладними), виписаними продавцем при відвантаженні товару. Доставка товару здійснюється за домовленістю
На підтвердження поставки товару за умовами зазначеного договору протягом січня-квітня 2011 року позивачем до суду надано видаткові та податкові накладні (а.с.7-14).
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
Разом з тим, ані до перевірки, ані до суду позивачем не надано доказів на підтвердження доставки йому придбаного товару. При цьому, через непередбаченість в умовах договору способу доставки товару, неможливо встановити, яким чином відбувалась поставка товару - чиїми силами та за чий рахунок.
Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів також звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє колегію суддів можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій з ПП «Река», в тому числі щодо обліку отриманих товарно-матеріальних цінностей.
Також, колегія суддів звертає на увагу на те, що однією із обов'язкових умов виникнення права на формування податкового кредиту згідно із нормами Податкового кодексу України є подальше використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, втім, позивачем не надано відповідних доказів, а також не визначено, в якій спосіб ним використано придбаний товар.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним у ПП «Река» товару, з приводу чого позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року у сумі 21320,45 грн. Посилаючись на протиправність висновків податкового органу, акцентуючи при цьому особливу увагу на наявність у позивача всіх необхідних первинних документів, ФОП ОСОБА_4 не спростував у суді належними доказами у справі безтоварний характер господарських операцій, що вчинялись між ним та ПП «Река».
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання позивача на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року у справі № 2а/1570/10346/2011, якою було визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до акта перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380 висновків щодо нікчемності правочинів (ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), укладених ПП «Река» при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Река» з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами (а.с.22-30), оскільки судом у справі № 2а/1570/10346/2011 окремо не досліджувались обставини здійснення конкретних господарських операцій ПП «Река» із його контрагентами, в тому числі з ФОП ОСОБА_4, та висновок щодо протиправності дій податкового органу зроблений в тому числі у зв'язку із відсутністю свідчень про відповідне дослідження податковим органом під час перевірки первинних документів, складених ПП «Река» спільно з його контрагентами про здійснення ними господарських операцій.
Тобто, до висновку щодо протиправності дій податкового органу з включення до акта перевірки висновків про нікчемність укладених ПП «Река» правочинів та відсутність факту передачі товарів його контрагентам суд дійшов лише з процедурних підстав, а протиправними є лише дії щодо включення висновку саме щодо нікчемності правочинів безпосередньо до акта перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380. Однак встановлений судом факт щодо протиправності визнання правочинів нікчемними не є доказом товарності відповідних господарських операцій, які відбувались між позивачем та ПП «Река», оскільки таке питання потребує окремого вивчення, що в межах згаданої судової справи не досліджувалось.
Натомість в межах цього судового процесу досліджені надані позивачем документи з приводу господарських відносин із ПП «Река», які у своєї сукупності та взаємозв'язку не спростовують висновку відповідача щодо відсутності реального характеру такої операції.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем безпідставно до податкового кредиту з податку на додану вартість у січні-квітні 2011 року включено суму ПДВ у розмірі 21320,45 грн. по взаємовідносинах з ПП «Река».
Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з положеннями п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При цьому, відповідно до п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом правомірно було самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4 та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 гривні за встановлене порушення податкового законодавства, яке відбулось у період з 1 січня по 30 червня 2011 року.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався правом на адміністративне оскарження прийнятого щодо нього відповідачем податкового повідомлення-рішення. За результатами оскарження 04.05.2012 року було прийнято рішення ДПС України № 13456/м/10-2315 (а.с.106-107), яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін, тобто, зазначене грошове зобов'язання позивача було узгоджено, у зв'язку з чим останнім днем для сплати узгодженого грошового зобов'язання по вказаному податковому повідомленню-рішенню було 14.05.2012 року. Проте, позивач сплатив цю суму лише 12.06.2012 року, тобто, з затримкою 29 днів, про що свідчить акт від 19.06.2012 року № 671/17-01, складений головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Біляївському районі та позивачем (а.с.103).
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року № 0001111701, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 21034,4 грн. ОСОБА_4 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 2103,44 грн., ДПІ у Біляївському районі прийнято правомірно.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/