16 квітня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Проценко О.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 та представника управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області Саленка А.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 09 жовтня 2006 року у справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення в Олевському районі Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, Головного управління праці та соціального захисту населення, обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації про стягнення коштів, -
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення в Олевському районі Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, Головного управління праці та соціального захисту населення, обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації про стягнення коштів. У позові просив суд стягнути на його користь з відповідачів 19377, 60 грн. недоплаченої допомоги на придбання чистих продуктів харчування, доплати до пенсії у зв'язку з тим, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії і має право на зазначені пільги. Також просив зобов'язати відповідачів виплачувати в подальшому кошти в розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2006 року позов задоволено.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 09 жовтня 2006 року скасовано постанову Олевського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2006 року та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду Житомирської області від 09 жовтня 2006 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову Олевського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2006 року.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленим іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996р. № 836, на яку помилково послався апеляційний суд.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що вимоги позивача про стягнення виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають задоволенню, але всупереч вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України постановив рішення по неповно перевіреним обставинам у справі, тому воно підлягає скасуванню.
В рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не досліджено коли саме, в які місяці виплачувались кошти, що унеможливлює визначити розмір мінімальної заробітної плати з якого необхідно виходити при встановленні розміру виплат за кожен рік у період, зазначений у позові, тому вони підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2006 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 09 жовтня 2006 року у справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення в Олевському районі Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, Головного управління праці та соціального захисту населення, обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації про стягнення коштів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В.І.
Судді Білуга С.В.
Гаманко О.І.
Загородній А.Ф.
Заїка М.М.