10 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Лелюку О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2003 року у справі за його позовом до військової частини А-0246 про стягнення вихідної допомоги, -
У вересні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини А-0246 про стягнення вихідної допомоги. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з листопада 1971 року по вересень 1997 року він перебував на військовій службі. Наказом командира військової частини А-0246 від 26 серпня 1997 року звільнений у запас з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3097 грн. 50 коп. При визначенні розміру його вихідної допомоги враховувались лише його посадовий оклад, оклад за військове звання та надбавка за вислугу років. У серпні 2001 року до відповідача надійшло роз'яснення про те, що при звільненні в розрахунок суми вихідної допомоги необхідно включати ще щомісячну премію за забезпечення бойової готовності та надбавку за роботу із секретними документами. З урахування цього недоплачена сума вихідної допомоги складає 1204 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2003 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2003 року скасовано рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2003 року, провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2003 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд безпідставно закрив провадження у справі на підставі статті 227 ЦПК України (в редакції 1963 року) і послався на те, що зазначений спір не підлягає розгляду в судах.
Частина 2 статті 123 ЦПК України, на яку послався суд апеляційної інстанції, передбачає, що спір між позивачем ОСОБА_1 та військовою частиною А-0246 міг бути розглянутий військовим судом гарнізону, тобто такі справи підсудні судам.
Ухвала апеляційного суду не відповідає і вимогам статті 309 ЦПК України, відповідно до якої випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таких порушень норм процесуального права апеляційним судом не встановлено.
Апеляційний суд по суті не перевірив чи постановлено рішення суду першої інстанції у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2003 року у справі за його позовом до військової частини А-0246 про стягнення вихідної допомоги скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В.І.
Судді Білуга С.В.
Гаманко О.І.
Загородній А.Ф.
Заїка М.М.