14 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Лелюку О.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 15 березня 2007 року у справі за його позовом до військової частини А-1797 про зобов'язання здійснення перерахунку та стягнення заборгованості по сплаті грошової надбавки за безперервну службу, -
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини А-1797 про зобов'язання здійснення перерахунку та стягнення заборгованості по сплаті грошової надбавки за безперервну службу.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 15 березня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.
На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на пункт 1 Указу Президента України від 05.05.2003 року, відповідно до якого Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70 %, понад 25 років - до 90%.
Судами вірно зроблено висновок, що Указом Президента України від 05.05.2003 року не встановлено точний фіксований розмір надбавки. Конкретний розмір виплат встановлював Міністр оборони України, виходячи із наявності коштів.
Суди першої та апеляційної інстанцій вірно дійшли висновку про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 виплачувалось у повному обсязі за встановленими нормами, заборгованості по виплатам грошового забезпечення, в тому числі і по виплатам надбавки за безперервну службу, у відповідача перед позивачем не було.
За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 15 березня 2007 року у справі за його позовом до військової частини А-1797 про зобов'язання здійснення перерахунку та стягнення заборгованості по сплаті грошової надбавки за безперервну службу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Співак
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка