копія
04 березня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Смоковича М.І.,
суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі - ВДВС Тернопільського МУЮ) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 березня 2005 року,
У листопаді 2004 р. ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії та бездіяльність начальника ВДВС Тернопільського МУЮ.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 20 жовтня 2004 року державним виконавцем ВДВС Тернопільського МУЮ було винесено постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 170 грн. у зв'язку з неявкою за місцем виконання рішення суду. Зазначена постанова була затверджена начальником цього ж відділу.
Оскільки 19 жовтня 2004 року він не мав можливості з'явитися за місцем проведення виконавчих дій з причини цілодобового чергуванням за місцем роботи, а також, що оскаржувана постанова винесена з порушенням пункту 1 статті 35 Закону України “Про виконавче провадження», просив скасувати цю постанову, визнати дії та бездіяльність начальника ВДВС Тернопільського МУЮ щодо залишення без розгляду його заяв про зупинення виконавчого провадження та про відвід державного виконавця неправомірними.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 грудня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 24 березня 2005 року апеляційну скаргу відхилено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 грудня 2004 року залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції іншої області.
Вважає, що рішення судів постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Тернопільського МУЮ від 20 жовтня 2004 року на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 170 грн. у зв'язку з неявкою за місцем проведення виконавчих дій.
Рішення про накладення штрафу відповідає положенням статті 88 Закону України “Про виконавче провадження». Державний виконавець при винесенні постанови діяв в межах наданих йому повноважень.
ОСОБА_1 своєчасно був повідомлений про день та час виконання судового рішення, але про не можливість взяти участь у виконавчих діях державного виконавця він не повідомив.
Заява ОСОБА_1 про відвід державного виконавця була розглянута начальником ВДВС Тернопільського МУЮ та 21 жовтня 2004 року було прийняте відповідне рішення. Копія відповідної постанови своєчасно надіслана ОСОБА_1
Крім того, ОСОБА_1 не скористався правом на звернення за роз'ясненням судового рішення, яке підлягало виконанню.
Отже, у державного виконавця не було підстав для відкладення або зупинення виконання судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку, про те, що оскаржувана постанова від 20 жовтня 2004 року, дії та бездіяльність були прийняті та вчинені відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» та у межах повноважень начальника ВДВС Тернопільського МУЮ і права та свободи ОСОБА_1 порушені не були.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального законів і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суд першої інстанції та апеляційний суд не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 березня 2005 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підпис) Смокович М.І.
(підпис) Весельська Т.Ф.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Мироненко О.В.
(підпис) Чумаченко Т.А.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Семяніста С.Л.