копія
03 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого, судді Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії голови обласної медико-соціальної експертної комісії - 4 (далі - МСЕК-4) м. Луганська та голови спецтравматологічної МСЕК м. Луганська за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2006 року,
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії голови обласної МСЕК-4 м. Луганська Шаповалової Н.С. та голови спец травматологічної МСЕК м. Луганська.
В обґрунтування скарги зазначив, що 26 серпня 1974 року він отримав трудове каліцтво на виробництві, у зв'язку з чим був визнаний інвалідом третьої групи внаслідок трудового каліцтва і йому встановлено 60 відсотків втрати працездатності.
У строк до 06 січня 1976 року він повинен був пройти повторно перезасвідчення, але з поважних причинне зміг це зробити. У 1980 році він знову звернувся до Центральної районної лікарні з заявою про направлення його на медичний огляд. Проте, йому було відмовлено у цьому з підстав відсутності акту про нещасний випадок форми Н-1, який був виданий лише у 2004 році на вимогу управління державного нагляду за охороною праці м. Луганська.
30 вересня 2003 року він був обстежений травмотологічною МСЕК, яка визнала його інвалідом третьої групи від загального захворювання, а 13 листопада 2003 року повторним контрольним оглядом МСЕК - 4 - змінено причину інвалідності на інвалідність з дитинства.
Рішенням спільного засідання травмотологічної МСЕК та МСЕК - 4 йому була залишена третя група інвалідності з дитинства та визначено 20 відсотків втрати професійної працездатності.
Вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням пунктів 1.5 та 3.2 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212 (із змінами та доповненнями), оскільки комісіями не було взято до уваги, що трудове каліцтво погіршило протікання захворювання, яким він хворів раніше і ступінь втрати працездатності повен бути визначений виходячи з викликаних ним порушень функцій організму, а також що при прийнятті рішення про втрату професійної працездатності не були взяті до уваги акт про нещасний випадок та медичні документи, які свідчили про погіршення його здоров'я внаслідок отриманої травми на виробництві.
Просив зобов'язати травмотологічної МСЕК та МСЕК - 4 визнати його інвалідом трудового каліцтва з 06 січня 1976 року з відповідним відсотком втрати працездатності.
При розгляді справи в суді ОСОБА_1 неоднаразово доповнював свої вимоги, в останнє просив суд зобов'язати МСЕК-4 м. Луганська встановити стійку втрату працездатності 60 відсотків з 01 лютого 1976 року по 21 січня 2004 року, з 21 січня 2004 року встановити другу групу інвалідності трудового каліцтва з утратою працездатності у розмірі 100 відсотків безстроково, зобов'язати її відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, та визнати за ним право на безкоштовні санаторно-курортне та медикаментозне лікування.
Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2005 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано голову обласної МСЕК-4 м. Луганська та голову спецтравматологічної МСЕК м. Луганська вжити заходів та провести нову медико-соціальну експертизу ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2005 року залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням вимог процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити його скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 69 Основ законодавства про охорону здоров'я експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів.
Згідно з Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я від 22 листопада 1995 року № 212 (далі - Порядок встановлення ступеня професійної працездатності) на МСЕК покладено обов'язки: встановлення рівня обмеження життєдіяльності потерпілого, причин, часу настання та групи інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках потерпілим, яким заподіяно ушкодження здоров'я, встановлення потреби у додаткових видах відшкодування, встановлення факту спричинення моральної шкоди.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 26 серпня 1974 року одержав трудове каліцтво на підприємстві і його було визнано інвалідом третьої групи з втратою 60 відсотків професійної працездатності.
Проте, 03 лютого 2004 року травмотологічна МСЕК та МСЕК - 4 м. Луганська на спільному засіданні на підставі ату про нещасний випадок визнали ОСОБА_1 інвалідом третьої групи з дитинства та встановили йому 20 відсотків втрати професійної працездатності.
Суди попередніх інстанцій встановлено, що при огляді ОСОБА_1 комісії не мали у своєму розпорядженні, а отже й не досліджували медичні документи лікувально-профілактичних закладів для встановлення часу початку захворювання, перенесеної травми, акту форми Н-1, виданого у встановленому порядку. А отже, дійшли правильного висновку, про те, що медико-соціальна експертиза проведена з порушенням вимог Порядку встановлення ступеня професійної працездатності.
Правильно вказали суди й на те, що питання визначення інвалідності та встановлення ступеня втрати професійної працездатності, встановлення факту заподіяння моральної шкоди є виключними повноваженнями МСЕК, а отже, суди не можуть підміняти МСЕК й приймати відповідні рішення.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними та обґрунтованими.
Суди вимоги процесуального законодавства виконали, оскільки постановили законні та обґрунтовані рішення, і підстав для їх скасування чи зміни не має.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 22 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2006 року в адміністративній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії голови обласної медико-соціальної експертної комісії - 4 м. Луганська та голови спецтравматологічної МСЕК м. Луганська - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді (підпис) Смокович М.І.
(підпис) Весельська Т.Ф.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Мироненко О.В.
(підпис) Чумаченко Т.А.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар С.Л. Семяніста