01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25
"26" березня 2013 р. справа № 911/800/13-г
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом заступника Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава Міністерства оборони України, Полтавська обл., м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптукрпром-ВР», Київська обл., с. Велика Бугаївка
про стягнення 70 730,60 гривень
за участю представників:
від прокуратури: не з'явився
від позивача: не з'явився
від відповідача: Горбач О.В. (довіреність №42-04 від 22.01.2013р.)
02.03.2013р. заступник Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава Міністерства оборони України (далі-КЕВ м. Полтава/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптукрпром-ВР» (далі-ТОВ «Оптукрпром-ВР»/відповідач) про стягнення 70 730,60 грн. заборгованості за договором №12 від 01.03.2012р.
У відповідності до наданих суду письмових заперечень проти позову, відповідач позов не визнав з огляду на повну сплату заборгованості за Договором 28.02.2013р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2013р. порушено провадження у справі №911/800/13-г та призначено справу до розгляду на 26.03.2013р.
В судове засідання 26.03.2013р. заступник Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та представник КЕВ м. Полтава не з'явились, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином 18.03.2013р. та 15.03.2013р. відповідно, що підтверджується підписами останніх на повідомленнях про вручення поштових відправлень №01032 3710765 2 та №01032 3710763 6 відповідно.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд
01.03.2012р. між КЕВ м. Полтава (далі-сторона 1) та ТОВ «Оптукрпром-ВР» (далі-сторона 2) укладено договір про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування особового складу військових частин №12 (далі-Договір), відповідно до якого сторона 1 забезпечує сторону 2 електричною енергією отриманою від ПАТ «Полтаваобленерго» для забезпечення надання послуг з харчування особового складу військових частин.
Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012р. до 19.02.2013р. (п. 9.1 Договору).
Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором виконав належним чином.
Так, на виконання умов Договору протягом, зокрема, грудня 2012 року, позивач надав, а відповідач прийняв послуги щодо забезпечення відповідача електричною енергією, яка отримана від ПАТ «Полтаваобленерго» загальною вартістю 70 730,60 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах про надання послуг:
- 1/3 від 08.01.2013р. на суму 30 513,64 грн.,
- 2/3 від 08.01.2013р. на суму 40 216,96 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.
З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг, позивачем 08.01.2013р. були виставлені рахунки-фактури №1/3, №2/3 на суму 70 730,60 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов Договору.
Водночас, як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 70 730,60 грн. заборгованості.
Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 70 730,60 грн. заборгованості за рахунками №1/3, №2/3 від 08.01.2013р. згідно Договору.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статей 173, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами статей 901, 903 Цивільного кодексу України встановлене, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас, як слідує зі змісту наданого суду платіжного доручення №735 від 28.02.2013р., відповідачем було сплачено позивачу 70 730,60 грн. з призначенням платежу: «за ел/ен за 12.2012р. зг. Рах. №1/3, 2/3 від 08.01.2013р. (дог. №12 від 01.03.2012р.), у т.ч. ПДВ 11 788,43 грн.», у той час як предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості саме за рахунками №1/3, №2/3 від 08.01.2013р. згідно Договору.
У відповідності до п. 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання суду доказів щодо помилковості у призначенні платежу при перерахуванні зазначених коштів та/або підставності зарахування вказаних коштів в рахунок інших грошових зобов'язань відповідача, суд дійшов висновку, що 28.02.2013р. відповідачем свої обов'язки за Договором в частині оплати вартості наданих у грудні 2012 року послуг згідно Договору виконані у повному обсязі.
У відповідності до приписів п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що відповідач свої грошові зобов'язання за Договором в частині оплати вартості наданих послуг за спірними рахунками виконав у поновному обсязі 28.02.2013р., тобто до порушення провадження у даній справі (07.03.2013р.), зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростований сторонами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 70 730,60 грн. заборгованості за рахунками №1/3, №2/3 від 08.01.2013р. згідно Договору є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимоги покладаються судом на позивача.
До того ж, у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 612, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Полтава Міністерства оборони України (36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Сінна, 36, ідентифікаційний код 08377170) на користь Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 26.03.2013р.
Суддя В.А. Ярема