ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 березня 2013 року 08:10 № 826/1771/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Воронюк М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС до товариства з обмеженою відповідальністю «ХК «Укрхімпром» про накладення арешту на кошти і стягнення боргу у розмірі 4 417 709,18 грн.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва ДПС (надалі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ХК «Укрхімпром» (надалі - ТОВ «ХК «Укрхімпром», відповідач) про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «ХК «Укрхімпром» та стягнення з ТОВ «ХК «Укрхімпром» в дохід держави суми боргу з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 4 417 709,18 грн.
Свої позовні вимоги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва обґрунтовує тим, що відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом, яка станом на час звернення до суду складає 4 417 709,18 грн.
Позивач стверджує, що податковим органом вживались заходи для погашення ТОВ «ХК «Укрхімпром» узгодженого податкового боргу, однак, враховуючи те, що кошти відповідачем самостійно не сплачено у встановлені законом строки, та беручи до уваги той факт, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути описано у податкову заставу, податковий орган просить накласти арешт на кошти ТОВ «ХК «Укрхімпром» та стягнути вказану заборгованість з рахунків відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю в іншому судовому процесі, проте доказів поважності неприбуття у судове засідання суду не надав, у зв'язку із чим суд визнав неприбуття позивача неповажним.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.
ТОВ «ХК «Укрхімпром» (код ЄДРПОУ 32163042) взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.10.2002р. за № 188313, перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.
У ТОВ «ХК «Укрхімпром» відповідно до облікової картки платника, існує податковий борг з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 4 417 709,18грн., що підтверджується повідомленням про грошові зобов'язання та податковий борг №156/19-018 від 24.01.2013р.
ДПІ у Голосіївському районі м.Кисва ДПС відносно ТОВ «ХК «Укрхімпром» винесено податкову вимогу №3049 від 24.12.2012р. на загальну суму 4 417 709,18грн., яку особисто отримано генеральним директором товариства, про що свідчить особистий підпис на податкові вимозі.
У зв'язку із тим, що вказаний податковий борг відповідачем у добровільному порядку сплачений не був, податкова вимога в судовому чи адміністративному порядку оскаржена не була, 26.12.2012р. заступником начальника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення №117/19-112 про опис майна платника податків ТОВ «ХК»Укрхімпром» у податкову заставу.
Станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати ТОВ «ХК «Укрхімпром» податкового боргу у сумі 4 417 709,18 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 58.3 ст.58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою погашення податкового боргу контролюючим органом відповідачу направлена податкова вимога №3049 від 24.12.2012р. яка отримана директором товариства.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження грошового зобов'язання згідно податкової вимоги, тому ця сума є узгодженою.
Згідно п.п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.
Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 4 417 709,18 грн.
Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органом держаної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашені такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином суд приходить до висновку, що наявними в справі матеріалами підтверджується факт виникнення у відповідача узгодженого податкового боргу, який він був зобов'язаний самостійно погасити.
Оскільки відповідачем не виконано в добровільному порядку приписів п. 57.1, ч. 2 п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, позивач, маючи відповідні повноваження, передбачені пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості відповідача перед бюджетом. Тому позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в частині стягнення коштів з рахунків ТОВ «ХК «Укрхімпром» у банках, обслуговуючих такого платника податків, у розмірі податкового боргу в розмірі 4 417 709,18 грн.
З приводу накладення арешту на кошти на рахунках платника податків суд зазначає наступне.
Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.
Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011р. № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.
В даному випадку суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, отже позивачем порушено порядок накладення такого виду арешту.
Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.
Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.
Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011р. № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.
Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вище наведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні.
Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.
Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків.
Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України. Водночас, позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів відсутності майна у боржника.
Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках ТОВ «ХК «Укрхімпром» є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-
Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ХК «Укрхімпром» (код ЄДРПОУ 32163042) в дохід бюджету суму боргу з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 4 417 709,18 грн.
Стягнення провести до повного погашення заборгованості з рахунків з ТОВ «ХК «Укрхімпром» (код ЄДРПОУ 32163042):
№ 26009053610, який відкритий у гривнях в ПАТ «БАНК УКРАЇН. КАПІТАЛ» (МФО 320371);
№ 26009053610, який відкритий у ЄВРО в ПАТ «БАНК УКРАЇН. КАПІТАЛ» (МФО 320371);
№ 26009053610, який відкритий у ДОЛАРАХ США в ПАТ «БАНК УКРАЇН. КАПІТАЛ» (МФО 320371);
№ 260070883001, який відкритий у гривнях в ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦ. БАНК» (МФО 339339);
№ 26007088300, який відкритий у ЄВРО в ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦ. БАНК» (МФО 339339);
№ 260070883001, який відкритий у ДОЛАРАХ США в ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦ. БАНК» (МФО 339339);
№ 26007001301356, який відкритий у гривнях в ПАТ «АКТАБАНК» (МФО 307394);
№ 2600531869, який відкритий у гривнях в AT «ФОРТУНА -БАНК» (МФО 300904);
№ 2600531869, який відкритий у ЄВРО в AT «ФОРТУНА -БАНК» (МФО 300904);
№ 2600531869, який відкритий у ДОЛАРАХ США в AT «ФОРТУНА - БАНК» (МФО 300904);
№26002042456001, який відкритий у гривнях в AT «ТАСКОМБАНК» (МФО 339500);
№26001300002071, який відкритий у гривнях в AT «ЗЛАТОБАНК» (МФО 380612);
№26001300002071, який відкритий у ЄВРО в AT «ЗЛАТОБАНК» (МФО 380612);
№26001300002071, який відкритий у ДОЛАРАХ США в AT «ЗЛАТОБАНК» (МФО 380612).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко