ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
26 березня 2013 року 08:25 справа №826/2098/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві
провизнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дій
19 лютого 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, в якому просить: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у реєстрації за адресою: АДРЕСА_1) зобов'язати відповідача не чинити перешкод в здійсненні права та зобов'язати зареєструвати позивача за адресою: АДРЕСА_1
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2098/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04 березня 2013 року.
В судовому засіданні 04 березня 2013 року замінено первинного відповідача - Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, на належного - Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, Дніпровський РВ ГУ ДМС України в м. Києві), у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 15 березня 2013 року.
У судовому засіданні 15 березня 2013 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача свого представника до суду не направив.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника відповідача, положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 15 березня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 26 січня 2013 року звернувся до Дніпровського РВ ГУ ДМС України в м. Києві із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами розгляду заяви позивача відповідач у листі від 31 січня 2013 року №1/05/145 повідомив про відмову в реєстрації місця проживання в садовому будинку АДРЕСА_1, так як садовий будинок не входить до житлового фонду Дніпровського району міста Києва; згідно статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та статті 4 Житлового кодексу України передбачена реєстрація місця проживання у житловому будинку.
Позивач вважає, що така відмова порушує його права, виходячи з того, що він має право вільно пересуватися та вибирати місце проживання.
Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених ним у листі від 31 січня 2013 року №1/05/145.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 19 листопада 2012 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчено, що ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_1
Згідно довідки Садівницького товариства "Укрдіпроцукор" від 15 січня 2013 року №2-а ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_1, а позивач постійно проживає за даною адресою з 2008 року.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Реалізуючи своє право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, позивач обрав місцем проживання місто Київ.
Як встановлює частина перша статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
За визначенням статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
З аналізу норм Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вбачається, що даний Закон не містить посилань на поняття житлового фонду та не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відноситься до житлового фонду.
Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
В матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на садовий (дачний) будинок, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05 березня 2010 року, в якому зазначено характеристики будинку позивача. Доказів на підтвердження того, що садовий будинок позивача є не придатним для експлуатації та проживання в ньому людей, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку, є можливою та повністю узгоджується зі статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Таким чином, дії Дніпровського РВ ГУ ДМС України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають приписам Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", та є протиправними.
З огляду на те, що інших підстав для відмови позивачу у реєстрації місця проживання відповідачем не наведено, суд вважає, що необхідним є зобов'язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Наведене свідчить, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання та зобов'язання зареєструвати місце проживання підлягають задоволенню.
Поряд із цим, позовні вимоги про зобов'язання Дніпровського РВ ГУ ДМС України в м. Києві не чинити перешкоди в здійсненні права, на думку суду, такі вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач чинить чи має намір вчинити перешкоди позивачу в реалізації його прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірності своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1
3. Зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві вчинити дії щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,20 грн. (сімнадцять гривень двадцять копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко