Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"26" березня 2013 р. Справа № 820/27/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Дядейко О.О.,
представника відповідача - Демченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Куп'янська ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30267, 00 грн., в тому числі 20178, 00 грн. за основним платежем та 10089, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що на підставі акту від 10.07.2012 № 192/17-НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, РНОКФОПП НОМЕР_1, стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт», код ЄДРПОУ 37092055 за період з « 01» січня 2012 по « 31» січня 2012 р.» було неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700.
Вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про те, що господарські операції між ним та не мали реального характеру, є нікчемними та не направлені на реальне настання юридичних наслідків від здійснення господарської діяльності, незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.
Зазначає, однією з підстав для висновків про нікчемність укладених правочинів став акт Західної МДПІ м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055), щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Агро-Синергетика» (код ЄДРПОУ 36457295) за січень 2012 року від 18.04.2012 року № 69/15-314/37092055.
Позивач вважає, що податковий орган, констатувавши у вищевказаному акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт», не перевіряючи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, безпідставно зробив висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з огляду на відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, відсутність за юридичною адресою). З огляду на викладене, вказаний акт вважає неналежним доказом нереальності здійснення правочинів.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник відповідача до суду надав письмові заперечення проти позову (а.с. 71-76). В судовому засіданні представник Куп'янської ОДПІ проти позову заперечив з тих підстав, що перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.п. «а» п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п.п. «г» п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV чинного на момент скоєння порушення, що призвело до заниження податку на додану за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 р. в сумі 20178, 00 грн.
Вважає, що в акті перевірки цілком правомірно було зроблено такі висновки з тих підстав, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно було включено суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Промтехноопт», згідно якого перевіркою Західної МДПІ м. Харкова в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт» було встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій, через його відсутність за місцезнаходженням, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій (кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів). Крім того, позивачем на письмовий запит Куп'янської ОДПІ не було надано до перевірки доказів оплати та транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Промтехноопт».
Як зазначає відповідач у ФОП ОСОБА_1 встановлено факт неможливості здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності в порушення приписів ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, через що вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просив в задоволення позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 22.05.2001 року виконкомом Куп'янської міської ради Харківської області про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с. 111 т.1), включена до ЄДРЮОФОП, що підтверджується копією витягу № 10938269 станом на 29.08.2011 р. (а.с. 124-126 т.1), перебуває на податковому обліку в Куп'янській ОДПІ з 22.05.2001 року та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, зокрема, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.12.2007 р. № 100085900, виданого Куп'янською ОДПІ (а.с. 112 т.1).
Згідно копії довідки № 69 від 13.12.2012 р. про визначення класифікаційних даних, виданої управлінням статистики у Куп'янському районі ФОП ОСОБА_1 здійснює такі основні види господарської діяльності за КВЕД-2010: 24.51 лиття чавуну; 25.62 механічне оброблення металевих виробів; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (а.с. 113 т.1).
Відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 04.05.2012 року № 343/Ш/17-221 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» по господарських операціях із ТОВ «Прометхноопт» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 р. (а.с. 96 т.1).
На даний запит ФОП ОСОБА_1 надіслала Куп'янській ОДПІ письмові пояснення від 26.05.2012 р. із додатком з копіями рахунків-фактур, податкових та видаткових накладнх.
Судом встановлено, що на підставі наказу начальника Куп'янської ОДПІ № 214 від 22.06.2012 року «Про надання дозволу на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки» (а.с. 81 т.1) посадовими особами Куп'янської ОДПІ було здійснено перевірку позивача за результатами якої було складено акт від 10.07.2012 № 192/17-НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, РНОКФОПП НОМЕР_1, стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт», код ЄДРПОУ 37092055 за період з « 01» січня 2012 по « 31» січня 2012 р.» (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 13-34 т.1).
Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог п.п. «а» п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п.п. «г» п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV чинного на момент скоєння порушення, що призвело до заниження податку на додану за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 р. в сумі 20178, 00 грн.
ФОП ОСОБА_1 до Куп'янської ОДПІ були надані письмові заперечення на вказаний акт перевірки, на які позивачу була надана відповідь № 935/Ш/НОМЕР_1 від 30.07.2012 р., згідно якої висновок, зроблений в акті перевірки визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства (а.с. 36-40 т. 1).
На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700 про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30267, 00 грн., в тому числі 20178, 00 грн. за основним платежем та 10089, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). (а.с. 35 т.1).
На винесене податкове повідомлення - рішення позивачем було подано скаргу від 04.09.2012 р. до Державної податкової служби у Харківській області, за результатами розгляду якої остання своїм рішенням про результати розгляду скарги № 2074/Ш/10.2-17 від 26.10.2012 р. оскаржуване податкове повідомлення -рішення залишила без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 41-43 т.1).
При судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємому податковим органом періоді мав господарські правовідносини із ТОВ «Промтехноопт», яке зареєстроване як юридична особа 14.07.2010 року виконкомом Харківської міської ради та включене до ЄДРЮОФОП про свідчить копія витягу № 14933610 станом на 19.10.2012 року, в якому міститься запис про місцезнаходження ТОВ «Промтехноопт» за адресою: м. Харків, вул. Архангельська, 6 (а.с. 120-123 т.1).
Як встановлено судом між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Прометхноопт» (покупець) був укладений договір № 2/6 від 02.06.2011 року купівлі-продажу, згідно п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити переданий товар - будівельні матеріали в асортименті, згідно виписаних рахунків-фактур (а.с. 143-144 т.1).
Сумою договору є сума всіх накладних, виписаних в рамках цього договору (п. 2.1. договору). Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язується здійснити оплату за поставлений товар шляхом перерахування суми вартості товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару.
Умови поставки товару - само вивіз (п. 4.3. договору).
Термін дії договору, згідно підписаної сторонами додаткової угоди №1 від 30.12.2011 року - до 31.12.2012 року (а.с. 145 т.1).
Фактичне виконання цього договору підтверджується копіями: рахунків-фактур № 12/01 від 12.01.2012 р., № 17/01 від 17.01.2012 р., та №19/01 від 19.01.2012 р., видаткових накладних № 12/01 від 12.01.2012 р., № 17/01 від 17.01.2012 р., та №19/01 від 19.01.2012 р., податкових накладних № 141 від 12.01.2012 р., № 206 від 17.01.2012 р. та № 249 від 19.01.2012 р. (а.с. 49-57 т.1), згідно яких покупець придбав у ТОВ «Промтехноопт» пісок кварцовий, арматуру, труби чавунні.
Як вбачається із копії акту звірки взаєморозрахунків за період з 02.06.2011 р. по 31.01.2012 р. по договору № 2/6 від 02.06.2011 року, підписаного між ТОВ «Промтехноопт» та ФОП ОСОБА_1, позивач має перед ТОВ «Промтехноопт» заборгованість за поставлену у січні 2012 року продукцію (а.с. 247 т.1).
Транспортування товару підтверджується копіями: свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки ГАЗ 6312 М 3716 фургон - С (а.с. 117 т.1), договору №110112 від 11.01.2012 р. про надання транспортних послуг автомобільним транспортом (а.с. 248 т.1), актів приймання-здачі транспортних послуг (а.с. 249, 250 т.1, а.с. 1 т.2).
Виписані ТОВ «Промтехноопт» податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за січень 2012 р. (а.с. 231-232 т.1).
Суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту січня 2012 р., які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2012 року (а.с. 228-230 т.1).
Придбані у ТОВ «Промтехноопт» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у подальшій господарській діяльності - виробництві чавуна, що відповідає основній господарській діяльності позивача, про що свідчать копії договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (будівлі майстерні) від 24.07.2003 року (а.с. 114 т.1), копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1307603 від 22.08.2003 року (а.с. 115 т.1), короткий опис технологічного процесу на основі виготовлення базового виробу - електричної конфорки типа КЭ для промислових електроплит (а.с. 116 т.1).
Вироблену ФОП ОСОБА_1 продукцію у подальшому було реалізовано покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів постачання, накладних, банківських виписок, товарно-транспортних накладних та заявок на перевезення (а.с. 174 - 226 т. 1).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.
В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договір було складено з метою його реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.
Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.
Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, які були видані за договором за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.
Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Промтехноопт» на час здійснення господарських операцій був включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.
Факт реєстрації контрагента позивача, на час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість, а також той факт, що ТОВ «Промтехноопт» на момент складання на адресу позивача податкових накладних був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Слід також зауважити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України не визнає за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.
Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених суб'єктом господарювання за тими критеріями ознак, що містяться в акті, належать виключно до прерогативи судових органів.
Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно висновків акту перевірки Куп'янської ОДПІ правочини, вчинені позивачем з контрагентом, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ОДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ.
Крім того, суд вказує, що виходячи зі змісту п. 1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган посилається на акти інших податкових органів, які не є первинними документами. Але, дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.
Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок чи про неможливість проведення зустрічних звірок інших осіб.
Крім того, відповідачем не встановлено проведення ФОП ОСОБА_1 збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700 як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.08.2012 року № 0001041700 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30267, 00 грн. (тридцять тисяч двісті шістдесят сім гривень), в тому числі 20178, 00 грн. (двадцять тисяч сто сімдесят вісім гривень) за основним платежем та 10089, 00 грн. (десять тисяч вісімдесят дев'ять гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бадюков Ю.В.