Справа № 0303/1361/2012
№ провадження 2/156/9/13
категорія справ 19
27 березня 2013 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Дильного Г. М.,
за участю секретаря Кирилюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та відшкодування моральної шкоди,- -
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та відшкодування моральної шкоди, в якому вказує, що 05.04.2011р. між нею та ОСОБА_2, яка має у власності житловий будинок, загальною площею 55,9 кв.м., житловою площею 31,6 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 було укладено усний попередній договір купівлі-продажу вказаного будинку за ціною 12000 грн., на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу, позивач передала відповідачці, у якості авансу 2000 грн. для проведення поточної інвентаризації будинку. Дану інвентаризацію було проведено, відповідачка отримала Витяг з реєстру прав власності на спірний будинок та передала його разом з ключами від будинку позивачу. Для подальших намірів відповідач отримала від позивача 10000 грн. та пообіцяла позивачу, що найближчим часом оформить договір купівлі-продажу зазначеного будинку.
24.01.2013 року відповідач приїхала в с. Пеньківка та передала позивачу нотаріально посвідчену заяву її чоловіка ОСОБА_3 про дачу згоди ОСОБА_2 на продаж спірного будинку. На підтвердження цього сторони в письмовій формі уклали договір купівлі-продажу спірного будинку, однак, відповідач підписавши даний договір ухиляється його нотаріально посвідчити.
На даний час суму за спірний будинок відповідачці виплачено 12000 грн. Однак, ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального оформлення основного договору купівлі-продажу спірного будинку. У зв'язку з наведеним просила визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 Крім того позивач вказує, що на протязі майже двох років через невиконання своїх зобов'язань відповідачем вона постійно морально страждає, знаходиться в стресовому стані, була змушена неодноразово звертатися в правоохоронні органи за захистом своїх прав, а тому просить стягнути з відповідача 2000 грн. моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, уточнені позовні вимоги підтримує в повному об'ємі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, тому суд приходить до висновку про можливість та доцільність проведення заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню.
Як вбачається з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який розташований у АДРЕСА_1 (а.с. 8).
05.04.2011 року було укладено усний договір купівлі-продажу спірного будинку, згідно якого сторони зобов'язувались укласти в подальшому договір купівлі-продажу, у письмовій формі та нотаріально посвідчити. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу, позивач передала відповідачці, у якості авансу за спірний будинок 10000 грн., що підтверджується розпискою (а.с. 28).
07.02.2013 року між сторонами в письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу спірного житлового будинку та господарських споруд (а.с. 71,72). Даний договір нотаріально не посвідчений. Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України особа має право захищати свої цивільні права і інтереси шляхом визнання таких прав в судовому порядку.
Статями 3, 6, 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Згідно ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до змісту ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій Формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Статтею 210 ЦК України, визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до положень ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ч.1 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір в силу ч.1 ст.220 ЦК України, є нікчемним. Умови, за якими можна визнати такий договір дійсним, передбачені ч.2 ст.220 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, то підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
За змістом ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки в позовній заяві позивач стверджує, що ним повністю сплачена вартість спірного будинку за попереднім договором, чим даний факт підтверджується розпискою, але відповідач ухиляється від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це твердження позивача відповідає дійсності, оскільки з наданих позивачем матеріалів справи вбачається, що остання зверталася з цього приводу до правоохоронних органів, письмово попереджала відповідача про негативні наслідки порушення нею умов договору.
Укладений між позивачем та відповідачем договір повністю відповідає положенням ст.ст.202 та 203 ЦК України, а саме укладений договір є правочином, його зміст не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам: особи, які його вчинили, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Щодо заявленої до відповідача вимоги немайнового характеру про стягнення моральної шкоди завданої позивачу внаслідок порушення її прав то виходячи з вимог розумності і справедливості, суд вважає, що дана вимога також підлягає повному задоволенню. Оскільки відповідач на протязі тривалого проміжку часу своїми діями змусила душевно страждати позивача, позбавляючи можливості реалізувати свої плани. Враховуючи ступінь вини відповідача, яка завдала моральної шкоди, позивач змушена була звертатися за захистом своїх прав до правоохоронних органів.
Таким чином, слід визнати договір купівлі-продажу житлового будинку та господарських споруд укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійсним.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст.5-11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 16, 23, 202, 203, 205, 210, 220, 328, 334, 526, 598, 611, 626, 627, 629, 631, 635, 640, 655, 657 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та господарських споруд, укладеного 07 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що розташований у АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_3 2000 (дві) тисячі грн. моральної шкоди, а також 345 грн. судового збору, всього 2345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Іваничівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г. М. Дильний