Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1883/12/2770
21.03.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Гоголева І.А.
за участю сторін:
позивач, - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 17.02.1998,
представник позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,- ОСОБА_3, довіреність № 1225 від 03.08.12
представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби- Євсєєв Павло Олександрович, довіреність № 2639/9/10-039 від 03.12.12
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючий суддя Прохорчук О.В. ) від 11.10.12 у справі № 2а-1883/12/2770
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом, уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0011880172 від 02.07.2012 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91335,00 грн., з яких: за основним платежем - 73068,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18267,00 грн. та № 0011890172 від 02.07.2012 про визначення грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб у розмірі 10389,75 грн., з яких: за основним платежем - 8311,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2077,95 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 11.10.2012 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задоволені частково.
Визнано протиправним та скасованим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0011880172 від 02.07.2012 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91335,00 грн., з яких: за основним платежем - 73068,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18267,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Також судом вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, сторони звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11.10.2012 року та ухвалити нову постанову, якою позивач просить позов задовольнити повністю, відповідач просить також відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом порушено норми матеріального права, та неповно з'ясовані всі обставини справи.
У судовому засіданні позивач та представники сторін наполягали на задоволенні своїх скарг, просили скасувати постанову суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши позивача та представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05.06.2012 по 21.06.2012 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя проведено планову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, про що складено акт № 20/3961/17-227/НОМЕР_3 від 27.06.2012.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні податку на додану вартість, нарахованого до сплати на суму 73068,00 грн. та зменшення суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 195472,00 грн.; статті 177 Податкового кодексу України, а саме - заниження валових доходів у 2011 році на суму 50000,00 грн., що виразилось в заниженні податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 8311,80 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011880172 від 02.07.2012 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91335,00 грн., з яких: за основним платежем - 73068,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18267,00 грн., та № 0011890172 від 02.07.2012 про визначення грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб у розмірі 10389,75 грн., з яких: за основним платежем - 8311,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2077,95 грн.
Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, а саме: оптову торгівлю паливом.
При звірці сум, зазначених в податкових деклараціях з податку на додану вартість в розділі "Податкові зобов'язання" база оподаткування операцій з продажу товарів (податкове зобов'язання) визначена на підставі наданих до перевірки податкових накладних, витратних накладних, виписок банку та інше у відповідності до статті 188 Податкового кодексу України. Перевіркою, згідно з наданими документами, не встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
При звірці сум, відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість в розділі "Податковий кредит" за період, що перевірявся, і за даними документальної перевірки, на підставі представлених до перевірки документів, встановлені розбіжності.
Зокрема, у ході перевірки, з урахуванням наявної інформації, встановлено, що позивач мав взаємовідносини з чотирма суб'єктами підприємницької діяльності, відносно яких отримана інформація про наявність ознак фіктивності, чи актів перевірок, якими угоди визнані недійсними на загальну суму взаємовідносин 4,62 млн. грн., у тому числі сума податку на додану вартість складає 770,7 тис.грн. Сума взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Ізолітелектромашсервіс""- 447,08 тис.грн. (акт від 16.11.2011 № 494/23-325/37031516).
У ході вивчення та аналізу матеріалів, отриманих від інших податкових державних інспекцій (акти про визнання нікчемності господарської діяльності), які складені за місцем обліку контрагентів-постачальників, щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Ізолітелектромашсервіс" за квітень 2011 року, відповідачем встановлено, що отриманий акт № 1779/23-4/30325632 від 15.08.2011 не містить у собі повної та якісної доказової бази, оскільки висновки про нікчемність ґрунтуються виключно на результатах аналізу даних декларацій.
З метою якісного відпрацювання діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби на адресу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровськ, на обліку якої перебуває сумнівний контрагент-постачальник, були направлені листи з вимогою доопрацювання доказової бази для визнання угод недійсними. Але, про результати доопрацювання на час закінчення перевірки повідомлено не було.
Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011880172 від 02.07.2012, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне заниження позивачем податку на додану вартість, нарахованого до сплати, на суму 73068,00 грн.
З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 між ТОВ "НВП "Ізолітелектромашсервіс" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір поставки нафтопродуктів № 020225, згідно з пунктом 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а Покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.
Строк дії договору - до 31.12.2011 (пункт 6.1 договору).
На виконання умов договору "НВП "Ізолітелектромашсервіс" виписані видаткові накладні та рахунки-фактури за квітень 2011 року. Транспортування пального здійснювалось за рахунок та автотранспортом позивача. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар здійснювались у безготівковій формі.
Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту квітня 2011 року.
Як вбачається з акту перевірки № 20/3961/17-227/НОМЕР_3 від 27.06.2012, висновок про заниження податку на додану вартість, нарахованого до сплати, на суму 73068,00 грн. та зменшення суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 195472,00 грн. зроблений відповідачем на підставі даних акту перевірки № 569/22-6/30325632 від 08.05.2012, в якому зазначено: "до ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська, службовою запискою ВПМДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська від 26.10.2011 № 2600/7/26-01-3 передано копію висновку почеркознавчого дослідження № 62/04-362 від 12.10.2011 спеціаліста - начальника сектора з техніко - криміналістичного забезпечення роботи Бабушкінського РВ ДМУ НДЕКЦ при ГУМУС України в Дніпропетровської обл. згідно з яким підписи від імені ОСОБА_5 (директора ТОВ "НВП "Ізолітелектромашсервіс" виконані не ОСОБА_5, а іншою особою." Таким чином, на думку відповідача податкові накладні від ТОВ "НВП "Ізолітелектромашсервіс" за червень 2011 року складені з порушенням пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та включені до податкового кредиту червня 2011 року позивача у порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а тому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 завищено податковий кредит за червень 2011 року у сумі 268540,39 грн.
Разом з тим, первинними документами позивача підтверджується оплата за відвантажений товар підприємцем ОСОБА_2, яка була здійснена з розрахункового рахунку у повному обсязі, також наявні товарно-транспортні накладні, що підтверджують постачання товару. Також слід зазначити, що відповідно до виду господарської діяльності позивача, отримані нафтопродукти реалізовані останнім третім особам, що знайшло своє підтвердження письмовими доказами.
Таким чином, колегією суддів безперечно встановлено, що правочин між позивачем та ТОВ "НВП "Ізолітелектромашсервіс" має реальний характер, а господарська операція має ознаки товарності.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту визначене пунктами 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 20/3961/17-227/НОМЕР_3 від 27.06.2012, про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, так як цього висновку суд дійшов на підставі повно та правильно з'ясованих обставин справи, дослідивши письмові докази та допитавши свідка - директора ТОВ "НВП "Ізолітелектромашсервіс" ОСОБА_5, який підтвердив виконання угоди між позивачем та ТОВ "НВП "Ізолітелектромашсервіс", а також те, що особисто підписував видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні у червні 2011 року.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне заниження позивачем податку на додану вартість, нарахованого до сплати, на суму 73068,00 грн. та як наслідок донарахування грошового зобов'язання та обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення № 0011880172 від 02.07.2012 року.
Відмовляючи у задоволенні вимог в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік податковим повідомленням-рішенням № 0011890172 від 02.07.2012, суд першої інстанції послався на те, що грошові кошти надійшли на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 06.01.2011; за правилами пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України мали бути включені до загального оподатковуваного доходу 2011 року, а тому рішення відповідача про визначення грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб у розмірі 10389,75 грн. є правомірним.
Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів з наступних підстав.
У ході перевірки податковим органом встановлено, що валовий дохід підприємця ОСОБА_2 в період перевірки визначався за наданими до перевірки банківським випискам та книзі форми № 10, складався з виручки від реалізації палива та виручки від інших видів діяльності. Згідно з даними перевірки, у 2011 році виручка позивачем отримувалась від реалізації товарів (палива) безготівковим шляхом та за готівку з використанням РРО.
Зокрема, перевіркою встановлено, що у січні 2011 року на рахунок підприємця ОСОБА_2 надішли грошові кошти від Приватного підприємства "Омар" за паливо, відвантажене у грудні 2010 року у сумі 60000,00 грн. з податком на додану вартість. Позивачем ці кошти не були відображені у валових доходах 2011 року (податкові зобов'язання з податку на додану вартість були відображені у грудні 2010 року) у порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.
Вказані факти фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не заперечуються, але правова позиція позивача ґрунтується на тому, що датою виникнення податкового зобов'язання позивача за вказаною господарською операцією, стала дата відвантаження товару, тобто - 17.12.2010. У зв'язку з цим прибуток від вказаної операції був відображений у книзі Ф 10 та у податковій декларації за 2010 рік, а тому податок з доходів фізичних осіб був сплачений у грудні 2010 року.
Апеляційним розглядом встановлено, що 17.12.2010 позивачем Приватному підприємству "Омар" було відвантажене дизельне паливо у кількості 40805 літрів на загальну суму 289715,50 грн., що підтверджується рахунком № 688 від 17.12.2010, накладною № 660 від 17.12.2010 та податковою накладною № 689 від 17.12.2010. Вказана операція внесена позивачем до Книги обліку доходів та витрат форми № 10 (а.с.107).
В матеріалах справи наявний акт планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 р. №21/17-227/2/2352202211/2461/і від 21.03.2011 року (а.с.114-121).
Я вбачається з зазначеного акту, до перевірки позивачем надані документи, зокрема, Книга ф.10 (а.с.115). Також в цьому акті зазначено, що позивачем одержано валовий дохід у сумі 26321279,10 грн. за перевіряє мий період з 01.01.2010 по 31.12.2010 рр. та сплачено податків до бюджету, зокрема, ПДФО від підприємницької діяльності у сумі 43743,85 грн.
Колегія суддів зазначає, що у 2010 році правовідносини щодо нарахування та сплати ПДФО від підприємницької діяльності регулювалися ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» та Декретом КМУ від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі Декрет КМУ).
Відповідно до ст.2 Декрету КМУ об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік, (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України так і за її межами.
Згідно зі ст. 13 Декрету КМУ …Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально , то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.»
Пунктом 13 розділу 13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», що затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. №12, визначено, зокрема, що загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними у додатку №6 до цієї Інструкції.
Як зазначено в акті перевірки за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. при перевірці, наданих до перевірки документів, розбіжностей не встановлено. Перевіркою правильності визначення валових витрат, відображеного у деклараціях про одержані доходи за період, що перевіряється ( з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.), розбіжностей не виявлено. Завищення (заниження) витрат не встановлено. Документи, що підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу при здійсненні підприємницької діяльності, до перевірки надані у повному обсязі (а.с.118 зворот).
За декларацією про доходи, одержані з 1 січня 2010 р. по 31 грудня 2010 р., поданою позивачем, сума одержаного валового доходу склала 26321279,10 грн.; витрати, пов'язані з одержанням доходу склали 26029653,43 грн., чистий дохід склав 291625,67 грн. Отже, ПДФО має бути оплачена сума 291625,67 грн. та відповідно податок має становити 291625,67 грн. х 15% =43743,85 грн. За актом перевірки саме така сума ПДФО була сплачена позивачем у 2010 р. (а.с.116). Розбіжностей податковим органом не встановлено.
Колегією суддів безперечно встановлено, що суму за угодою з ПП «Омар» у розмірі 289715,50 грн., позивач відобразив у книзі ф.10 та включив її до декларації про доходи за 2010 р., та сплачував ПДФО авансовими платежами на загальну суму 19400 грн., що підтверджується наданими виписками банку.
Податковим повідомленням відповідача від 09.02.2011 позивачеві визначена сума грошового зобов'язання у розмірі 15690,72 грн., яка була ним сплачена 15.02.2011 р.
Таким чином матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив ПДФО на суму за угодою з ПП «Омар» у 2010 році, незважаючи на те, що кошти за цією угодою у 2010 р. отримані повністю не були.
Як зазначено в акті перевірки за період з 01.01.2011 р.по 31.12.2011 р. позивач Згідно з карткою рахунка позивача за січень 2011 року, 06.01.2011 на рахунок позивача перераховані грошові кошти від Приватного підприємства "Омар" за паливо, відвантажене у грудні 2010 року, у сумі 60000,00 грн. з ПДВ, однак помилково не були відображені у валових доходах 2011 року.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від здійснення господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідачем було нарахований ПДФО на зазначену суму у розмірі 831,8 грн. та штрафні санкції по ПДФО у сумі 2077,95 грн., виходячи із суми 50000 грн. (а.с.24).
За приписами п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку ПДФО, нарахування цього податку здійснено відповідачем на суму валового доходу, незважаючи на те, що об'єктом оподаткування є чистий дохід. І хоча дохід отриманий позивачем у поточному податковому році (з 01.01.2011 по 31.12.2011 рр.), а витрати під ці доходи понесені в минулому податковому році, то витрати враховуються для визначення об'єкта оподаткування поточного податкового року (2011 р.). Однак, відповідач не здійснив розрахунок об'єкту оподаткування ПДФО, хоча документи, які підтверджують витрати з отриманням чистого доходу у позивача наявні, про їх відсутність не зазначає відповідач у своєму акті перевірки господарської діяльності позивача за 2011 рік.
Також за необхідне колегія суддів вважає зазначити, що платник податків не повинен сплачувати двічі уже один раз сплачений податок, оскільки апеляційним розглядом встановлено, що ПДФО із суми 50000 грн., на яку відповідач нарахував цей податок та відповідно штрафні санкції були сплачені позивачем за 2010 рік.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, а тому судове рішення не може вважатися таким, що ухвалене відповідно до приписів ст.159 КАС України та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки в межах апеляційного оскарження, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив докази та обґрунтовано задовольнив позов, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.10.2012 року у справі № 2а-1883/12/2770 - скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0011880172 від 02.07.2012 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91335,00 грн., з яких: за основним платежем - 73068,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18267,00 грн. та № 0011890172 від 02.07.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10389,75 грн., з яких: за основним платежем - 8311,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2077,95 грн.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна