"05" вересня 2011 р. справа № 2-716/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Суховарова А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01.10.2010 року у справі №2-716/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01.10.2010 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області (далі -Управління) задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність Управління щодо нездійснення перерахунку та виплати на користь позивача недоплаченої надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплати на користь позивача недоплачену надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням раніше проведених виплат у вказаний період; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Справа судом першої інстанції розглядалася за правилами п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України згідно якого суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року №19-рп/2010 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 2 ч.1 ст. 15 ЦПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" та втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Цим Рішенням визнано неконституційним п. 2 розділу I вищевказаного Закону, яким було виключено п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України щодо предметної підсудності вищевказаної категорії справ.
Згідно п.1 Закону України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності 30.12.2010 року, апеляційні суди у справах щодо таких спорів (в яких провадження було відкрито в порядку цивільного судочинства) закривають провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу та розглядають їх у порядку адміністративного судочинства. Для розгляду справи у порядку адміністративного судочинства апеляційний суд самостійно, без необхідності вчинення учасниками таких спорів будь-яких дій, постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження в адміністративній справі. Ухвали суду з цих питань (про закриття провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу та про відкриття провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України) не підлягають оскарженню.
Апеляційне провадження відкрите за правилами КАС України. Колегія суддів здійснює перегляд судового рішення за правилами Розділу ІV Глави 1 КАС України.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон №2195-ІV) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст. 6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с. 6).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»є підзаконним нормативним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу у 2008 році.
Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був встановлений відповідно: з 01.01.2007 рік -380 грн., з 01.04.2007 року -406 грн., з 01.10.2007 року -411 грн., з 01.01.2008 року -470 грн., з 01.04.2008 року -481 грн., з 01.07.2008 року -482 грн., з 01.10.2008 року -498 грн.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України від 26.12.2008 року №836-VІ «Про державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення складає: з 01 січня - 498 грн., з 01 листопада -573 грн.
На час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст. 6 вищезазначеного Закону.
Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплати у розмірах, передбачених Законом.
Позивач звернувся до суду 09.08.2010 року (а.с. 3). На час подання позову вказані правовідносини регулювалися нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Тобто позовні вимоги підлягають задоволенню з 09.08.2007 року
Отже, судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 року по 08.08.2007 року.
Встановлено, що Управління з 09.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року відповідне підвищення пенсії позивачу як «дитині війни»не здійснило.
Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку зазначеного підвищення пенсії та відповідного фінансування не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок по нарахуванню та виплати пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачу за 2007 -2010 роки та не оспорював виплачені ним позивачу за цей період суми, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду -скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 08.08.2007 року.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області -задовольнити частково.
Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01.10.2010 року у справі № 2-716/10 -скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 08.08.2007 року та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 01.10.2010 року у справі № 2-716/10 -залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: А.В. Суховаров