27 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Савченко В.О., Фаловської І.М.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 січня 2013 року,
встановила:
У січні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову зазначав, що 2 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір зі сплатою відповідних відсотків та кінцевим строком повернення 2 травня 2009 року.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору утворилась заборгованість, яка в добровільному порядку сплачена не була, тому Банк змушений звернутися до суду.
Рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2012 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 62 215,80 грн.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 січня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено позивачу в задоволенні заявленого позову.
У касаційній скарзі Банк просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що згідно висновку почеркознавчої експертизи рукописні записи та підписи від імені відповідача виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
З обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір із договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За основу рішення апеляційний суд взяв висновок № 2175 почеркознавчої експертизи від 12 грудня 2012 року, яка проведена за відсутності оригіналів досліджуваних документів на підставі електрофотокопій (а.с.139-141).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.
Частиною 1 ст. 143 ЦПК України встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Пунктом 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, передбачено можливість у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, проведення експертизи за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення. Почеркознавчі дослідження за копіями об'єктів дослідження можуть бути проведені лише після вирішення експертами в галузі технічного дослідження документів питання про відсутність монтажу.
Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 12 грудня 2012 року рукописні записи: «Экземпляр договора получен. С условиями пользования кредита ознайомлена», та «ОСОБА_3», розташовані в анкеті на отримання кредиту електрофотокопія якого надана на експертизу, виконані не ОСОБА_3, а іншою особо.
Підпис від імені ОСОБА_3, що послужив оригіналом для підпису, розташованого в електрофотокопіі анкети на отримання кредиту справа від рукописного запису «ОСОБА_3», виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
Питання про отримання цих зображень на досліджуваному документі не розглядалося, оскільки його рішення (факт монтажу, у тому числі монтажу зрізних зображень почерку конкретної особи, перекопіювання та ін.) виходить за межі компетенції експерта-почеркознавця.
Крім того, апеляційним судом не дано оцінки тій обставині, що після укладення спірний кредитний договір виконувався, відповідно до виписки по руху коштів сплачувалася заборгованість протягом липня, серпня, вересня 2008 року на загальну суму 5 665,46 грн.
Таким чином, вирішуючи спір, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору; належним чином не визначив обсяг відповідальності відповідача перед кредитором; не вирішив в установленому законодавством порядку питання про призначення в даній справі експертизи про відсутність чи наявність монтажу в копіях договору та анкети, а потім про виконання підпису тією особою, від імені якої вони підписані, хоча ці питання можуть бути вирішені відповідною експертизою та мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки при ухваленні апеляційним судом порушені норми процесуального права та не застосовані норми, які підлягали застосуванню матеріального закону, що призвело до неправильного вирішення справи, згідно ч.2 ст.338 ЦПК України ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 січня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.О.Савченко
І.М.Фаловська