Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-113/97/12
19.03.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Горошко Н.П. ,
Кондрак Н.Й.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трубніков Ю.Л.) від 22.11.2012 у справі № 2а-113/97/12 (113/3683/2012)
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (вул. Трудова, 2, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)
треті особи: Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство Щолкінської міської ради (буд. 3, гуртожиток, м. Щолкіне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98213)
Ліквідатор виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Абрамов Іван Єфимович (АДРЕСА_1)
про відміну розпорядження та зобов'язання виконати певні дії,
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 адміністративний позов задоволено.
Зобов'язано працівників управління пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим перерахувати розмір пенсії ОСОБА_2 з урахуванням часу роботи 01.02.2005 по 29.05.2009 у ПП ВКГ та з 01.10.2009 по 31.12.2010, з 01.05.2010 по 31.08.2012 у КП ВКГ Щолкінської міськрад.
Визнано незаконним розпорядження управління пенсійного фонду України в Ленінському районі № 198989 від 09.10.2012.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 та прийняти нове рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 19.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим, треті особи: Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство Щолкінської міської ради, Ліквідатор виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Абрамов Іван Єфимович про відміну розпорядження та зобов'язання виконати певні дії.
Позов мотивовано тим, що за період його праці з 01.02.2005 по 29.05.2009, з 01.10.2009 по 31.12.2010, з 01.05.2011 по 31.08.2012 працівниками відповідача був виключений з страхового стажу внаслідок того, що адміністрація КП ВКГ Щолкінської міськради та ПП ВКГ мають заборгованість перед Пенсійним фондом. Хоч з його заробітної плати кожний місяць стягувалися обов'язкові внески до пенсійного фонду, але гроші не перераховувалися до пенсійного фонду. Він звернувся до відповідача з проханням про перерахунок пенсії, але розпорядження № 198989 від 09.10.2012 йому було відмовлено. Відповідач посилався на те, що у позивача були відсутні відповідні місяці страхового стажу.
Задовольняючи позовні вимогами суд першої інстанції виходив з того, що наявність у роботодавця заборгованості зі сплати внесків не тягне за собою неврахування відповідного періоду роботи працівника до страхового стажу.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
З позовної заяви вбачається, що у вересні 2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії.
Згідно розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим 198989 від 09.10.2012, позивачу відмовлено в розрахунку пенсії по стажу та заробітній платі згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, оскільки за період праці з 01.02.2005 по 29.05.2009, з 01.10.2009 по 31.12.2010, з 01.05.2011 по 31.08.2012 відсутня сплата страхових внесків КП ВКГ Щолкінської міськради та ПП ВКГ.
Отже спір зводиться до встановлення можливості зарахування до страхового стажу періоду, за який у роботодавця є заборгованість зі сплати страхових внесків.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій тощо.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" термін "страховий стаж" визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений ч. 1 ст. 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески визначені ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондувався обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону, у редакції, що діяла до 01.01.2011) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).
До страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції (абз. 7 ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 11 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної сплати, означатиме порушення рівності їх прав на призначення (перерахунок) пенсії при інших рівних умовах.
Оскільки, у випадку що розглядається, несплата страхових внесків роботодавцем призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на трудову пенсію (її перерахунок), то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
2. Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2012 у справі № 2а-113/97/12 (113/3683/2012) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис Н.Й. Кондрак
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська