ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2013 року № 2а-15834/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інсаіт"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби
провизнання недійсними акту №9/15-307/37099367 від 30.10.2012 та податкового повідомлення - рішення № 0000671530 від 13.11.2012.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсаіт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним акту №9/15-307/37099367 від 30.10.2012 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість".
26.11.2012 позивачем через канцелярію суду була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій він виклав позовні вимоги в наступній редакції: "1.визнати недійсним Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 30.10.2012р. № 9/15-307/37099367; 2.визнати недійсним Податкове повідомлення - рішення від 13 листопада 2012 року № 0000671530.". Зазначені уточнення прийняті судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні камеральної перевірки мав право перевірити лише один період - вересень 2012 року, у той час, як він під час перевірки зробив заключення не за вересень 2012 року, а за липень 2011 року та березень 2012 року - періоди, які не могли бути об'єктами камеральної перевірки та декларації з податку на додану вартість за які відповідач не використовував та не мав права використовувати при проведенні перевірки. Також позивач зазначив про те, що в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року № 9064317498 від 18.10.2012 не зазначено розміри ПДВ за липень 2011 року на березень 2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 30.11.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 9/15-307/37099367 від 30.10.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.
У судовому засіданні 18.02.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
30.10.2012 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової службу проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсаіт" .
При проведені перевірки було використано наступні документи: податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2012 року № 9064317498 від 18.10.2012, Додаток 2 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), картка платника податків, Система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні.
Перевіркою встановлено порушення пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.3, 4.6.4 пункту 4.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 4192 від 25.01.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935 в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2011 року на суму 184697 грн. та за березень 2012 року на суму 833 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2011 року на суму 185530 грн.
До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.
Перевіркою показників Довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) встановлено порушення ведення податкового обліку, саме:" Згідно податкових декларацій з ПДВ за липень 2011 року підприємством задекларовано від'ємне значення значення (ряд. 19) в сумі 53171 грн., за березень 2012 року підприємством задекларовано від'ємне значення значення (ряд.19) в сумі 47190 грн. Згідно поданого ТОВ "Інсайт" додатку 2 до декларації за вересень 2012 року - залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) звітний (податковий) період у якому виникла сума вказано період 07.2011 року в сумі 237868 грн. та 03.2012 року у сумі 48023 грн."
За результатами перевірки складено акт № 9/15-307/37099367 від 30.10.2012 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000671530 від 13.11.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 185 530 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсаіт" не погоджуючись з актом № 9/15-307/37099367 від 30.10.2012 та податковим повідомлення - рішенням № 0000671530 від 13.11.2012 та вважаючи їх такими, що підлягають визнанню недійсними звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Акт перевірки є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, з огляду на що, акт перевірки не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінюють стану його суб'єктивних прав, оскільки сам по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки акт №9/15-307/37099367 від 30.10.2012 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість" сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його недійсним.
Пунктами 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпунктів 4.6.3 та 4.6.2 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 4192 від 25.01.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935 якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Згідно з підпунктом 4.6.4 пункту 4.6 розділу V зазначеного Порядку якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2).
Підпунктом 14.2 пункту 14 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, встановлено, що додатком до декларації, зокрема, є. Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2).
В податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року № 225771 від 22.08.2011, дані якої містились в Системі приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні станом на момент проведення відповідачем перевірки, позивачем в графі "19" "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту (рядок17 - рядок 9) (позитивне значення) " задекларовано значення у розмірі 53 171 грн.
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року № 9019913001 від 18.04.2012, дані якої містились в Системі приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні станом на момент проведення відповідачем перевірки, позивачем в графі "19" "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту (рядок17 - рядок 9) (позитивне значення) " задекларовано значення у розмірі 47 190 грн.
Згідно поданого позивачем додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року "Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" позивачем до складу податкового кредиту включено "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду" до складу якого, зокрема, увійшло від'ємне значення за липень 2011 року у розмірі 237 868 грн. та за березень 2012 року у розмірі 48 023.
Таким чином, станом на момент проведення перевірки, позивачем було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту за липень 2011 року у розмірі 53 171 грн. та за березень 2012 року у розмірі 47 190 грн., у той час, як до складу податкового кредиту відображеного в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року включено від'ємне значення за липень 2011 року у розмірі 237 868 грн. та за березень 2012 року у розмірі 48 023 грн., а отже було допущено завищення від'ємного значення яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на загальну суму 185 530 грн.
Необґрунтованість посилань позивача на те, що відповідач при проведенні перевірки вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки підчас проведення камеральної перевірки здійснив перевірку періодів, які не були предметом перевірки, а саме липень 2011 року та березень 2012 року, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що перевірка зазначених періодів відповідачем не проводилась, а лише в рамках проведення перевірки декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року було здійснено співставлення показників задекларованих у вказаній декларації, а саме сум від'ємного значення за попередні періоди, а саме липень 2011 року та березень 2012 року, та даних які були задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди та містились на момент проведення перевірки в Системі приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні.
Посилання позивача на те, що ним були подані уточнені декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, березень 2012 та вересень 2012 року, а отже самостійно виправлено помилки допущені в деклараціях з податку на додану вартість не приймаються судом до уваги з огляду на те, що зазначені декларації ним були подані не тільки після проведення перевірки, а й після подання до суду позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було обґрунтовано встановлено порушення позивачем пунктів 2001., 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.3, 4.6.4 пункту 4.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935 та завищення в декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року № 9064317498 від 18.10.2012 від'ємного значення яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на загальну суму 185 530 грн.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що за результатами камеральної перевірки позивачем було встановлено завищення позивачем від'ємного значення яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за вересень 2012 року на загальну суму 185 530 грн., суд дійшов висновку по те. що відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення - рішення № 0000671530 від 13.11.2012
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсаіт" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсними акту №9/15-307/37099367 від 30.10.2012 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість" та податкового повідомлення - рішення № 0000671530 від 13.11.2012 - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов