19 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/13212/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Борисенко П.О., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції
Дніпропетровської області Державної податкової служби
до Товариства з обмеженою відповідальністю « Коксохіммонтаж»
про накладення арешту на кошти, -
02 листопада 2012 року Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохіммонтаж» про накладення арешту на кошти платника податків, який має рахунки в установах банків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 66734 грн. 05 коп., який утворився в результаті несплати в установлені строки самостійно задекларованих сум по орендній платі за землю з юридичних осіб. В добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує. Враховуючи факт перебування майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохіммонтаж» у податковій заставі, та з огляду на право податкового органу у відповідності до п.п. 20.1.16, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, який має податковий борг, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, надіслав факсом до суду заяву про перенесення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням його представника на лікарняному, проте доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду не надав.
За викладених обставин, у відповідності до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коксохіммонтаж» перебуває на обліку в Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби як платник податків.
Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та боргу в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.
Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Коксохіммонтаж» внаслідок несплати в установлені строки самостійно задекларованих сум по орендній платі за землю з юридичних осіб, має податковий борг в сумі 66734 грн. 05 коп. (44761 грн. 82 коп. - податкове зобов'язання, 21513 грн. 65 коп. - штрафні санкції та 458 грн. 58 коп. - пеня), що підтверджується розрахунком суми грошових вимог.
Враховуючи, що первісний податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохіммонтаж» виник до набрання чинності Податковим кодексом України, податкові вимоги були винесені податковим органом відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон України № 2181).
Так, 04.03.2010 р., у відповідності до абз. «а»п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181, податковим органом винесено першу податкову вимогу № 1/133 на суму 12460 грн. 54 коп., яка була отримана головним бухгалтером ТОВ «Коксохіммонтаж» 08.04.2010 року.
04.04.2010 р., у відповідності до абз. «б» п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181, податковим органом винесено другу податкову вимогу № 2/196 на суму 27684 грн. 76 коп., яка була отримана головним бухгалтером ТОВ «Коксохіммонтаж» 08.04.2010 року.
Відповідно до п.п. 6.2.5 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181, у разі несплати податкових вимог, інші вимоги не формуються і не надсилаються.
Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 12.11.2010р., активи Товариство з обмеженою відповідальністю «Коксохіммонтаж» згідно з актом опису від 20.04.2010 р. № 19 перебувають у податковій заставі до 12.11.2015 р.
Не зважаючи на вжиті заходи Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, податковий борг відповідачем сплачений не був.
Згідно п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Водночас, позивачем по даній справі не заявляється вимога про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також не ставиться питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Натомість, вимоги податкового органу - позивача у справі, стосуються виключно накладення арешту на кошти платника податків - відповідача.
Право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачене п.п. 20.1.16, п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Згідно п.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
На підставі пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби просить суд накласти арешт на кошти ТОВ «Коксохіммонтаж», що знаходяться в установах банків.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується положеннями Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 № 1398.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.
Згідно п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Приписами абз. 1 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Положеннями п. 7.3 розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків» Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 № 1398, для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, орган державної податкової служби звертається до суду з позовною заявою у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.
В даному випадку суду не надано доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про накладення арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.
Суд зазначає, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.
Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена пп. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 19.02.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко