вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
08 лютого 2013 р. (11:15 год.) Справа №801/605/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення,
без участі представників сторін,
Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податку на доходи фізичних осіб у сумі 5346,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення норм п.п. 8.1.2 п. 8.12 ст. 8, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року та п.п.164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 т. 168 Податкового кодексу України, не сплачена заборгованість з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року в сумі 4277,25 грн., визначена податковим органом за результатами перевірки, та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1069,31 грн., які нараховані податковим органом за несплату податку на доходи фізичних.
Ухвалами Окружного адміністративного суду від 08.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Сторони явку своїх представників у судове засідання, що відбулося 08.02.2013 року не забезпечили.
До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника (а.с.28).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином - на адресу, зазначену у позовній заяві (а.с.2-3), у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.11.2012 року та у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємці Серії НОМЕР_3 (а.с.6-8, 11) направлено судову повістку про виклик у судове засідання рекомендованою кореспонденцією, але повідомлення повернулось з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання (а.с.26-27). Враховуючи те, що відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України особа, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби (далі - Сімферопольська МДПІ АРК ДПС) є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у якості Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП ОСОБА_1) 16.10.2006 року Сімферопольською районною державною адміністрацією АРК, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с.11).
ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Сімферопольській МДПІ АРК ДПС за № 05787, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 23.10.2006 року № 6071 (а.с.10).
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Судом встановлено, що Сімферопольською МДПІ АРК ДПС у період з 13.12.2011 року по 19.12.2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особам) за період з 01.10.2008 року по день закінчення перевірки, про що складено Акт № 3130/17-01/НОМЕР_1 від 26.12.2011 року (а.с.30-39).
Перевіркою встановлено порушення:
- п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.98 р. додатково нараховано єдиного податку 258,0 грн.;
- п.п..8.1.2 п.8.1 ст.8., п.4.2.1. п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року, п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ та згідно ст.7 п.7.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року донараховано податку з (на) доходів фізичних осіб по ставці 15% у загальній сумі 4277,25 грн., в тому числі за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року у сумі - 432,00 грн., за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у сумі-1728,00 грн., за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у сумі-1379,70 грн., за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року у сумі - 737,55 грн.
Акт № 3130/17-01/НОМЕР_1 від 26.12.2011 року був отриманий відповідачем 30.01.2012 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.40).
На підставі Акту перевірки № 3130/17-01/НОМЕР_1 від 26.12.2011 року Сімферопольською МДПІ АРК ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000101701 від 09.02.2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 5346,56 грн., у тому числі 4277,25 грн. за основним платежем та 1069,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.17).
Податкове повідомлення - рішення № 0000101701 від 09.02.2012 року отримане відповідачем 30.01.2012 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (а.с.18).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб до 01.01.2011 року визначався Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р. (із змінами та доповненнями).
Суд зазначає, що оскільки період перевірки становить з 01.10.2008 року по 19.12.2011 року, до правовідносин, що виникли до 01.01.2011 року, повинні застосовуватися норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р.
Відповідно до п.1.8. ст. 1 Закону № 889 наймана особа - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Відповідно до п.1.15. ст. 1 Закону № 889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону № 889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Відповідно до п. 4.2.1. ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону № 889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
Відповідно до п. 8.1.2. ст. 8 Закону № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
До правовідносин, що виникли після набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011 року), повинні застосовуватися норми цього кодексу.
Відповідно до п.п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є:
- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
- податковий агент.
Пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Як вбачається з норм п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації (п.п. 178.7. ст. 178 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Під час перевірки податковим органом встановлено, що на торговій точці в їдальні «Як вдома» за адресою: АДРЕСА_1, (види діяльності: діяльність кафе, діяльність їдалень та послуги з постачання готової їжі) знаходилось три найманих працівника: ОСОБА_4, яка виконувала функції посудомійниці, ОСОБА_3, яка виконувала функції посудомійниці, ОСОБА_2 яка працювала на ФЛП ОСОБА_1 Трудові договори до перевірки не надані.
В наслідок перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включав виявлених при перевірці найманих осіб ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у пункт 8,9 заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2011 р.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 будучи платником єдиного податку у відповідності зі свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_4 на період з 01.01.11 р. по 31.12.2011 р., вид діяльності: діяльність кафе, використовував працю найманих осіб ОСОБА_4 у жовтні-листопаді 2011 року, ОСОБА_3 у жовтні-листопаді 2011 року, ОСОБА_2 у жовтні-листопаді 2011 року без довідки про трудові відносини фізичних осіб з платником єдиного податку, внаслідок чого порушено п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» № 727/98 від 03.07.98 р. згідно якого «...у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу».
Виходячи з вищевказаного, податковим органом нараховано ФОП ОСОБА_1 єдиного податку у загальній сумі - 258,00 грн., в тому числі за ОСОБА_4 у жовтні-листопаді 2011 року - 86,00 грн., за ОСОБА_3 у жовтні-листопаді 2011 року - 86,0 грн., за ОСОБА_2 у вересні - жовтні 2011 році - 86,00 грн. за використання праці трьох найманих осіб у жовтні - листопаді 2011 р. без довідки про трудові відносини з платником єдиного податку.
При проведенні перевірки, 24.11.2011 року, від найманої особи ОСОБА_5 була отримана пояснювальна з питань працевлаштування та фактично виплаченої їй заробітної плати, згідно якої ОСОБА_5 (яка мешкає за адресою АДРЕСА_2) працювала на посаді прибиральниці - офіціантки у ФОП ОСОБА_1 з 16.10.2008 року по 31.12.2009 року та отримувала заробітну плату у розмірі 960,00 грн. на місяць. У 2010 році ОСОБА_5 заробітну плату отримувала у розмірі 1500,00 грн. в місяць, Виходячи з пояснення ОСОБА_5 з 2010 року по жовтень 2011 року заробітна плата склала 1500,00 грн. в місяць.
Таким чином, податковим органом було встановлено, що ОСОБА_5 працювала прибиральницею - офіціанткою ФОП ОСОБА_1 з жовтня 2008 року, та отримала заробітну платню за 36 місяців у загальній сумі - 45900,00 грн., в тому числі за період з 01. 10.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 2800,00 грн., за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у сумі 11520,00 грн., за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у сумі 18000,00 грн., за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року у сумі - 13500,00 грн.
ФОП ОСОБА_1 занижував розмір заробітної плати у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків за період з 2008 року по 2011 роки.
З урахуванням викладеного, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб за період 01.10.2008 року по 19.12.2011 року в розмірі 4277,25 грн.
Відповідно до п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків передбачена ст. 127 Податкового кодексу України, відповідно до якої ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
На підставі зазначених норм, за порушення позивачем норм податкового законодавства в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб суд вважає правомірним податкове повідомлення - рішення № 0000101701 від 09.02.2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5346,56 грн., у тому числі 4277,25 грн. за основним платежем та 1069,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу.
Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.2 ст. 59 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги на кожну суму податкового боргу.
Отже, для стягнення вищезазначеної суми боргу податковий орган повинен був відповідно до ст. 59, п. 95.2 ст. 59 Податкового кодексу України надіслати відповідачу податкову вимогу на зазначену суму.
Судом встановлено, що позивачем було сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу № 108 від 03.03.2012 року на загальну суму 5346,56 грн., яка не була отримана відповідачем та повернулась з позначкою пошти про закінчення терміну зберігання (зворотній бік а.с.19).
Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив у повному обсязі податковий борг, не спростував жодних фактів з приводу необґрунтованості позовних вимог та доказів про сплату податкової заборгованості у повному обсязі суду не надав.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5346,56 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5346,56 грн. (на р/р 33218800700277 до місцевого бюджету Мирнівської с/р, банк отримувача: в ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 37978655, МФО 824026; код платежу 11010100).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Кушнова А.О.