15 березня 2013 року м. Київ
Суддя судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Гвоздик П.О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2006 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору частково недійсним та визнання права власності,
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 5 листопада 2003 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Проте вказаний договір, в частині зазначення покупця квартири не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки квартира придбана нею та відповідачкою за домовленістю для проведення ремонту та послідуючого відчуження. З цією метою вона займалася пошуком квартири та домовлялася з продавцями, передавала їм гроші за квартиру, з яких її частка становила 21 500 доларів США, а відповідачки - 10 000 доларів США, займалася реконструкцією та ремонтом квартири за власні кошти.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2006 року рішення районного суду скасовано, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 05 листопада 2003 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3., в частині зазначення покупця. Визнано покупцями зазначеної квартири ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_2 власником 68/100 ідеальних частин, ОСОБА_3 - 32/100 ідеальних частин. Вирішено питання судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду та рішення апеляційного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Крім того, заявником порушено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Оскільки причина пропуску цього процесуального строку є поважною, клопотання підлягає задоволенню, а касаційний строк - поновленню.
Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись ст. ст. 73, 325, 328 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 квітня 2006 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2006 року.
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору частково недійсним та визнання права власності.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.О. Гвоздик