іменем україни
20 березня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С. Гримич М.К.
Савченко В.О. Умнової О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Долинська міська державна нотаріальна контора Івано-Франківської області, про усунення від права на спадкування та визнання права на спадщину за законом за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2012 року,
У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є племінницею покійного ОСОБА_3, який був чоловіком ОСОБА_4 У 2003 році ОСОБА_4 отримала травму ноги, яка через похилий вік дуже погано загоювалась, тому вона зі своїм чоловіком надавала їй допомогу. З 2006 року через погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 переїхала і проживала у них до своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 При цьому ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги своїй тітці, яка через похилий вік та тяжкі хвороби перебувала у безпорадному стані. Ураховуючи викладене та з урахуванням уточнень позовних вимог, позивачка просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та визнати за нею право на спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2012 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_1 право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 Розподілено судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов та усуваючи відповідача від права на спадкування за законом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що маючи постійне місце роботи та стабільний заробіток він був зобов'язаний та мав можливість надавати спадкодавцю матеріальну допомогу, проте без поважних причин ухилявся від свого обов'язку. Визнаючи за позивачкою право на спадкування за законом, суд виходив із того, що ОСОБА_4 більше п'яти років до своєї смерті постійно проживала із позивачкою, а, відтак, ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом.
Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що з 2003 року внаслідок тріщини ноги та враховуючи похилий вік, ОСОБА_4 потребувала сторонньої допомоги та догляду, які їй надавали ОСОБА_5 зі своїм чоловіком. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я у вересні 2004 року ОСОБА_4 переїхала до них та проживала до своєї смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_4 та входить до другої черги спадкоємців за правом представлення.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як роз'яснено у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при встановленні факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
У порушення ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України судами не наведене уваги не звернуто; належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження перебування ОСОБА_4 в останні роки свого життя у безпорадному стані, а також свідомого невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків щодо надання їй допомоги матеріали справи не містять.
Крім того, указаним пунктом постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). Право на позов мають особи, які є такими заінтересованими особами, уже на час пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Необхідною умовою для отримання такого права є саме встановлення факту спільного проживання із померлим протягом п'яти років до його смерті.
Суди дійшли передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом, а, відтак, має право на звернення до суду за захистом своїх прав, як спадкоємця, оскільки вона не заявляла вимоги про встановлення факту проживання із померлою ОСОБА_4 протягом п'яти років до дня відкриття спадщини. При цьому суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки у мотивувальній частині судових рішень встановили даний факт, хоча таких вимог не було.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України щодо оцінки доказів та законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України, оскільки порушення закону допущені як районним судом, так і апеляційним, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.О. Савченко
О.В. Умнова