"16" листопада 2012 р. справа № 2а-1740/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Прокопчук Т.С. Божко Л.А.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2011 року по справі №2а-1740/11 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, позовні вимоги ОСОБА_1. до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області задоволено, визнано протиправними дії Управління щодо відмови у здійсненні перерахунку позивачу додаткової пенсії відповідно до ст. 50, п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу, як інваліду ІІІ групи, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 04.08.2010 року згідно ст. 50, п. 4 ст. 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1. є особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом IІI групи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А НОМЕР_1 та посвідченням серії Є НОМЕР_2 (а.с. 4, 6).
Позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 50 зазначеного закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IIІ групи - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1. знаходиться на обліку в Управлінні та отримує пенсію згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що не оспорюється відповідачем.
Встановлено, що Управління нараховувало та виплачувало позивачу основну та додаткову пенсію у різні періоди відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремих категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», від 27.12.2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28.05.2008 року №530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян», від 26.07.1996 року №831 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року» та від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основна та додаткова пенсії позивачу згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна розраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого встановлюється законами про Державний бюджет на відповідні роки.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії встановлюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до КАС України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов подано до суду 04.02.2011 року, тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача починаючи з 04.08.2010 року.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду - без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2011 року по справі №2а-1740/11 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко