26 березня 2013 року Справа № 5011-75/9989-2012
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року
у справі № 5011-75/9989-2012
господарського судуміста Києва
за позовомЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю „НВП „Термобудмонтаж"
треті особи,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області; 2. Державна фінансова інспекція України
простягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 120454 грн. 80 коп.
за участю представників:
від позивача -Клюй О.О., Краснощок О.В.
від відповідача -Лазаренко В.Л.
від третіх осіб - 1. не з'явився, 2. не з'явився 2 2. не з'явився
від прокуратури - Ходаківський М.П.
Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "НВП "Термобудмонтаж" про стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 120 454,80 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року (суддя - Васильченко Т.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року (головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю,, судді - Дідиченко М.А., Пашкіна С.А.), у справі № 5011-75/9989-2012 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою у даній справі, Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
У судове засідання 26.03.2012 року з'явилися прокурор та представники сторін, представники третіх осіб у справі своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.2010 року між Головним управлінням житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації (замовник) та ТОВ "НВП "Термобудмонтаж" (виконавець) було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання в рамках реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки № 41-11.
Згідно з п. 1.1 договору виконавець зобов'язується у 2010 році виконати замовникові роботи з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання згідно з додатками 3, 4, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.
Виконавець повинен виконати роботи, передбачені цим договором, у відповідності з проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами (розділ ІІ договору).
Пунктом 3.1 встановлено, що ціна договору становить 2 855 010 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 475 835,00 грн. з урахуванням 1,875 % на утримання Служби технічного нагляду згідно ДБН 1.1-1-2000 від суми глав 1- -9 кошторисної вартості об'єкта.
Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником виконаних робіт на підставі актів виконаних робіт (форми № КБ-2в, № КБ-3), складених за кошторисними нормативами, по мірі надходження коштів з державного бюджету.
Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року підтверджується виконання підрядником та прийняття замовником робіт на суму 2 802 462,00 грн., вартість яких була повністю оплачена останнім.
29.07.2011 року Головним контрольно-ревізійним управлінням України було проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації, за результатами якої складено акт № 06-21/65.
Так, в ході перевірки виявлено завищення вартості виконаних відповідачем підрядних робіт за договором на суму 120 454,80 грн.
Встановивши вказані обставини справи, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення ст. ст. 627, 628, 632, 843 та 1212 ЦК України, дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів задоволенню не підлягають, зазначивши при цьому, що акт Головного контрольно-ревізійного управління України № 06-21/65 від 29.07.2011 року не є допустимим доказом на підтвердження заявлених вимог.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволення позовних вимог, оскільки він зроблений внаслідок неповно встановлено всіх суттєвих обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини сторін виникли на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання в рамках реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки № 41-11 від 25.11.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
В силу ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно зі ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Тобто, укладаючи договір підряду, сторони на власний розсуд погодили його істотні умови, у тому числі й ціну договору, яка є твердою та визначена у кошторисі, що є невід'ємною частиною договору.
Враховуючи наведене, замовник зобов'язаний оплачувати підрядні роботи, виходячи з їх виконаних обсягів та за ціною, визначеною сторонами у кошторисі до договору підряду (твердий кошторис).
Утім, як слідує зі змісту позовної заяви, позивач вказує на невідповідність (збільшення) вартості певних видів виконаних підрядних робіт, зазначеної в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, у порівнянні з їх вартістю, визначеною сторонами у твердому кошторисі, про що також свідчить акт Головного контрольно-ревізійного управління України № 06-21/65 від 29.07.2011 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій про те, що встановлені органами державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.
Однак, вважає, що відмовляючи у позові лише з підстав недопустимості акту ревізії як доказу завдання збитків та з посиланням на те, що загальна вартість виконаних згідно спірного акту робіт не перевищує ціни договору, визначеної у п. 3.1 останнього, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного та необґрунтованого висновку, оскільки не дослідили наявного в матеріалах справи кошторису в аспекті передбачених ним видів підрядних робіт і їх вартості та не надали оцінки спірному акту виконаних робіт на предмет відповідності вказаних у ньому цін по кожному з виконаних видів робіт тим, які погоджувалися сторонами у твердому кошторисі, а відтак - і підставам щодо їх оплати.
В силу ч. 3 ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 844 ЦК України у разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлені обставини справи щодо погодженого сторонами внесення змін до кошторису у порядку, передбаченому наведеною нормою.
З наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, господарськими судами неповно з'ясуванні обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування ними норм матеріального права.
Крім цього, господарськими судами залишено поза увагою й положень п. п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи передбачений ст. 111-5 ГПК України порядок розгляду касаційної скарги, а також з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст. 111-7 названого Кодексу, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у даній справі з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових актів, і повністю встановивши фактичні обставини справи з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу заступника прокурора Київської області, подану в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації, слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року у справі № 5011-75/9989-2012 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області, подану в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації, задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року у справі № 5011-75/9989-2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І. Поляк