18 лютого 2013 р. № Б-39/69-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЗаріцької А.О.,
суддів:Козир Т.П.,
Кота О.В.,
Малетича М.М.,
Могил С.К.,
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"),
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 25.09.2012 (скарга на дії ліквідатора)
у справі№Б-39/69-08
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Джи"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг-Плюс" (далі - ТОВ "Консалтинг-Плюс")
провизнання банкрутом,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 у справі
№Б-39/69-08, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012, відмовлено ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії":
- в задоволенні заяви про визнання грошових вимог до ТОВ "Консалтинг Плюс" у розмірі 19963570,67 грн.;
- в задоволенні скарги на дії ліквідатора ТОВ "Консалтинг Плюс" арбітражного керуючого Долича Олександра Володимировича;
- в задоволенні клопотання про перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство ТОВ "Консалтинг - Плюс";
- в задоволенні клопотання ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про винесення окремої ухвали.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2012 ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.05.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2012 у справі №Б-39/69-08, в якій просить зазначену постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 31, 24, 25, 26, 31, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2012 у справі №2-32/273-07-8523, від 06.06.2012 у справі №9/143б/74б, від 20.06.2012 у справі №29/5005/16941/2011, від 30.05.2012 у справі №5/149-Б-06, від 06.11.2012 у справі №5/343/09.
Розглянувши заяву та додані до них матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У постанові від 25.09.2012 у справі №Б-39/69-08, провадження у якій порушено на підставі статті 52 Закону про банкрутство, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в задоволенні заяви про визнання грошових вимог до ТОВ "Консалтинг Плюс " (божника) у зв'язку із недостатністю майна боржника. При цьому судом враховано відсутність договірних відносин між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" і боржником та те, що іпотека ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" не була зареєстрована за банкрутом, а тому ліквідатором правомірно задоволено вимоги кредиторів, іпотека яких зареєстрована в порядку, встановленому законодавством України.
Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про:
- відмову ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в задоволенні скарги на дії ліквідатора боржника, оскільки дії ліквідатора під час продажу майна банкрута повністю узгоджуються з вимогами статті 30 Закону про банкрутство, ліквідатором виявлено все майно банкрута, реалізовано його в порядку, передбаченому нормами Закону про банкрутство, та правомірно здійснено часткове задоволення вимог кредиторів;
- відмову в задоволенні клопотання про перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство, оскільки частиною шостою статті 52 Закону про банкрутство передбачено право, а не обов'язок господарського суду щодо переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство; крім того, судом враховано, що застосування переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство не призведе до виявлення нових кредиторів банкрута, оскільки при порушенні справи про банкрутство вимоги щодо інформування всіх можливих кредиторів боржника вже були дотримані, а також те, що вартість зобов'язань банкрута майже у 13 перевищує його активи, внаслідок чого, навіть за умови застосування судом переходу до загальних судових процедур, у боржника відсутня можливість відновити свою платоспроможність.
Разом з тим, у постанові від 20.06.2012 у справі №29/5005/16941/2011 суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою припинено процедуру ліквідації банкрута в порядку статті 52 Закону про банкрутство, здійснено перехід до загальної процедури банкрутства, а саме процедури розпорядження майном боржника. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що право суду перейти до загальної процедури передбачено частиною шостою статті 52 Закону про банкрутство, та ліквідатором виявлено майно боржника, за рахунок якого можливо погасити кредиторську заборгованість боржника, у зв'язку з чим ним заявлено клопотання про перехід до загальних процедур у справі про банкрутство.
Зі змісту наведених постанов суду касаційної інстанції вбачається, що у цих постановах відсутнє неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.
Водночас постанови від 18.04.2012 у справі №2-32/273-07-8523 та від 06.06.2012 у справі №9/143б/74б, на які посилається заявник в обґрунтування своїх доводів щодо вирішення питання доцільності застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства та необхідності переходу до загальних судових процедур, не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки зазначеними постановами скасовано ухвали та постанови судів попередніх інстанцій, а справи передано на новий розгляд, тобто відсутній остаточний висновок суду касаційної інстанції з цього питання.
Разом з тим, спростовуються доводи заявника щодо подібності правовідносин у справі №5/149-Б-06 (постанова від 30.05.2012) та у справі №5/343/09 (постанова від 06.11.2012) у порівнянні зі справою, про перегляд постанови в якій подано заяву, з огляду на різні підстави порушення провадження у справі про банкрутство. Так, у справах №5/149-Б-06 та №5/343/09 провадження у справі про банкрутство порушено на підставі статті 51 Закону про банкрутство (за заявою власника майна боржника), тоді як у справі №Б-39/69-08 провадження у справі про банкрутство здійснювалось на підставі статті 52 Закону про банкрутство, тобто за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника, що виключає подібність правовідносин у цих справах у розумінні статті 11116 ГПК України.
Враховуючи викладене, відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" в допуску справи №Б-39/69-08 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяА.Заріцька
Судді: Т.Козир
О.Кот
М.Малетич
С.Могил
KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)