22.03.2013 Справа № 2605/20224/12
Унікальний номер: 2605/20224/12
Справа № 4с/756/14/13
21 березня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Богдан О.О.
при секретарі Пождемі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Диких Олексій Олександрович на дії державного виконавця,
у грудні 2012 року скаржник звернувся до суду з даною скаргою. Зазначив, що при зверненні до нотаріуса 18.09.2012 року йому стало відомо, що на все його майно постановою №31228/13 від 28.11.2002 року районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції м. Києва та постановою №1370/14 від 24.12.2004 року районного відділу державної виконавчої служби Оболонського району м. Києва накладено арешт.
Для з»ясування даного питання він звернувся до ВДВС Оболонського РУ м. Києва, де головним державним виконавцем Диких О.О. був повідомлений про те, що 16.12.2004 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 30.11.2004 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ УСК «Гарант-Авто» боргу в розмірі 36509 грн.72 коп. Ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 28.11.2012 року.
Просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Диких О.О. щодо прийняття виконавчого листа №2-2557 виданого 30.11.2004р. Оболонським районним судом м. Києва до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2004 р. №1370/14. Скасувати постанову ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2004р. № 1370/14. Скасувати постанову № 1370/14 від 24.12.2004р. ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та постанову 31228/13 від 28.11.2002 року районного відділу державної виконавчої служби Мінського районного управління юстиції, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). Визнати виконавчий лист № 2-2557 виданий 30.11.2004р. Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто»боргу в розмірі 36509 грн. 72 коп. таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав. Пояснив, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року частково задоволено позов ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1 та стягнуто 36148,24 грн. та державне мито в розмірі 361,48 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2007 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року залишено без змін.
Зазначив, що в порушення вимог ст. 317 ЦПК України ( в редакції 1963 року, чинної на час подачі апеляційної скарги на рішення від 07.10.2004р.) та ч.2 ст. 368 ЦПК України, ст..ст.26, 18 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист ще до того, як рішення суду набрало чинності, відкрив виконавче провадження без заяви стягувача, прийняв до виконання виконавчий лист та відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа, який не відповідає вимогам Закону та по теперішній час державний виконавець не може ідентифікувати особу боржника.
Вважає, що виконавчий лист від 16.12.2004р. №1370/14 виданий Оболонським районним судом м. Києва є таким, що не підлягає виконанню, а дії державного виконавця щодо прийняття виконавчого листа до виконання, відкриття виконавчого провадження та інші дії вчинені в даному виконавчому провадженні свідчать про їх протиправність. Просив скаргу задовольнити.
Зацікавлена особа в судове засідання не з»явилась, про час, день та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До початку розгляду справи на неодноразові вимоги суду надати копію виконавчого провадження та забезпечити явку зацікавленої особи в судове засідання начальник відділу ДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві надав суду клопотання з проханням розглядати справу у відсутності представника ВДВС та зазначив, що проти скарги заперечує в повному обсязі, проте не зазначив жодної обставини на підтвердження своїх заперечень. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності зацікавленої особи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши представника заявника, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2004 року позов ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 36148,24 грн. та державне мито в розмірі 361,48 грн. (Цивільна справа на час розгляду даної справи знищена у відповідності до Інструкції з діловодства).
Відповідно до вимог ст..ст. 202-203 ЦПК України (в редакції 1963 року чинної на час ухвалення рішення) зазначене рішення могло бути оскаржене до Апеляційного суду протягом одного місяця.
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 27.11.2007 року вищезазначене рішення суду залишено без змін.
Дана ухвала набрала чинності негайно 27.11.2007 року і до вищестоящої інстанції оскаржена не була.
Відповідно до ч.1 ст.231 ЦПК України (в редакції 1963р.) рішення суду, якщо воно не було оскаржене, набирає чинності після закінчення строку на апеляційне оскарження або на апеляційне подання. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України (в редакції 1963р.) - рішення або ухвали за апеляційною скаргою, апеляційним поданням прокурора, постановлені судом апеляційної інстанції, набирають чинності негайно після їх ухвалення.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що супровідним листом Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2004року до виконавчої служби був направлений на виконання виконавчий лист №2-2557 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ УСК «Гарант-Авто» 36148,24 грн. та державного мита в розмірі 365,09 грн., а всього 36509,72 грн. При цьому зазначено у даних боржника: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна постановою 31228/13 28.11.2002 року районного відділу ДВС Мінського районного управління юстиції накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, АДРЕСА_1 а також постановою 1370/14 24.12.2004 року районним відділом державної виконавчої служби Оболонського району також накладено арешт на все нерухоме майно.
Відповідно до дослідженого в судовому засіданні паспорта ОСОБА_1, 22 червня 1971 року, він станом на час накладення арешту був зареєстрований у АДРЕСА_1 гуртожиток.
Згідно відповіді УДАІ ГУ в м. Києві встановлено наявність автомобілів, які знаходяться у власності саме ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 і вони прийняті до уваги державним виконавцем, внаслідок чого останній вимагав у ОСОБА_1 надати автомобіль для опису та арешту, разом з тим не з»ясувавши його адресу, оскільки до адресного бюро надсилались запити щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до ст..26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинної на час відкриття виконавчого провадження) - державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на час відкриття провадження) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст.3 цього Закону.
Відповідно до ст. 349 ЦПК України (в редакції 1963 року) - виконання рішень судів здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час відкриття провадження) - державний виконавець зобов»язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред»явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред»явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
За ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку невідповідності виконавчого документу вимогам, передбаченим ст.19 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
В порушення вищезазначених вимог чинного законодавства державний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист № 2-2557 від 30.11.2004року ще до того, як рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07.11.2004 року набрало законної сили (тобто до 27.11.2007 року); відкрив виконавче провадження №1370/14 з виконання виконавчого листа №2-2557 від 30.11.2004 року без заяви стягувача, та коли рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, не набрало чинності; прийняв до виконання виконавчий лист та відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа, який не відповідає вимогам Закону та не міг ідентифікувати особу боржника, у зв»язку з неправильними особистими даними.
В порушення вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на час відкриття провадження) та ст. 31 Закону (чинної на тепер) державний виконавець не довів до відома боржника жодного документу виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов»язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.
Виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу знаходиться в провадженні ВДВС з 16.12.2004 року, арешт майна проведено постановою від 24.12.2004 року і до даного часу виконавче провадження не закрито і не виконано.
Крім того, протягом усього часу, що виконавчий лист перебував на виконанні ВДВС державний виконавець з»ясовував особу боржника, оскільки у виконавчому листі допущена помилка у році народження і замість 1971 року зазначено 1972 рік народження, але навіть з»ясувавши, виконавець не виконав жодної дії щодо виконання або закриття провадження. На звернення до ВДВС щодо питання накладення арешту на його майно, стягувачу начальником ВДВС С.В. Губяком була надана відповідь про відсутність в провадженні відділу виконавчих документів щодо нього і зазначено, що арешт на його майно не накладався. Таким чином зазначена посадова особа ВДВС не винайшла можливості виправити допущенні при виконанні помилки, а намагається залишити питання не вирішеним, а стягувача, відносно якого відсутнє виконавче провадження, з арештованим всім його майном.
Відповідно до ст. 384 ЦПК України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Згідно ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
За вимогами ст.387 ч.2 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов»язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо прийняття виконавчого листа №2-2557 виданого 30.11.2004р. Оболонським районним судом м. Києва до виконання, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2004 р. №1370/14, та накладення арешту на майно, а скаргу такою, що є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст..ст. 11, 18, 24, 26, 27, 30, 49 Закону України «Про виконавче провадження», ст..ст. 383-389, 210 ЦПК України, суд,-
скаргу задовольнити.
Визнати дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Диких Олексія Олександровича щодо прийняття виконавчого листа № 2-2557, виданого 30 листопада 2004 року Оболонським районним судом м. Києва до виконання та відкриття виконавчого провадження постановою від 16 грудня 2004 року № 1370/14 неправомірними.
Постанову відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 16 грудня 2004 року № 1370/14 скасувати.
Постанову відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про накладання арешту на все майно ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) від 16 грудня 2004 року, № 1370/14 скасувати.
Постанову відділу державної виконавчої служби Мінського районного управління юстиції у м. Києві про накладання арешту на все майно ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) від 28 листопада 2002 року № 31228/13 скасувати.
Виконавчий лист № 2-2557 виданий 30 листопада 2004 року Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" боргу в розмірі 36 509, 72 грн. визнати таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.О. Богдан