Справа: № 2а-4387/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
05 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді: Федорової Г.Г.,
суддів: Ключковича В.Ю., Федотова І.В.,
секретаря: Каленюк О.Ю.
за участю:
представника позивача Подоби І.В.
представника відповідача Федорова С.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтень» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та вчинення певних дій,-
У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтень» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просило:
- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 12.07.2012 року № 00000282301;
- зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС надати висновок Управлінню ДКУ у Києво-Святошинському районі Київської області про перерахування на поточний рахунок TOB «Жовтень» суму бюджетного відшкодування в розмірі 664 473,00 гри.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтень» задоволено частково.
Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 12.07.2012 року № 00000282301.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками дія прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 19.06.2010 року по 22.06.2012 року службовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтень» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за III квартал 2006 року, IV квартал 2006 року, І квартал 2007 року та III квартал 2007 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в попередніх податкових періодах.
За результатами проведеної перевірки Відповідачем 1 складено Акт перевірки №185/22-5/32227304 від 22.06.2012 року, згідно якого встановлено наступні порушення, а саме: п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підлягає до зменшення сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25.1 декларацій з ПДВ) за III квартал 2006 року, IV квартал 2006 року, І квартал 2007 року та III квартал 2007 року в розмірі 680874,00 грн. та зараховується до "залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту відповідно до наступних податкових періодів".
На підставі висновків Акту перевірки №185/22-5/32227304 від 22.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 12 липня 2012 року № 00000282301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за III квартал 2006 року, IV квартал 2006 року, І квартал 2007 року та III квартал 2007 року в розмірі 680874,00 грн.
Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача та вказує на відсутність з його боку порушень норм діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції Закону, що діяла нка момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Разом з тим, відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Суми сплаченого податку на додану вартість включались позивачем до складу податкового кредиту у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Виходячи з положень пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку має право отримати бюджетне відшкодування протягом строку, визначеного пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону, після отримання податковим органом податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки ТОВ "Жовтень" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за III квартал 2006 року складено акт від 12.12.2006 року № 1085/23-1/32227304, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 9036,00 грн. Таким чином, можлива сума бюджетного відшкодування за III квартал 2006 року становить 122745,00 гри.
За результатами перевірки ТОВ "Жовтень" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за IV квартал 2006 року складено акт від 28.04.2007 року № 307/23-1/32227304, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 27241,00 грн. Таким чином, можлива сума бюджетного відшкодування за IV квартал 2006 року становить 65511,00 грн.
За результатами перевірки ТОВ "Жовтень" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за І квартал 2007 року складено акт від 17.09.2007 року № 507/23-3/32227304, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на 37340,00 грн. Таким чином, можлива сума бюджетного відшкодування за І квартал 2007 року становить 86435,00 грн.
Згідно довідки про результати документальної виїзної позапланової перевірки від 11.02.2008 року №54/23-3/32227304, позивачем було відображено бюджетне відшкодування у декларації з ПДВ за III квартал 2007 року у сумі 495 111,00 грн., однак як вбачається з висновку про бюджетне відшкодування (а.с. 122) на момент скдадання довідки перевірки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за III квартал 2007 року у розмірі 495 111,00 грн., що за твердженням податкового органу пов'язано з відсутністю (неотриманням) матеріалів зустрічних перевірок по направлених лситах-запитах.
З наведених вище доказів слід зробити висновок, що до бюджетного відшкодування ТОВ "Жовтень" було заявлено саме 495 111,00 грн., а не 414 111,00 грн.
Отже, на дату складання акту перевірки службовими особами відповідача було встановлено залишки невідшкодованих на рахунки платника сум податку на додану вартість на загальну суму 680874,00 грн., а саме:
- за III квартал 2006 року - 33817,00 грн.;
- за IV квартал 2006 року - 65511,00 грн.;
- за І квартал 2007 року - 86435,00 грн.;
- за III квартал 2007 року - 495111,00 грн.
Порядок заповнення податкової декларації з ПДВ за наявності у платника від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту визначено п. 5.11 Порядку № 166. А саме: якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з ПДВ, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону, а решта -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається розрахунок суми бюджетного відшкодування (п. 5.12 Порядку № 166).
З аналізу вище наведених норм вбачається, що відшкодуванню підлягає лише оплачена в попередніх періодах частина від'ємного залишку попереднього періоду, а неоплачена частина переноситься далі. А сума податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді жодним чином не пов'язується з періодом, коли такий сплачений податок був фактично включений до податкового кредиту.
Аналізуючи норми діючого законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстсанції що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування є сплата ПДВ до бюджету згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а у випадку не підтвердження сум, що підлягають поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, залишок невідшкодованих сум підлягає зменшенню по декларації з податку на додану вартість за III квартал 2006 року на суму 33817,00 грн., за IV квартал 2006 року на суму 65511,00 грн., за І квартал 2007 року на суму 86435,00 грн., за III квартал 2007 року на суму 495111,00 грн. та зараховується до залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів.
Отже, колегія суддів знаходить помилковим твердження відповідача в частині поушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Тобто, в даному випадку мається на увазі сплата податку на додану вартість платником податку у ціні (вартості) товарів (послуг).
Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача в частині необхідності проведення зустрічних перевірок основних постачальників по ланцюгу до виробника або імпортера для підтвердження права на бюджетне відшкодування, оскільки факт сплати або несплати до бюджету податку на додану вартість контрагентом платника податку не є обов'язковою умовою для отримання права на відшкодування податку на додану вартість.
Що стосується позову в частині зобов'язання податкового органу надати висновок Управлінню Державного казначейства України у Києво-Святошинському районі Київської області про перерахування на поточний рахунок позивача суму бюджетного відшкодування в розмірі 664473,00 грн., колегія суддів зазначає, що що така вимога за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, і не підлягає розгляду в суді.
Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова В.Ю. Ключкович І.В. Федотов
Повний текст ухвали складено та підписано - 11.03.13р.
.
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Ключкович В.Ю.
Федотов І.В.