Справа: № 2-а-2548/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
19 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу приватного підприємства «Буд-Ритейл 7» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Буд-Ритейл 7» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -
У лютому 2012 року приватне підприємство «Буд-Ритейл 7» (далі - Позивач, ПП «Буд-Ритейл 7») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - Відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 8 576 667,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивач всупереч положень п. 3 розділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України відобразив у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2009 - 2010 роки.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не вірно розтлумачив п. 3 розділу 4 Перехідних положень ПК України, що спричинило прийняття неправильного рішення.
У судовому засіданні повноважний представник Апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити останню у повному обсязі.
Представник Відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2011 року посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ПП «Буд-Ритейл 7» з питань виявлення помилок (порушень) за звітний період ІІ квартал 2011 року. У ході перевірки податковим органом виявлено порушення Позивачем: порядку заповнення декларації з податку на прибуток за формою, затвердженою наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143, та завищено рядок 04.9 декларації за І квартал 2011 року на 41,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року на 41,00 грн.; порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 8 576 667,00 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України. Результати перевірки зафіксовані в акті від 04 листопада 2011 року №12251/15-1-36581502. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «П» від 24 листопада 2011 року №0050041501, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 41,00 грн. за І квартал 2011 року та в сумі 8 576 667,00 грн. за ІІ квартал 2011 року.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення останнє ДПА у м. Києві було скасовано в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 41,00 грн., а в іншій частині - залишено без змін.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. 36, п. 37.1 ст. 37, п. 150.1 ст. 150 ПК України, а також п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України, прийшов до висновку, що до складу витрат II кварталу 2011 року переноситься від'ємне значення з податку на прибуток, отримане лише у I кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення попередніх років. З огляду на викладене Окружний адміністративний суд м. Києва зазначив, що відображення Позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року від'ємного значення за 2010 рік є протиправним, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.
З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосування розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП), що діяв у 1 кварталі 2011 року - об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону про ОПП - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
У статті 6 Закону про ОПП встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.
Як вбачається з матеріалів справи, у рядку 08 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року від 07 травня 2011 року (вх. №9002961940) Позивачем задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування та у рядку 04.9 зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року у сумі - 8 576 667,00 грн.
Таким чином, на думку колегії суддів, Позивачем був правомірно сформований склад об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року - 10 360 901,00 грн.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне, що порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01 квітня 2011 року встановлений статтею 150 ПК України - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Апеляційним судом враховується, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року від 02 серпня 2011 року (вх. №9005682588) у складі витрат рядок 04 (12 817 023,00 грн.) Позивачем зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6) у сумі 10 360 901,00 грн.
З аналізу вищенаведених норм ПК України, колегія суддів приходить до висновку, що положення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.
При цьому перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначений у ст. 139 ПК України, є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року».
Крім того, колегією суддів враховується, що податковим органом не ставиться під сумнів правомірність формування ПП «Буд-Ритейл 7» від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2009 та у 2010 роках та у І кварталі 2011 року, а тому предметом розгляду справи є лише застосування приписів ПК України в частині визначення правомірності включення збитків платника податків за попередні періоди. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 13 вересня 2012 року № 2019/12/13-12.
Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне їх скасувати.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Приписи ч. 6 ст. 94 КАС України визначають, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Буд-Ритейл 7» 3 219,00 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Буд-Ритейл 7» - задовольнити повністю.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Буд-Ритейл 7» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2011 року №0050041501, винесене Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 8 576 667,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Буд-Ритейл 7» 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
Шурко О.І.
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.