Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
Іменем України
"12" березня 2013 р. Справа № 911/281/13-г
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан", Згурівський район, с. Красне
про стягнення 141465,96 грн.
за участю представників:
позивача:Бонтлаб В.В. -дов. від 03.01.2013р.
відповідача:Мікульський К.В. - дов. від 02.04.2009р.
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" (далі - відповідач) про стягнення 141465,96 грн., з яких 109363,31 грн. основний борг, 7226,97 грн. 36% річних, 3003,01 грн. пеня та 21872,67 грн. штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у визначені договором строки.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 09.08.2012р. № КВ-11/12 (далі - договір), відповідно до умов якого в терміни, визначені договором позивач - постачальник зобов'язався передати у власність відповідача - покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором (п. 1.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару. Для товару сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.
Відповідно до п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.
Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2 договору).
Додатком № 1 від 09.08.2012р. до договору (далі - додаток до договору) сторони погодили перелік, кількість, вартість, загальну суму товару, що підлягає поставці та строки поставки товару. Зокрема, стороні дійшли згоди, що загальна сума товару за даним додатком становить 136704, 14 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 3.1 додатку до договору покупець сплачує в порядку попередньої оплати 20% вартості товару, що складає 27340,85 грн., шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 10.08.2012р.
Залишок суми 80%, що складає 109363,29 грн. оплачується покупцем до 25.10.2012р.
На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 16.08.2012р. № 1566 поставив відповідачу товар на загальну суму 136704,14 грн., а відповідач на підставі довіреності від 15.08.2012р. № 548 зазначений товар прийняв. Зазначена видаткова накладна підписана в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.
Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар в строки встановлені договором у в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 109363,31 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.
Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, згідно якого сальдо на користь позивача станом за 9 місяців 2012р. складає 109363,31 грн. Завірена копія зазначеного акту залучена до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 109363,31 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 109363,31 грн. заборгованості.
Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 36% річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інших розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору.
Відповідно до розрахунку позивача, 36% річних з простроченої суми за період з 26.10.2012р. по 31.12.2012р. складають 7226,97 грн.
Здійснений позивачем розрахунок 36% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7226,97 грн. 36% річних підлягає задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 7.1.1 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення, яка за його розрахунком за період з 26.10.2012р. по 31.12.2012р. складає 3003,01 грн.
Також, позивач на підставі п. 7.1.1 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару штрафу у розмірі 20% від суми несплаченого боргу, який за розрахунком позивача складає 21872,67 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 109363,31 грн. основного боргу, 7226,97 грн. 36% річних, 3003,01 грн. пені та 21872,67 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1500 грн.
В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 1500 грн., позивач посилається на договір про надання адвокатських (правових) послуг від 03.01.2013р. № 03/2013, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 15.01.2013р., платіжне доручення від 10.01.2013р. № 86, на підставі якого було сплачено надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 1500 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3280 від 24.04.2008р., виданого на ім'я Бонтлаб В.В.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог ст. 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно із приписами п 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Судом встановлено, що договір про надання адвокатських (правових) послуг від 03.01.2013р. № 03/2013, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем Бонтлаб В.В., як суб'єктом підприємницької діяльності, а не як адвокатом, про що свідчить преамбула договору, реквізити сторін договору та відтиск печатки суб'єкта підприємницької діяльності Бонтлаб В.В.
Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 15.01.2013р. за вказаним договором складений між позивачем та - фізичною особою-підприємцем Бонтлаб В.В. про що свідчить преамбула акта, реквізити сторін та відтиск печатки суб'єкта підприємницької діяльності Бонтлаб В.В.
Як вбачається з платіжного доручення від 10.01.2013р., наданого позивачем в підтвердження факту оплати послуг адвоката за вищевказаним договором призначенням платежу є оплата за надання правової допомоги за Договором № 03/2013 від 03.01.2013р., отримувач коштів відповідно суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець Бонтлаб В.В.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, юридична допомога надавалась позивачу не адвокатом, а суб'єктом підприємницької діяльності, а тому зазначені витрати по оплаті послуг з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді фізичною особою-підприємецем Бонтлаб В.В. відшкодуванню не підлягають, навіть за наявності у останнього свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, оскільки з перелічених вище документів Бонтлаб В.В. діє саме як фізична особа-підприємець (представник позивача за довіреністю), а не як адвокат.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сан" (07612, Київська обл., Згурівський р-н, с. Красне, вул. Семенова, 18-А, ідентифікаційний код 34099299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143, ідентифікаційний код 35472893) 109363 (сто дев'ять тисяч триста шістдесят три) грн. 31 коп. основного боргу, 7226 (сім тисяч двісті двадцять шість) грн. 97 коп. 36% річних, 3003 (три тисячі три) грн. 01 коп. пені, 21872 (двадцять одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн. 67 коп. штрафу, 2829 (дві тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.
Дата підписання рішення 27.03.2013р.