Справа: № 2а-13589/11 Головуючий у 1-й інстанції: Оладько С.І.;
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
22 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Горбань Н.І.
Земляна Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання проведення перерахунку пенсії, -
ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області (далі - УПФУ в м. Ірпені) про визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по України за 2007 р. та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням такого показника за 2009 р., а також визнати протиправною відмову у здійсненні нарахування і виплати додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання здійснити такі виплати з 09.05.2011.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2011 року позов було задоволено частково, визнано неправомірною відмову УПФУ в м. Ірпені у здійсненні позивачу нарахування і виплати додаткової пенсії у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано здійснити такі виплати з 09.05.2011, з врахуванням вже проведених виплат. В решті позову відмовлено.
На вказану постанову УПФУ в м. Ірпені подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу був проведений перерахунок пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням стажу після попереднього перерахунку. При перерахунку був застосований показник середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн.), з чим позивач не згодна та вважає необхідним застосувати при перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по України за 2009 рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка діяла до 01.01.2008, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Зазначена редакція ст. 42 вказаного Закону є чинною після визнання неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 змін, внесених пп. «а» пп. 10 п. 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 зазначеного Закону, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
З відновленої (діючої) норми абз. 3 ч. 4 ст. 42 вказаного Закону вбачається, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Тобто, правила ч. 1 ст. 40 Закону при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Також слід звернути увагу на те, що в ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», у формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії зазначено, що показник Зс - це середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
На вказаний показник є посилання лише у формулі, передбаченій для визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії. Посилання на нього у статті, яка передбачає порядок та підстави перерахунку пенсії, - відсутні.
Таким чином, показник «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії» застосовується виключно при призначенні пенсії та залишається незмінним під час здійснення перерахунку пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а тому суд першої інстанції прийшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, позивач належить до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії, що підтверджується копією посвідчення в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Всупереч ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» належні позивачу виплати здійснювались відповідачем в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 №1.
Проте, з огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами Закон України має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, а тому колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно здійснював належні позивачу виплати в меншому розмірі ніж це встановлено ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI, відповідно до якого п. 7 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На реалізацію наведеної норми Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 (набрала законну силу з 23.07.2011), п.1 якої встановлено, що особам які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 4 категорії додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується у розмірі 5% прожиткового мінімуму.
Тобто з 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745, а тому суд першої інстанції мав зазначити кінцевий строк - 22.07.2011, по який позивачу належить здійснювати виплати в розмірі встановленому ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки постанова суду ухвалена після набуття чинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу УПФУ у м. Ірпені необхідно задовольнити частково, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2011 року - змінити: в абзаці 3 резолютивної частини постанови слова «з 09.05.2011р.» змінити на «з 09.05.2011 по 22.07.2011», оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права. В решті постанову - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області - задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2011 року - змінити: в абзаці 3 резолютивної частини постанови слова «з 09.05.2011р.» змінити на «з 09.05.2011 по 22.07.2011».
В решті постанову Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Земляна Г.В.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Земляна Г.В.