Справа № 22-ц/793/531/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 51, 52 Здоровило В.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
15 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоСіренко Ю.В.
суддівПодороги В.М., Бородійчука В.Г.,
при секретаріБражнюк О.В., Бурдукова О.В.
з участю:
позивачки ОСОБА_7
представника позивачки ОСОБА_8
представників відповідача МайстренкоТ.В.,Школьна І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Державного закладуохорни здоров'я «Ватутінська міська санітарно-епідеміологічної станція Міністерства охорони здоров'я, третя особа : головний державний санітарний лікар м. Ватутіне Олешко Ольга Дмитрівна про поновлення на посаді після закінчення повноважень за виборною посадою, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -
У травні 2011 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 8 жовтня 2002 року працювала у відповідача на посаді лікаря гігієни дітей і підлітків, а з 2 червня 2003 року - на посаді завідуючої відділом Ватутінської міської санітарно-епідеміологічної станції та за сумісництвом з 3 січня 2006 року на посаді лікаря з загальної гігієни . 20 квітня 2006 року вона була звільнена у зв'язку з обранням секретарем Ватутінської міської ради. Після закінчення 19 листопада 2010 року повноважень за виборною посадою вона звернулася до відповідача із заявою про працевлаштування на попередню посаду, проте їй у цьому було відмовлено. Вважаючи відмову незаконною з урахуванням уточнених вимог на підставі ст. 118 КЗпП України просила поновити її на посаді завідуючої відділом Ватутінської міської санітарно-епідеміологічної станції та на посаді лікаря вищої категорії, а також на посаді лікаря із загальної гігієни за сумісництвом. Крім того, просила стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.02.2011 року по 25.12.2012 року в сумі 53131, 06 грн., 50000 грн. в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди, 596 грн. - матеріальної шкоди та 6400 грн. понесених судових витрат.
Рішенням Ватутінського районного суду Черкаської області від 27 грудня 2012 року в позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що посада, яку займала позивачка до обрання її на виборну посаду, не є вакантною і звільнити працівника, який її займає, немає законних підстав.
Крім того, підставою для відмови у працевлаштуванні є втрата позивачкою вищої кваліфікаційної категорії лікаря з гігієни дітей та підлітків та непроходження у встановлений строк відповідної атестації.
Проте погодитись із такими висновками суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Згідно зі ст. 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Ця норма передбачає суб'єктивне право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах на одержання після закінчення їх повноважень за виборною посадою в державних органах попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві.
Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми, право на одержання попередньої роботи (посади) виборні працівники мають за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота.
Встановлено, що ОСОБА_7 відповідно до наказу № 69 від 08.10.2002 року була прийнята на посаду лікаря з гігієни дітей і підлітків у Ватутінську міську санітарно-епідеміологічну станцію по переводу із Звенигородської районної санітарно-епідеміологічної станції.
02.06.2003 року відповідно до наказу № 29 позивачка була призначена на посаду завідуючої санітарно-гігієнічного відділення відділу Ватутінської міської СЕС, що стверджується копією наказу (а.с.7).
Відповідно до наказу №1 від 03.01.2006 року (а.с.8) позивачці було надано можливість з 03.01.2006 року працювати за сумісництвом на 0,25 ставки лікаря з загальної гігієни та 0,25 ставки лікаря з гігієни праці.
14.04.2006 року на підставі рішення Ватутінської міської ради № 1/2 (а.с.10) позивачка була обрана секретарем Ватутінської міської ради.
Відповідно до наказу № 24 від 20.04.2006 року (а.с.9) позивач була звільнена з посади завідуючої санітарно-гігієнічним відділом, лікаря з гігієни дітей і підлітків Ватутінської міської санітарно-епідеміологічної станції, по переводу до Ватутінської міської ради.
На підставі розпорядження Ватутінського міського голови № 30/04-01 від 17.04.2006 року позивачка приступила до виконання обов'язків секретаря Ватутінської міської ради. На підставі розпорядження Ватутінського міського голови № 149/04-01 від 19.11.2010 року ОСОБА_7. була звільнена із посади секретаря Ватутінської міської ради в зв'язку із закінченням строку повноважень, що стверджується копією трудової книжки (а.с.5).
26.11.2010 року позивачка звернулася з письмовим зверненням до головного державного санітарного лікаря м. Ватутіне Олешко О.Д. по питанню її працевлаштування на попередній посаді - завідуючого санітарно-гігієнічним відділом, лікаря з гігієни дітей і підлітків вищої кваліфікаційної категорії, в зв'язку із закінченням 19.11.2010 року терміну її повноваження на виборній посаді - секретаря Ватутінської міської ради (а.с.61).
Цього ж дня 26.11.2010 року у письмовій формі позивач була повідомлена головним державним санітарним лікарем Ватутінської міської СЕС Олешко О.Д. про те, що працевлаштування її на посаду завідуючого санітарно-гігієнічним відділом, лікаря з гігієни дітей і підлітків вищої кваліфікаційної категорії або іншу рівноцінну посаду не можливо з тої причини, що з моменту попередньої атестації пройшло понад 5 років і вищу кваліфікаційну категорію позивачка втратила. Їй було запропоновано працевлаштування на посаді лікаря-стажиста з гігієни дітей і підлітків (а.с.62).
ОСОБА_7 звернулася з заявою до Ватутінської міської ради про встановлення їй виплат на період її працевлаштування.
Рішенням Ватутінської міської ради № 2-58/VІ від 09.12.2010 року відповідно до п.5 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2 ст.ЗЗ Закону України «Про статус депутата місцевих рад», розглянувши заяву ОСОБА_7 та довідку Ватутінської міської СЕС ОСОБА_7 встановлено виплату в розмірі середньої заробітної плати, яку вона одержувала на посаді секретаря Ватутінської міської ради на період працевлаштування з 19.11.2010 року, але не більше шести місяців в зв'язку з неможливістю її працевлаштування на попередній посаді та іншу рівноцінну посаду по причині втрати нею кваліфікаційної категорії.(а.с.152, 193).
З довідки (а.с.192) вбачається, що позивачці відповідно до вищевказаного рішення встановлені виплати в розмірі 27966 грн. 96 коп., які вона отримала.
Не знайшовши відповідної роботи, 16.02.2011 року позивачка повторно звернулася з письмовою заявою до головного державного санітарного лікаря м.Ватутіне Олешко О.Д. про прийняття її на посаду завідуючої санітарно-гігієнічного відділу, лікаря з гігієни дітей та підлітків вищої кваліфікаційної категорії (а.с. 11), на що цього ж дня отримала відповідь за № 02-41 від головного державного санітарного лікаря м.Ватутіне Олешко О.Д., де адміністрація ДЗ «Ватутінська міська СЕС» МОЗУ може працевлаштувати її на посаді лікаря стажиста з гігієни дітей та підлітків (а.с12).
Гарантії для службовців, обраних на виборні посади, зайнятих на час виконання державних або громадських обов'язків, визначені статтями 118, 119 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 118 зазначеного Кодексу працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
З аналізу ст.118 КЗпП України вбачається, що особа має право на отримання попередньої роботи (посади) або, за згодою працівника, іншої рівноцінної.
Із цією нормою кореспондуються приписи статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", якою передбачено, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.
Статтями 118 Кодексу законів про працю України, 33 Закону
України "Про статус депутатів місцевих рад" законодавець передбачив
обов'язок роботодавця запропонувати звільненим від роботи внаслідок
обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на
іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості
працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді.
Встановлено, що після закінчення повноважень позивачки за виборною посадою їй не було надано попередню посаду або запропоновано іншу рівноцінну.
Що ж до працевлаштування на іншому підприємстві , то воно можливе лише за згодою ОСОБА_7 Такої згоди позивачка не давала.
За змістом Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат міської ради, від ужиття заходів до його працевлаштування.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7, отримавши відповідно до рішення Ватутінської міської ради від 09.12.2010 року виплату середнього заробітку погодилась з неможливістю її працевлаштування на попередній посаді.
Крім того, відмова в задоволенні позову у зв'язку з тим, що посада, яку раніше займала позивачка, зайнята іншим працівником, яка в установленому законом порядку пройшла конкурс на її зайняття, є безпідставною, оскільки відповідно до пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Враховуючи вищенаведене, відмова в поновленні ОСОБА_7 на попередній роботі, є неправомірною.
Позовні вимоги ОСОБА_7 в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (п.6 Постанови «Про порядок розгляду трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року), вимушений прогул працівника який був обраний на виборну посаду і строк повноважень якого закінчився, внаслідок відмови у прийнятті на роботу має бути оплачений за правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України, тобто у розмірі середньомісячного заробітку. Таким чином, на такого працівника мають бути поширені гарантії законодавства про зайнятість, передбачені для вивільнюваних працівників.
При визначенні розміру середньомісячної заробітної плати колегія суддів керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995 року №100 відповідно до якого, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
З огляду на це, вирішуючи спір у цій частині позовних вимог, колегія суддів вважає, що при розрахунку середнього заробітку за вимушений прогул не враховується 0,5 ставки посадового окладу лікаря без категорії, який відноситься до 10 тарифного розряду; виплата у Ватутінському центрі зайнятості з 23 травня 2011 року по травень 2012 року 6 299 грн.73 коп. та виплата Ватутінською міською радою середнього заробітку на період працевлаштування з 18 лютого 2011 року по 19травня 2011 року у розмірі 11 949 грн. 64 коп.
На час розгляду даної справи в апеляційному суді встановлено, що позивачка з 14 січня 2013 року працює в Звенигородському міськрайонному управлінні Головного управління Держсанепідслужби у Черкаській області на посаді завідувача сектору епідеміологічного нагляду, а тому при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який вона мала в цей час.
З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 лютого 2011 року (день відмови у прийнятті на роботі) по 15 березня 2013 року (день ухвалення судового рішення) в розмірі 43 645 грн. 23 коп. ( 39 910 грн. 53 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 лютого 2011 року по 14 січня 2013 року + 3 734 грн. 70 коп. - різниця в заробітку за попереднім та новим місцем роботи на час розгляду справи).
Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не доведено, що діями відповідача їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 596 грн.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, оскільки компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, а має самостійне юридичне значення.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи.
З огляду на це з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., оскільки через неправомірні дії відповідача позивачка зазнала у житті вимушених змін та приклала зусиль для відновлення нормального життя.
Відповідно до ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати за надання правової допомоги, які вона понесла і документально підтвердила в розмірі 7600 грн.
Керуючись ст.ст. 307; 309; 314; 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 27 грудня 2012 року у даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_7 до Державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України, третя особа: головний державний санітарний лікар м. Ватутіне Олешко Ольга Дмитрівна задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України щодо поновлення ОСОБА_7 на попередній роботі.
Стягнути з Державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43 645 грн. 23 коп., та судові витрати в сумі 7600 грн.
Стягнути з Державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.
Стягнути з Державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України в дохід держави судовий збір у розмірі 436 грн. 45 коп.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :