Справа № 22-ц/793/74/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 19, 23 Годік Л.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Єльцов В. О.
19 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоЄльцова В.О.
суддівБабенка В.М., Нерушак Л.В.
при секретаріКуцопатрі Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 ТОВ ВТФ «Сяйво», Управління держкомзему в м. Умань про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та стягнення орендної плати,-
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -
ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ТОВ ВТФ «Сяйво», Управління Держкомзему в м. Умань та Уманському районі про визнання договору оренди недійсним та стягнення орендної плати, посилаючись на те, що йому належить земельна ділянка площею 2,32 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах с. Пугачівка Уманського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР №041375 від 17 лютого 2003 року.
Між ОСОБА_6 та ТОВ ВТФ «Сяйво» 02 липня 2009 року було укладено договір оренди землі на 10 років, який зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 20 серпня 2010 року за №04179400120, повноваження якого на даний час перейшли до управління Держкомзему в м. Умані та Уманському районі.
Вважає, що вищезазначений договір має бути визнаний недійсним з таких підстав, що у договорі не зазначені істотні умови, передбачені чинним законодавством, а саме: не визначена належним чином орендна плата, розмір, індексація, форма платежу, на час підписання договору був відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
ТОВ ВТФ «Сяйво» не здійснювалась плата за оренду вище вказаної земельної ділянки за 2011 рік, на що він, як орендодавець, в жовтні 2011 року звернувся письмово із пропозицією до ТОВ ВТФ «Сяйво» про розірвання договору оренди землі. Але відповіді він не отримав, договір не розірвано, орендна плата не виплачена.
Крім того орендарем ТОВ ВТФ «Сяйво» порушено режим використання землі (сівозміну): через рік повторно був висіяний сонях, що значно погіршує родючість ґрунту, що заборонено постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 11 лютого 2010 року.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2012 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають до відхилення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 041375 від 17 лютого 2003 року належить земельна ділянка площею 2.32 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка згідно кадастрового плану розташована в адміністративних межах с. Пугачівка Уманського р-ну., Черкаської обл., якій присвоєно кадастровий номер: 71244386500:03:000:0346.
Між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем ТОВ ВТФ «Сяйво» в особі директора ОСОБА_6, тобто однією і тією ж особою, 02 липня 2009 року було укладено договір оренди земельної ділянки 2.32 га., яка належить ОСОБА_6 на 10 років. Даний договір зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 20 серпня 2010 року за № 041079400120, повноваження якого на даний час перейшли до управління Держкомзему в м. Умані та Уманському районі.
В Постанові Пленуму ВСУ № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року зазначено, що судам необхідно враховувати, що виконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Не є укладеним правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із ст.ст. 210 ЦК України та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Оскільки договір оренди земельної ділянки пройшов державну реєстрацію в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», тому він є вчиненим.
Фактом передачі земельної ділянки є акт приймання-передачі, який закріплений підписами та в якому вказано, що при огляді об'єкта оренди сторонами недоліки виявлені не були, зовнішні межі погоджені з суміжними землекористувачами, спірні питання відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач, звертаючись до суду посилався на те, що відповідач не виконує умови договору щодо сплати орендної плати, а саме при укладенні договору сторони не зазначили сталу грошову суму та вказали що орендна плата вноситься орендарем в розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також, позивач зазначив, що під час визначення меж земельної ділянки та підписання акту погодження меж він не був присутнім і в договорі не зазначено сторону, яка несе відповідальність за знищення чи пошкодження об'єкта оренди, а тому договір необхідно визнати недійсним.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритети перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 02 липня 2009 року у період дії указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності.
Оскільки договором оренди земельної ділянки, укладеним між сторонами не передбачено вид орендної плати в натуральній формі, ніякої додаткової угоди про визнання виду орендної плати між сторонами не було заключено, тому посилання апелянта про недійсність договору з цих підстав є необґрунтованими, оскільки орендна плата визначена відповідно до чинного законодавства. Крім того, сам позивач не заперечив того факту, що орендна плата йому нараховувалася в грошовому еквіваленті за 2011 рік.
Посилання ОСОБА_6 про недійсність договору оренди в зв'язку з його відсутністю при визначення меж на місцевості спростовується державним актом на право приватної власності на землю від 30 травня 2007 року виданого ОСОБА_6, який є невід'ємною частиною відповідно до кінцевих положень договору оренди землі від 02 липня 2009 року. При цьому, у зазначеному державному акті наведено план зовнішніх меж земельної ділянки.
Посилання апелянта на ту обставину, що договір необхідно визнати незаконним, оскільки у ньому не визначено сторону, яка несе відповідальність за договором спростовується п. 32 Договору оренди землі, де вказано, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини несе орендар.
Підстав для визнання рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати колегія суддів також не вбачає, оскільки в цій частині рішення є законним і ґрунтується на наявних матеріалах справи. Зокрема, підтверджується довідкою про розрахунок по орендній платі за паї у вересні 2011 року (а.с.38), квитанціями про переказ грошових коштів (а.с.35-36).
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому інші доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Уманського міськрайонного суду від 28 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 ТОВ ВТФ «Сяйво», Управління держкомзему в м. Умань про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та стягнення орендної плати залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :