Справа: № 2-а-18499/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
26 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-
У грудні 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (далі - ТОВ «Украгроінвест Холдинг») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 16 листопада 2010 року № 0000142302/3 про визначення ТОВ «Украгроінвест Холдинг» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12 570,00 грн. (у тому числі 12 400,00 грн. - за основним платежем та 170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2011 року у задоволенні вимог даного позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 29.01.2010 року № 80/23, виданого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва та у відповідності до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, службовими особами відповідача в період з 02.02.2010 року по 22.02.2010 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Украгроінвест Холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог абз. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового кредиту з ПДВ за грудень 2007 року на суму 13 850,00 грн. та неподання податкової декларації з ПДВ (скорочена) за серпень 2008 року.
За результатами перевірки службовими особами відповідача було складено Акт від 25.03.2010 року № 133/23-2/33783186, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2010 року №0000142302/0, яким ТОВ «Украгроінвест Холдинг» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12 570,00 грн. (у тому числі 12 400,00 грн. - за основним платежем та 170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням розпочав процедуру його адміністративного оскарження.
За результатом оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 09 квітня 2010 року №0000142302/0, ДПА України було прийнято рішення, яким скарга позивача залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
16 листопада 2010 року ДПІ у Оболонському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0000142302/3, що повністю дублює податкове повідомлення-рішення від 09 квітня 2010 року №0000142302/0.
Позивач заперечує законність прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення та вказує на недотримання останнім вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Порядку оформлення результатів невиїзних, документальних, виїзних планових та позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного чи іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР із змінами і доповненнями, внесеними Законами України, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно пп.7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
П.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Згідно до пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно до пп. 7.3.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з пп.7.2.6. п.7.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Суд вважає, що якщо платник не скористався своїм правом на звернення до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.
У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких зазначено фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Аналогічної думки додержується Вищий адміністративний суд України (рішення по справі К -40572/10 від 07.06.2011) та Верховний суд України ( рішення від 05.12.2011).
З наявних в справі доказів вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2007 року було віднесено суми з ПДВ у розмірі 13 850,00 грн. на підставі податкової накладної № 24 від 25.12.2007 року, виписаної ДП «Малополовецьке». Однак, зазначена податкова накладна позивачем не була відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2007 року, що вказує на порушення останнім вимог пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова накладна № 24 від 25.12.2007 року не може бути належною та достатньою підставою для віднесення позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2007 року, оскільки не була надана ним на вимогу посадових осіб ДПІ у Оболонському районі міста Києва під час проведення ними перевірки.
Також, до податкового органу не надходила податкова декларація ТОВ «Украгроінвест Холдинг» з податку на додану вартість (скорочена) за серпень 2008 року, про що зокрема зазначено в акті перевірки від 25.03.2010 року № 133/23-2/33783186.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зважаючи на обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 16 листопада 2010 року № 0000142302/3, яке відповідачем було прийняте в межах наданих йому повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить обгрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Бабенко К.А
Петрик І.Й.