номер провадження справи 3/27/13
Запорізької області
м. Запоріжжя
21.03.13 Справа № 908/677/13-г
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)
до відповідача: Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, ідентифікаційний код 02006716)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізька обласна рада (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 164, ідентифікаційний код 32121479)
про визнання договору оренди продовженим
суддя Соловйов В.М.
при секретарі Осоцькому Д.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 04.01.2013р.
від відповідача: Волошина Є.В., довіреність № 1401 від 25.02.2013р.
від третьої особи: Василенко О.О., заступник начальника відділу юридичного забезпечення діяльності ради виконавчого апарату Запорізької обласної ради, довіреність № 01-17/0002 від 02.01.2013р.
ПП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (надалі - КУ "ЗОКЛ" ЗОР), третя особа Запорізька обласна рада про визнання договору оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р., укладеного між КУ "ЗОКЛ" ЗОР та ПП ОСОБА_1, продовженим на строк два роки і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором оренди.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 19.02.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві (а.с.3-4), та обґрунтовані ст. 287, 284, 285, 188, 291 ГК України, ст. 761, 764, 777, 782, 783 ЦК України, ст. 22 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/677/13-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.03.2013р. об 11 год. 00 хв. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Запорізьку обласну раду.
В судових засіданнях 11.03.2013р., 15.03.2013р. оголошувалась перерва до 15.03.2013р. об 11 год. 00 хв., до 21.03.2013р. о 10 год. 00 хв. відповідно.
В судовому засіданні 21.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 26.03.2013р.
За усним клопотанням Запорізької обласної ради (третьої особи) під час розгляду справи з 15.03.2013р. здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 15.03.2013р. представник позивача підтримала заяву від 28.02.2013р. про зміну (уточнення) предмету та підстави позову (а.с.37-39), просила суд визнати термін дії Договору оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р., укладений між КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради та ПП ОСОБА_1, продовженим на строк два роки і 364 дні на тих самих умовах, які були передбачені даним договором оренди.
КУ "ЗОКЛ" ЗОР (відповідач) та Запорізька обласна рада (третя особа) заперечили проти заяви позивача про зміну (уточнення) предмету та підстав позову (а.с.48-49, 59).
За приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Як зазначено в п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, N 10 від 17.10.2012р., N 2, 3 від 16.01.2013р. та N 7 від 21.02.2013р.), під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Оскільки заява позивача від 28.02.2013р. направлена на одночасну зміну предмета і підстав позову, що суперечить ст. 22 ГПК України, в задоволенні заяви судом відмолено та заяву приєднано до матеріалів справи.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви позивача від 28.02.2013р. про зміну (уточнення) предмету та підстави позову, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 19.02.2013р. (а.с.3-4).
Звернення позивача до суду про залишення заяви від 28.02.2013р. про зміну (уточнення) предмету та підстави позову без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України, яке викладено в поясненнях від 20.03.2013р. (а.с.136-137), судом не розглядається, оскільки в судовому засіданні 15.03.2013р. позивачу було роз'яснено про відмову в задоволенні цієї заяви судом та приєднання її до матеріалів справи.
Згідно заяви (а.с.123) та пояснень (а.с.136) ПП ОСОБА_1 в позовній заяві по всьому тексту нею неправильно визначений номер спірного договору, а саме замість № 14-О/10 від 27.09.2010р. помилково вказаний № 1-О/10 від 27.09.2010р. Позивач просить врахувати зазначену описку та наполягає на тому, що спір виник саме по договору № 14-О/10 від 27.09.2010р., іншого договору оренди нерухомого майна між сторонами не існує.
КУ "ЗОКЛ" ЗОР (відповідач) та Запорізька обласна рада (третя особа) підтвердили зазначені обставини, тому справу розглянуто судом з урахуванням вищенаведеної описки позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зокрема зазначила, що 27.09.2010р. між нею (Орендарем) та КУ "ЗОКЛ" ЗОР (Орендодавцем) було укладено договір № 14-О/10 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради.
За умовами договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, а саме: частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, що знаходиться на балансі КУ "ЗОКЛ" ЗОР.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору, майном, яке передано в оренду, значиться частина нежитлового приміщення площею 173, 3 кв.м., що розташоване на другому поверсі головного корпусу лікарні. Призначення приміщення: 151, 2 кв.м. для розміщення їдальні та буфетів, 22,1 кв.м. - для здійснення торгівлі продовольчими товарами.
Відповідно до п. 10.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди, строк дії договору з 27.09.2010р. по 23.09.2012р. включно.
Перед закінченням дії Договору, а саме 22.08.2012р. позивач звернувся до відповідача з письмовим проханням про переукладення даного договору оренди на новий термін на умовах, визначених комунальною установою, з підтвердженням обов'язку сплачувати орендну плату та комунальні послуги своєчасно та в повному обсязі.
Відповідачем було направлено позивачу лист від 28.08.2012р. № 6594 про те, що лікарня є лише балансоутримувачем майна, тому немає права для продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення.
Оскільки відповідно до діючого законодавства КУ "ЗОКЛ" ЗОР є дійсним Орендодавцем даного нерухомого майна, то вже 21.09.2012р. лікувальна установа підготувала для позивача наступний пакет документів:
- довідку КУ "ЗОКЛ" ЗОР від 21.09.2012р. про відсутність на підприємстві боргу перед бюджетом;
- довідку КУ "ЗОКЛ" ЗОР від 21.09.2012р. про те, що майно є вільним для оренди;
- довідку КУ "ЗОКЛ" ЗОР від 21.09.2012р. щодо сумарної площі нерухомого майна, переданого в оренду;
- підписаний уповноваженою особою КУ "ЗОКЛ" ЗОР Федорчуком В.В. проект договору оренди.
Зазначений пакет документів разом з заявою ПП ОСОБА_1 від 24.09.2012р. № 07 був наданий до Запорізької обласної ради для підписання договору оренди після проведення конкурсу на право укладання договору оренди нерухомого майна.
07.12.2012р. від Запорізької обласної ради позивач отримав відповідь про те, що до ради надійшло звернення КУ "ЗОКЛ" ЗОР в якому лікувальна установа просила зняти з конкурсу дане приміщення.
Головою Запорізької обласної ради на підставі протоколу засідання конкурсної комісії по проведення конкурсу на право укладання договору оренди нерухомого майна (площею 173, 3 кв.м.) спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що закріплене на праві оперативного управління за комунальною установою "ЗОКЛ" ЗОР від 30.11.2012р. видано розпорядження від 03.12.2012р. № 203-св "Про припинення конкурсу на право укладання договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, Запорізької області у зв'язку зі зняттям об'єкту з конкурсного відбору."
Після чого ПП ОСОБА_1 отримала від КУ "ЗОКЛ" ЗОР дванадцять листів - вимог з проханням звільнити займане приміщення, загальною площею 173, 3 кв.м.
Посилаючись на те, що оскільки КУ "ЗОКЛ" ЗОР не заявила про припинення або зміну договору оренди № 14-О/10 від 27.09.2010р. протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, в тримісячний термін до закінчення дії договору не попередила позивача про свій намір використовувати орендоване майно для власних потреб, в силу ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
КУ "ЗОКЛ" ЗОР (відповідач) проти позовних вимог заперечила з підстав наведених у відзиві (а.с.50-52).
Зокрема зазначила, що КУ "ЗОКЛ" ЗОР є лише балансоутримувачем переданого позивачу в оренду за договором № 14-О/10 від 27.09.2010р. нерухомого майна.
28.08.2012р. КУ "ЗОКЛ" ЗОР було направлено лист до ПП ОСОБА_1 (вих. № 6594 від 28.08.2012р.) про повернення частини нежитлового приміщення. В даному листі відповідач повідомляв про те, що 23.09.2012р. закінчується строк дії договору. КУ "ЗОКЛ" ЗОР на сьогодні є лише балансоутримувачем, а тому не може бути орендодавцем та не має законних підстав на продовження дії договору. Відповіді на цей лист не отримано.
Також відповідач наполягає на тому, що вимога про визнання договору оренди пролонгованим не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченим нормами ГК України (ст. 20), ГПК України (ст. 12) та ЦК України (ст. 15, 16).
Виходячи із системного аналізу змісту приписів ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про продовження договору оренди, а значить не потребує окремого судового врегулювання.
У зв'язку із наведеним представник відповідача в судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник Запорізької обласної ради (третьої особи) в судовому засіданні підтримав пояснення від 05.03.2013р. № 0381/01-17 (а.с. 42-47).
Зокрема зазначив, що на момент укладання договору оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р. КУ "ЗОКЛ" ЗОР могла бути орендодавцем.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 1.2 Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області та обліковується на балансах комунальних підприємств та бюджетних закладів (установ чи організацій), а також іншого окремого індивідуально визначеного майна, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 24.11.2011 № 26, у разі передачі в оренду нерухомого майна понад 200 кв. м комунальне підприємство отримує дозвіл виступати орендодавцем нерухомого майна у власника.
Згідно довідки КУ "ЗОКЛ" ЗОР від 21.09.2012р. станом на 10.09.2012р. площа переданого в оренду нерухомого майна лікарнею становить 2 279, 32 кв. м.
КУ "ЗОКЛ" ЗОР не відмовлялась в односторонньому порядку від договору оренди та не розривала його, як про це зазначено в позові. Договір № 14-О/10 від 27.09.2010р. припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Факт направлення позивачем разом із заявою пакету документів до обласної ради для проведення конкурсу на право укладання договору оренди є підтвердженням факту усвідомлення позивачем того, що договір оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р. припинив свою дію, а отже позивач мав намір на укладення нового договору оренди.
Прийняття КУ "ЗОКЛ" ЗОР від ПП ОСОБА_1 орендних та комунальних платежів не є підтвердженням продовженням договору оренди, адже позивач після закінчення строку дії договору в порушення п. 5.12 не повернув нерухоме майно Орендодавцеві в передбаченому порядку, а продовжує ним незаконно користуватись.
У зв'язку з викладеним, третя особа також просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд
Між Комунальною установою "Запорізька обласна клінічна лікарня" (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" від 27.09.2010р. № 14-О/10, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області: частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня", вартість якого визначена відповідно до Акта оцінки нерухомого майна і становить 284 864, 00 грн. за станом на 31.05.2010р. (п. 1.1 Договору).
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 029329 від 07.04.2011р. відбулась зміна найменування юридичної особи Комунальна установа "Запорізька обласна клінічна лікарня" на Комунальна установа "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (КУ "ЗОКЛ" ЗОР).
Згідно п. 1.2 Договору, предметом договору є частина нежитлового приміщення загальною площею 173, 3 кв.м. розташована на другому поверсі головного корпусу лікарні.
Призначення приміщення: 151, 2 кв.м. - розміщення їдалень та буфетів; 22,1 кв.м. - здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи) (п.1.3 Договору).
Вступ Орендаря у користування Майном настає одночасно із підписанням сторонами цього Договору та акта приймання - передачі вказаного Майна (п. 2.1 Договору).
Як зазначено в п. 2.2 Договору, передача Майна в оренду не припиняє право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області на це Майно, Орендар користується ним протягу строку оренди.
Орендоване приміщення залишається на балансі Орендодавця із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок Орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.
Відповідно до п. 2.3 Договору, передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, зазначеною у п. 1.1 цього Договору.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що у разі припинення цього договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю.
Орендар повертає Майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за цим Договором.
Майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням сесії Запорізької обласної ради № 31 від 23.12.2005р.
Місячна орендна плата, згідно результатів конкурсу, без ПДВ за перший місяць оренди (вересень) складає 11 350, 00 грн., враховуючи індекс інфляції за липень, серпень, вересень 2010р.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Згідно п. 3.2 Договору, розмір орендної плати за кожен наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Як зазначено в п. 3.3. Договору, орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця (р/р № 35421006001348 в УДК Запорізької області) щомісячно до 15 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті.
Обов'язки Орендаря визначені в пункті 5 Договору. Зокрема, Орендар зобов'язується:
5.1. Використовувати орендоване Майно відповідно до його цільового призначення та умов цього Договору.
5.2. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
5.12. У разі припинення або розірвання цього Договору, повернути Орендодавцеві орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.
Обов'язки Орендодавця визначені в пункті 7 Договору. Зокрема, Орендодавець зобов'язується:
7.2. Не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим Майном на умовах цього договору.
Строк дії, умови зміни та припинення Договору сторони визначили в пункті 10 Договору.
Так, в п. 10.1 Договору зазначено, що цей Договір діє з 27.09.2010р. по 26.09.2011р. включно.
Додатковою угодою № 1 від 26.09.2011р. до Договору (додаток № 4 до договору оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р.) сторони дійшли згоди продовжити термін дії даного Договору та внесли зміни до п. 10.1 Договору, виклавши його в наступній редакції:
"п.10.1. Цей договір діє з 27 вересня 2010р. по 23 вересня 2012 року включно".
Усі інші умови договору не передбачені даною додатковою угодою залишаються без змін. (а.с.121).
Відповідно до п.10.2 Договору, умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, в тому числі, у випадках, коли після його укладання нормативними документами (в тому числі документами Запорізької обласної ради) встановлені правила, що погіршують становище Орендаря.
Зміни, доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються у виконавчому апараті обласної ради та узгоджуються з головою обласної ради (у вигляді розпорядження) протягом місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п.10.3 Договору).
За місяць до закінчення строку дії Договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення Договору. Якщо сторони мають намір продовжити дію Договору на новий строк, Орендодавець, після попереднього погодження з Управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації, звертається до виконавчого апарату обласної ради для отримання дозволу на продовження Договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути Орендодавцем на новий термін припиняє дію Договору після закінчення терміну його дії (п.10.5 Договору).
Відповідно до п.10.7 договору, чинність цього Договору припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- приватизації орендованого Майна Орендарем;
- загибелі об'єкта оренди;
- дострокового за взаємною згодою сторін, або за рішенням господарського суду;
- банкрутства Орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України та цим Договором.
Взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (п.10.9 Договору).
Листом від 22.08.2012р. № 05 ПП ОСОБА_1 звернулась до головного лікаря КУ "ЗОКЛ" ЗОР з проханням переукласти договір оренди № 14-О/10 від 27.09.2010р. строком на 3 роки (а.с.15).
У відповідь КУ "ЗОКЛ" ЗОР направила ПП ОСОБА_1 рекомендований лист від 28.08.2012р. № 6594 з повідомленням про вручення поштового відправлення про те, що КУ "ЗОКЛ" ЗОР не має права для продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення, у зв'язку з чим просить звільнити займане приміщення.
Лист КУ "ЗОКЛ" ЗОР від 28.08.2012р. № 6594 отриманий ПП ОСОБА_1 03.09.2012р. (а.с.122, 122, зворотний бік).
ПП ОСОБА_1 звернулась до голови Запорізької обласної ради з заявою від 24.09.2012р. № 07 з проханням заключити договір оренди нерухомого майна на нежитлове приміщення загальною площею 173, 3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (на другому поверсі головного корпусу) строком на 2 роки.
До заяви додано перелік документів:
1. проект договору оренди - 2 шт.;
2. звіт про незалежну оцінку нерухомого майна - 2 шт.;
3. висновок про вартість об'єкта оренди - 2 шт.;
4. витяг з єдиного державного реєстру (копія) -1 шт.;
5. копія паспорта - 1 шт.;
6. довідка КУ "ЗОКЛ" ЗОР про відсутність на підприємстві боргу перед бюджетом - 1 шт.;
7. довідка КУ "ЗОКЛ" ЗОР, що майно є вільним для оренди;
8. довідку КУ "ЗОКЛ" ЗОР, щодо сумарної площі нерухомого майна, переданого в оренду - 1 шт. (а.с.17-20).
Листом від 19.11.2012р. № 9071 заступник головного лікаря КУ "ЗОКЛ" ЗОР Красько М.П. повідомив голову Запорізької обласної ради Матвієнка П.Д. про те, що до Запорізької облради помилково було надано пакет документів ПП ОСОБА_1 з метою укладання договору оренди нерухомого майна, оскільки установі вкрай необхідне дане приміщення для використання його безпосередньо у своїй діяльності, передбаченої Статутом.
У зв'язку із наведеним, КУ "ЗОКЛ" ЗОР відзиває підпис провізора з проєкта договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що обліковується на балансі КУ "ЗОКЛ" ЗОР та просить зняти вищенаведене нежитлове приміщення з конкурсного відбору (а.с.75).
23.11.2012р. КУ "ЗОКЛ" ЗОР звернулась з листом № 8-в до ПП ОСОБА_1 з вимогою звільнити займане нею нежитлове приміщення загальною площею 173, 3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди № 14-О/10 від 27.09.2010р. (а.с.22).
Листом від 02.12.2012р. № 3531/01-14 голова Запорізької облради ОСОБА_11 повідомив ПП ОСОБА_1 про те, що конкурс на право укладення договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області загальною площею 173, 3 кв. м, яке перебуває на балансі КУ "ЗОКЛ" ЗОР, припинено зі зняттям об'єкту з конкурсу.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 1 статті 13, частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Правовідносини, що виникли між ПП ОСОБА_1 та КУ "ЗОКЛ" ЗОР, є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, 2, 6 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № 14-О/10 від 27.09.2010р. оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня", відповідно до якого КУ "ЗОКЛ" ЗОР (Орендодавець) передає, а ПП ОСОБА_1 (Орендар) приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, а саме: частину нежитлового приміщення загальною площею 173, 3 кв.м, розташованого на другому поверсі головного корпусу лікарні за адресою: АДРЕСА_2.
Взаємовідносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного та комунального майна регулюються нормами глави 58 ЦК України "Найм (Оренда)" з урахуванням особливостей, зазначених у нормах параграфу 5 Господарського кодексу України та Закону України від 10.04.1992р. № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом для спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1, 2, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За приписами ч. 1, 3 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.
Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 287 ГК України визначено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є:
державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Орендодавцем за договором № 14-О/10 від 27.09.2010р. оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня", є КУ "ЗОКЛ" ЗОР.
Згідно Статуту КУ "ЗОКЛ" ЗОР (нова редакція), затвердженого рішенням Запорізької обласної ради 24.02.2011р. № 36, Лікарня підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Запорізькій обласній раді (надалі - Уповноважений орган), а також за галузевою спрямованістю, підвідомча управлінню охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації (п.1.3).
Майно Лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, Лікарня володіє, користується та розпоряджається майном, з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту. Основними фондами Лікарня має право розпоряджатися лише з дозволу Уповноваженого органу відповідно до встановленого порядку (п.5.2).
Лікарня має право здавати в оренду окреме майно, що закріплене за нею на праві оперативного управління, юридичним та фізичним особам відповідно до чинного законодавства України і у порядку, визначеному рішенням Запорізької обласної ради (п.5.7).
Порядок укладення договору оренди встановлений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону (в редакції на час укладення договору № 14-О/10 від 27.09.2010р.), фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном (ч.2 ст.9 Закону).
Органи, уповноважені управляти майном, що перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).
Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим (ч. 3 ст. 9 Закону).
Орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника (ч. 4 ст. 9 Закону).
У справі, що розглядається, відсутній спір щодо дотримання закону під час укладення договору оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р. та внесення до нього змін відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.11.2011р. (додаток № 4 до Договору).
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI від 15.12.2009), термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
банкрутства орендаря;
загибелі об'єкта оренди;
ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Вказані підстави припинення договору оренди містяться і в ч.2 ст. 291 ГК України та закріплені сторонами в п.10.7 договору від 27.09.2010р. № 14-О/10.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано ч.4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічні вимоги міститься в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди визначені також в ч. 4 ст.284 ГК України, а саме: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Тобто, продовження користування майном після закінчення строку договору оренди пов'язується з відсутністю заперечень однієї із сторін. При цьому вказані норми закону містять граничний термін попередження про наявність заперечень з боку однієї із сторін продовжувати договір.
Як зазначено в ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Вказані положення кореспондуються з приписами ст.777 ЦК України, якою передбачене переважне право наймача на укладення договору найму на новий строк, а також врегульоване питання щодо повідомлення про це наймодавця. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін.
Право наймодавця відмовитися від договору найму закріплене в ст. 782 ЦК України. Так, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;
3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Спір між сторонами точиться стосовно того, чи є договір оренди нерухомого майна від 27.09.2010р. № 14-О/10 продовженим з 24.09.2012р., а відтак чи підлягає виконанню сторонами.
Виконання умов договору оренди нерухомого майна від 27.09.2010р. № 14-О/10 передбачає як права так і обов'язки сторін.
Зокрема, в п. 10.5 Договору зазначається, що за місяць до закінчення строку його дії сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення Договору. Якщо сторони мають намір продовжити дію Договору на новий строк, Орендодавець, після попереднього погодження з Управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації, звертається до виконавчого апарату обласної ради для отримання дозволу на продовження Договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути Орендодавцем на новий термін припиняє дію Договору після закінчення терміну його дії.
Пунктами 10.7, 10.8 Договору сторони визначили, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та відмови від його продовження.
Отже, з урахуванням визначеного сторонами в договорі від 27.09.2010р. № 14-О/10 порядку та приписів ч.1 ст.764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст.284 ГК України вказаний договір не вважається продовженим за наявності сукупності наступних обов'язкових умов:
за місяць до закінчення строку дії договору сторони повинні визначитись щодо продовження або припинення договору;
одна із сторін має звернутися з заявою до іншої сторони про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії (тобто протягом періоду з 24.09.2012р. по 24.10.2012р.).
Відповідачем КУ "ЗОКЛ" ЗОР та третьою особою Запорізькою обласною радою не надано суду жодних доказів про існування обставин, з якими закон (ст. 782, 783 ЦК України) пов'язує виникнення права наймодавця відмовитись від договору оренди нерухомого майна від 27.09.2010р. № 14-О/10 або вимагати розірвання цього договору.
Судом встановлено, що КУ "ЗОКЛ" (Орендодавець) у встановлений договором та законом строк належним чином не повідомила позивача про припинення терміну дії вищезазначеного договору оренди та про необхідність повернення орендованого майна Орендодавцю.
Також відповідач, в порушення приписів ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в тримісячний термін до закінчення дії договору (тобто, до 23.06.2012р.) не попередив позивача про свій намір використовувати орендоване майно для власних потреб.
Оскільки строк дії спірного договору оренди встановлений до 23.09.2012р. включно, а лист Запорізької обласної ради, яким інформувалося позивача про звернення КУ "ЗОКЛ" ЗОР про зняття з конкурсу даного приміщення у зв'язку з використанням лікарнею цього майна для власних потреб, датований 07.12.2012р.
Лист КУ "ЗОКЛ" ЗОР від 28.08.2012р. № 6594, яким повідомлено позивача про те, що лікувальна установа є лише балансоутримувачем майна, тому не має права для подовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення, не є запереченням наймодавця в розумінні ст. 764 ЦК України.
Не є лист КУ "ЗОКЛ" ЗОР від 28.08.2012р. № 6594 і заявою однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, про яку йдеться в ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Крім того, визначені законодавцем заперечення наймодавця (ст. 764 ЦК) та заява однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди (ч. 2 ст. 17 Закону) можливі протягом одного місяця після закінчення строку договору найму (оренди). В даному випадку, на момент отримання позивачем листа від 28.08.2012р. № 6594 строк договору оренди від 27.09.2010р. № 14-О/10 не закінчився.
Не можна розцінювати цей лист і як свідчення про те, що Орендодавець визначився щодо припинення договору, оскільки в порушення п. 10.5 Договору лист від 28.08.2012р. № 6594 вручений позивачу (Орендарю) не за місяць до закінчення строку дії Договору (до 23.08.2012р.), а тільки 03.09.2012р.
Відповідачем також не спростовано ствердження позивача про те, що він добросовісно виконував свої обов'язки щодо сплати орендної плати протягом всього терміну дії орендних взаємовідносин з лікувальною установою, а саме з 1998 року по теперішній час, не використовував не за призначенням майно, не нищив майно, а навпаки, за рахунок власних коштів поліпшував його.
Представник відповідача не заперечив і щодо того, що з вересня 2012р. по теперішній час ПП ОСОБА_1 продовжує сплачувати на рахунки КУ "ЗОКЛ" ЗОР орендні та комунальні платежі за вищезазначене нерухоме майно, а лікувальна установа без будь-яких заперечень отримує ці платежі.
Враховуючи викладене, позовні є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним.
Зокрема, не приймаються доводи відповідача про те, що позивачем обраний не належний спосіб захисту своїх прав, оскільки продовження дії договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про продовження договору оренди, а значить не потребує окремого судового врегулювання.
Приймаючи судове рішення на користь позивача, господарський суд виходить з наступного.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
За положенням ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Звертаючись до суду з позовом, ПП ОСОБА_1 посилається на невизнання відповідачем її права на користування об'єктом оренди у зв'язку з продовження терміну дії договору оренди, просить суд визнати договір оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р., укладений між нею та КУ "ЗОКЛ" ЗОР, продовженим на строк два роки і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором оренди.
За змістом ч.1, п. 1 ч.2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами ч.1, 2 ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зокрема, права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
За положеннями ч.1 ст.764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст.284 ГК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Тобто, з урахуванням встановлених судом обставин справи, звернення ПП ОСОБА_1 до господарського суду з позовом про визнання договору оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р. продовженим на строк два роки і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором оренди, не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.05.2012р.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 4, 4-2 ГПК України) можна зробити висновок про те, що в разі невизнання наймодавцем права наймача на користування об'єктом оренди у зв'язку з продовження терміну дії договору оренди у відповідності до прямої вказівки закону, таке право підлягає захисту судом за позовом наймача шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2, ч.3 ст. 16 ЦК України, ч.1, 2 ст. 20 ГК України.
Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України від 17.07.1997р. № 457/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ратифіковано конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, з відповідними заявами та застереженнями.
За приписами ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підписаної 04.11.1950р., ратифікованої 17.07.1997р. яка набула чинності 11.09.1997р. із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом N 11 від 11 травня 1994 року, протоколом N 14 від 13 травня 2004 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.10.2007р. (п. 30) по справі "БАЛАЦЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ" зазначено:
"30. Суд знову повторює, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (див. "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), № 58112/00, п. 45, 10 липня 2003 року; "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II, та "Сухорубченко проти Росії" (Sukhorubchenko v. Russia), № 69315/01, п. 43, 10 лютого 2005 року).
У рішенні від 02.11.2004р. у справі "Трегубенко проти України" Європейський суд з прав людини однозначно вказав, що усунення з-під юрисдикції судів будь-який розгляд спору саме по собі суперечить праву на доступ до суду, гарантованому пунктом 1 статті 6 Конвенції (пункт 44).
Прийняття рішення по справі № 908/677/13-г, з урахуванням права учасників судового розгляду на апеляційне та касаційне оскарження цього судового рішення, гарантує сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру буде остаточно вирішено судом.
Заперечення відповідача та третьої особи з посиланням на те, що на момент укладання договору оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р. КУ "ЗОКЛ" ЗОР могла бути орендодавцем, але у відповідності до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 ГК України та Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області та обліковується на балансах комунальних підприємств та бюджетних закладів (установ чи організацій), а також іншого окремого індивідуально визначеного майна (додаток 1 до рішення обласної ради від 24.11.2011р. № 26) втратила таке право, оскільки орендарем нерухомого майна спільної власності територіальних громад області, що обліковується на балансах комунальних підприємств, і загальна площа якого 200 кв.м і більше на одне комунальне підприємство, установу, заклад, є обласна рада, спростовуються наступним.
По-перше, вказані норми ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 ГК України стосуються лише укладення первісних договорів оренди. В даному випадку спір пов'язаний з продовженням строку дії чинного договору, який укладений з дотриманням норм закону.
До аналогічного висновку з подібного спору дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 15.11.2005р. (а.с.107-109). І хоча цю постанову скасовано постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.02.2006р., проте зроблений правовий висновок ВГСУ Верховним Судом України не спростований (а.с.110-112).
По-друге, відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 ГК України орендодавцями, зокрема, є підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області та обліковується на балансах комунальних підприємств та бюджетних закладів (установ чи організацій), а також іншого окремого індивідуально визначеного майна (додаток 1 до рішення обласної ради від 24.11.2011р. № 26), Орендодавцями є:
обласна рада - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, та нерухомого майна, яке не обліковується на балансах комунальних підприємств, бюджетних закладів (установ), нерухомого майна спільної власності територіальних громад області, що обліковується на балансах комунальних підприємств, бюджетних закладів (установ) і загальна площа якого 200 кв. м і більше на одне комунальне підприємство, установу, заклад;
комунальні підприємства, бюджетні заклади (установи) - щодо нерухомого майна спільної власності територіальних громад області, загальна площа якого не перевищує 200 кв. м на одне комунальне підприємство, установу, заклад та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке обліковується на їх балансах (п.1.2).
В абзаці третьому пункту 3 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України N 02-5/237 від 25.05.2000 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002) зазначено, що підприємства мають право виступати орендодавцями, як правило, тільки щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м., а для того, щоб підприємство мало право передати в оренду структурний підрозділ (філію, цех, дільницю) або нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) площею понад 200 кв.м., воно (підприємство) повинно одержати дозвіл Фонду державного майна України, його регіонального відділення, представництва. Якщо майно перебуває у власності Автономної Республіки Крим або у комунальній власності, то такий дозвіл може бути наданий органом, зазначеним в абзаці третьому статті 5 Закону.
Крім того, за змістом постанови Верховного Суду України від 19.06.2007р. (а.с.113-116), прийнятої за наслідками розгляду аналогічного спору щодо державного майна, випливає, що дія договорів оренди нерухомого майна (де орендодавцями виступають державні (а відтак і комунальні) підприємства - балансоутримувачі, і площа такого нерухомого майна не перевищує 200 кв. м, може бути продовжена на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно п. 1.2, 1.3 договору оренди нерухомого майна № 14-О/10 спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" від 27.09.2010р., предметом договору є частина нежитлового приміщення загальною площею 173, 3 кв.м. розташована на другому поверсі головного корпусу лікарні. Призначення приміщення: 151, 2 кв.м. - розміщення їдалень та буфетів; 22,1 кв.м. - здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи).
Отже, КУ "ЗОКЛ" ЗОР може бути орендодавцем за договором оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р. як на момент укладення цього договору, так і після продовження його дії з 24.09.2012р. на підставі ч.1 ст.764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст.284 ГК України.
Посилання відповідача на листи-вимоги до ПП ОСОБА_1 від 28.11.2012р. № 10209 (вручений позивачу 28.11.2012р.), від 31.10.2012р. (докази про вручення відсутні) про звільнення займаного нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна, не приймаються судом до уваги.
Оскільки вказані листи-вимоги виготовлено відповідачем поза межами законодавчо визначеного граничного місячного строку (ч.1 ст.764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст.284 ГК України.), встановленого для подачі заяви про припинення або зміну умов договору оренди.
Надані відповідачем 19.03.2013р. копії листа-вимоги до ПП ОСОБА_1 від 30.09.2012р. про звільнення займаного нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна, а також акту про відмову від підпису в прийнятті вхідної кореспонденції від 30.09.2012р., також не приймаються судом до уваги.
Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Не приймаючи до уваги як доказ надані відповідачем лист-вимогу до ПП ОСОБА_1 від 30.09.2012р. про звільнення займаного нежитлового приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нерухомого майна та акт про відмову від підпису в прийнятті вхідної кореспонденції від 30.09.2012р., господарський суд виходить з наступного:
1) з урахуванням приписів ч.1 ст.764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст.284 ГК України вручення відповідачем позивачу вимоги зі змістом, який містить лист-вимога, датований 30.09.2012р., суттєво впливає на взаємовідносини сторін.
Проте, ані в письмових поясненнях Запорізької обласної ради від 05.03.2013р. (а.с.42-47), ані у відзиві КУ "ЗОКЛ" ЗОР, що наданий до суду 11.03.2013р. (а.с.50-52), ані в поясненнях представників відповідача та третьої особи в судових засіданнях 11.03.2013р., 15.03.2013р., попри важливість цього доказу, про існування зазначених листа-вимоги та акту від 30.09.2012р. не згадувалося.
2) під листом-вимогою від 30.09.2012р. міститься підпис не керівника КУ "ЗОКЛ" ЗОР (як, наприклад, під листом від 28.08.2012р. № 6594), а представника за довіреністю ОСОБА_13, проте ані в якості додатку до вимоги, ані суду під час розгляду справи, довіреність на представлення інтересів КУ "ЗОКЛ" ЗОР щодо зазначеної особи не надана.
3) КУ "ЗОКЛ" ЗОР не надано жодних доказів про вручення листа-вимога від 30.09.2012р. ПП ОСОБА_1
Так, як зазначено в акті про відмову в прийнятті вхідної кореспонденції від 30.09.2012р., комісією у складі юрисконсульта Васильченко О.І. та реєстратора медичного Дедкова В.П. був установлений факт вручення співробітникам ПП ОСОБА_1 листа-вимоги від 30.09.2012р. про звільнення приміщення. "Від підпису про вручення даного листа співробітники ПП ОСОБА_1 відмовились".
Суд враховує, що у згаданому акті не зазначено ким, коли та на підставі чого створена ця комісія, яким саме співробітникам ПП ОСОБА_1 (П.І.Б., посада чи виконувана робота) "вручався" лист-вимога. Відповідачем не доведено жодним доказом те, що ці (чи інші) працівники ПП ОСОБА_1 уповноважені нею (як саме) приймати від КУ "ЗОКЛ" ЗОР кореспонденцію.
4) в судовому засіданні 21.03.2013р. при фіксуванні судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу представник відповідача пояснила на питання суду, що режим роботи КУ "ЗОКЛ" ЗОР є наступний: з понеділка по п'ятницю - робочий день, субота та неділя - вихідні.
Лист-вимога датований 30.09.2012р., зазначена дата припадає на вихідний день в установі відповідача - неділю.
Представник відповідача не пояснила суду, чому зазначений лист-вимога не був направлений відповідачу рекомендованим листом поштою, хоча з 30.09.2012р. до закінчення законодавчо встановленого терміну для подачі заяви про припинення або зміну умов договору оренди (тобто до 24.10.2012р.) для цього у КУ "ЗОКЛ" ЗОР було достатньо часу.
Причому, лист від 28.08.2012р. № 6594 (а.с.122, 122, зворотній бік) надсилався позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Не надано представником відповідача пояснень і щодо того, чому лист-вимога та акт складені саме 30.09.2012р., який за календарем є неробочим днем, та чому це не було зроблено в робочий день.
5) згідно письмових пояснень ПП ОСОБА_1 від 21.03.2013р. № 21/1, лише вона, а не її підлеглі, уповноважена представляти інтереси свого підприємства, приймає будь-які рішення, документи, візує їх та підписує.
6) наданий суду ПП ОСОБА_1 графік роботи співробітників на серпень-вересень 2012р. свідчить про те, що 30.09.2012р. працювали:
продавець ОСОБА_15 - в магазині;
буфетниця ОСОБА_16 - в буфеті (столовій);
повар ОСОБА_17 - в малому буфеті.
Згідно письмової заяви зазначених осіб від 20.03.2013р., 30.09.2012р. протягом робочого дня, з 8.00 годин до 19.00 годин з адміністрації КУ "ЗОКЛ" ЗОР та з юридичного відділу до них ніхто не приходив та документів не приносив.
Посилання відповідача та третьої особи на рішення господарського суду Запорізької області від 13.02.2013р.№ 5009/4814/12 є недоречними, оскільки зазначене судове рішення оскаржене до апеляційної інстанції і не вступило в законну силу.
Факт звернення позивача до Запорізької обласної ради з заявою про укладення нового договору оренди нерухомого майна на спірне нежитлове приміщення та отримання позивачем відповідних документів для участі у конкурсі з наміром укласти цей (новий) договір (а.с.9-15, 17-20) не спростовує висновки суду, оскільки дана обставина ніяким чином не впливає на юридичну оцінку судом взаємовідносин сторін за договором оренди нерухомого майна № 14-О/10 від 27.09.2010р.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати договір оренди нерухомого майна № 14-О/10 спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" від 27.09.2010р., укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та Комунальною установою "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, ідентифікаційний код 02006716), продовженим на строк два роки і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором оренди.
3. Стягнути з Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10, ідентифікаційний код 02006716) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.
4. Повне рішення складено 26.03.2013р.
Суддя В.М. Соловйов