ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 лютого 2013 року 16:08 № 2а-13958/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Луцишині Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дженералі Страхування Життя»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків
фінансових послуг
про визнання протиправною та скасування постанови
Суддя Винокуров К.С.
Секретар судового засідання Луцишин Ю.М.
Представники сторін :
від позивача Каланча Ю.А.
від відповідача Карпик Л.І., Гончаренко Р.В.
06.02.2013 р. о 16 год. 08 хв. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дженералі Страхування Життя» (далі - ПрАТ «СК «Дженералі Страхування Життя», позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг, відповідач) про визнання протиправною та скасування Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.10.2012 р. № 6/17/4-20ФМ про застосування штрафу.
Ухвалою суду від 15.10.2012 р. було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 31.10.2012 р.
Ухвалою суду від 05.12.2012 р. було закінчено підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Відповідно до листа ВАСУ від 01.06.2012р. №1397/12/13-12 справа слухалась одноособово, у зв'язку з тим, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не є центральним органом виконавчої влади.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова від 03.10.2012 р. № 6/17/4-20ФМ про застосування штрафу прийнята без забезпечення всебічного, повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності з порушенням норм законодавства, прав та інтересів позивача, оскільки у національному законодавстві відсутні вимоги щодо проходження навчання особою, яка тимчасово виконує обов'язки відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу у разі його відсутності.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обґрунтування викладені у письмових запереченнях, які залучені до матеріалів справи. Зокрема, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при прийнятті оскаржуваної постанови від 03.10.2012 р. № 6/17/4-20ФМ про застосування штрафу діяла в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, -
21.08.2012 р. Нацкомфінпослуг було прийняте Розпорядження № 933 відповідно до якого було постановлено про призначення позапланової виїзної перевірки ПрАТ «СК «Дженералі Страхування Життя» (місцезнаходження: м.Київ, Московський проспект, буд.9, код ЄДРПОУ 33783296).
Відповідно до акту позапланової перевірки ПрАТ «СК «Дженералі Страхування Життя» від 11.09.2012 р. № 7/17/4-17 (далі - Акт № 7/17/4-17) встановлено наступні порушення:
- підпункту 20 пункту 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» в частині порушень щодо забезпечення підвищення кваліфікації працівника, відповідального на час проведення перевірки за проведення фінансового моніторингу, шляхом проходження навчання не рідше одного разу на три роки;
- підпункту 2.11. розділу ІІ «Положення про здійснення фінансового моніторингу України», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 05.08.2003 № 25 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2003 №715/8036 (зі змінами та доповненнями) в частині щодо підвищення кваліфікації працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, шляхом проходження навчання не рідше одного разу на три роки;
- підпункту б пункту 4 та пункту 6 «Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу», затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.09.2003 № 55, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.10.2003 № 965/8286, в частині не підвищення кваліфікації працівника, відповідального на час проведення перевірки за проведення фінансового моніторингу, шляхом проходження навчання не рідше одного разу на три роки;
- пунктів 2.9. та 2.11. Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державний комітет фінансового моніторингу України, затвердженого наказом Держфінмоніторингу України від 05.08.2010 р. за № 128, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2010 р. за № 1218/18513, в частині незабезпечення керівником суб'єкта первинного фінансового моніторингу підвищення кваліфікацій особи, яка виконує обов'язки працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу та на якого поширюється права та обов'язки, встановлені для відповідального працівника, шляхом проходження ним навчання не рідше одного разу на три роки.
За результатами розгляду матеріалів позапланової виїзної перевірки (Акт № 7/17/4-17) за порушення ПрАТ «СК «Дженералі Страхування Життя» вимог підпункту 20 пункту 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»; підпункту 2.11 розділу 2 «Положення про здійснення фінансового моніторингу України», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 05.08.2003 № 25; підпункту б пункту 4 та пункту 6 «Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу» затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.09.2003 № 55 було винесено постанову про застосування штрафу від 03.10.2012 р. № 6/17/4-2 ОФМ у розмірі 1 700 грн., якою у термін до 12.10.2012 р. зобов'язано позивача письмово повідомити Нацкомфінпослуг про виконання або відмову від добровільного виконання постанови.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про застосування штрафу від 03.10.2012 р. № 6/17/4-2 ОФМ.
Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011р. № 1070/2011, Нацкомфінпослуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 вказаного Положення Нацкомфінпослуг, відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ.
Згідно п. 1 частини першої Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових установ належить, в тому числі і ПрАТ «Дженералі Страхування Життя».
Так, частиною першою ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» №249-IV від 28.11.2002 встановлено, що система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного.
До первинної фінансової установи, зокрема відносяться: банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи (п.1 ч.2 ст. 5 цього Закону), в свою чергу до складу суб'єктів державного фінансового моніторингу відноситься і Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (ч.3 ст. 5 Закону №249-IV).
Відповідно до частини першої ст. 6 суб'єкт первинного фінансового моніторингу з урахуванням вимог законодавства, нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та інших суб'єктів державного фінансового моніторингу встановлює правила, розробляє програми проведення фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення, крім спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи, та осіб, зазначених у підпункті "ґ" пункту 8 частини другої статті 5 цього Закону.
Згідно з пп. 20 частини другої ст. 6 Закону №249-IV суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема забезпечувати підвищення кваліфікації працівників, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, шляхом проходження навчання не рідше одного разу на три роки.
При цьому суд не погоджується з позицією Позивача щодо того, що на особу, яка призначена тимчасово виконуючою обов'язки працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, такі вимоги не розповсюджуються.
Відповідно до п. 2.9. Положення «Про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державний комітет фінансового моніторингу України» на час відсутності відповідального працівника (відрядження, хвороба, відпустка тощо) керівник суб'єкта призначає особу, яка виконуватиме його обов'язки. На вказану особу поширюються права та обов'язки, встановлені для відповідального працівника.
Враховуючи, що діючим законодавством встановлені чіткі вимоги (в тому числі і щодо рівня підготовки) щодо особи, яка може бути призначена працівником суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за проведення фінансового моніторингу, то, відповідно, слід зробити логічний висновок, що права і обов'язки такого працівника можуть виконуватись призначеною на таку посаду особою тільки в тому випадку, якщо вона відповідає таким вимогам.
Таким чином, на думку суду можливість реалізації особою прав і обов'язків працівника відповідального за проведення фінансового моніторингу знаходиться в прямій залежності від відповідності вимогам, встановленим для такої посади. Тобто покладення, навіть тимчасове, зазначеного обсягу прав та обов'язків відповідно можливе тільки на особу, яка в свою чергу також відповідатиме вимогам встановленим для постійного працівника відповідального за проведення фінансового моніторингу.
Крім того позиція Позивача, висловлена в своїй позовній заяві суперечить положенням внутрішніх наказів самого Позивача.
Так наказом Позивача № 30-к від 01 червня 2006 року «Про призначення відповідального за проведення фінансового моніторингу» в п. 3 встановлено що «на виконуючого обов'язки відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу поширюються всі права, обов'язки та вимоги, встановлені для відповідального працівника.
Наказом від 06 червня 2012 року № 59-к «Про зміну прізвища виконуючого обов'язки відповідального за проведення фінансового моніторингу», попередній наказ викладений в новій редакції, проте вищезазначена частина п.3 змін не потерпіла.
Таким чином зміст внутрішніх наказів Позивача збігається з вищезазначеним висновком суду.
Що ж стосується позиції Позивача, що в будь-якому випадку призначена Позивачем виконуючою обов'язки відповідального за проведення фінансового моніторингу особа ОСОБА_5 відповідає вимогам щодо обов'язкового підвищення кваліфікації шляхом проходження відповідного навчання не рідше одного разу на три роки, слід зазначити наступне.
Позивачем зазначено, що ОСОБА_5 проходила навчання, передбачене щорічними внутрішніми Програмами і Планами навчання та підвищення кваліфікації працівників Позивача, а також регулярно, у 2005, 2008 та 2011 роках, проходила навчання за програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів страхових компаній (що підтверджується відповідними свідоцтвами та сертифікатами, які наявні в матеріалах справи).
На вимогу суду до матеріалів справи Позивачем додано Типову програму підвищення кваліфікації головних бухгалтерів страхових компаній, тривалість курсу якої розрахована на 72 години взагалі. І тільки одна з 9 тем курсу, а саме «Тема 3. Державне регулювання і контроль за діяльністю страхових компаній» містить один з таких підрозділів, як «основні засади здійснення фінансового моніторингу».
Проте відповідно до п. 9 Положення «Про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу» затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.09.2003 року №55 навчання працівників, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, здійснюється на підставі типової навчальної програми з відповідної спеціалізації, затвердженої Держфінпослуг за погодженням з Держфінмоніторингом України.
На вимогу суду представниками Відповідача надано до матеріалів справи Типову навчальну програму підвищення кваліфікації працівників (фахівців) відповідальних за проведення фінансового моніторингу затверджену 01.02.2011 Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та погоджену Держфінмоніторингом відповідно до листа від 20.01.2011 №261/0340-6-3.
Зазначена програма розрахована на 72 години і повністю присвячена питанням фінансового моніторингу, на відміну від програми підвищення кваліфікації головних бухгалтерів страхових компаній, яку проходила ОСОБА_5, яка, як зазначено вище, також має тривалість 72 години, проте питанням фінансового моніторингу в ній відведено лише частину однієї з 9 тем.
Таким чином, належним підвищенням кваліфікації працівників (фахівців) відповідальних за проведення фінансового моніторингу та, відповідно, працівників, тимчасово виконуючих такі функції, має вважатися проходження саме курсу навчання відповідно до Типової навчальної програму підвищення кваліфікації працівників (фахівців) відповідальних за проведення фінансового моніторингу.
Відповідно обставини, встановлені в акті перевірки відповідача від 11.09.2012 №7/17/4-17 відповідають дійсності, постанова №6/17/4-2ОФМ від 03.10.2012, винесена на підставі цього акту, прийнята правомірно в межах компетенції та повноважень Відповідача, що регулюються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Враховуючи те, що Позивачем не надано доказів порушення Відповідачем його прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 159-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 15.03.2013 р.