Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2013 р. Справа №805/1777/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Бойка М.І.,
при секретарі Кусти Ю.Ф.,
за участі
представника позивача Савіної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Селидівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у сумі 1879,53 грн., -
Селидівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у сумі 1879,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що 31.01.2001 року ОСОБА_2 звернулась до центру зайнятості з питання сприяння працевлаштування. 07.02.2001 року відповідачу було надано статус безробітної та на підставі ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості починаючи з 07.02.2001 року по 01.02.2002 року.
Проте відповідно до інформації наданої виконавчим комітетом Селидівської міської ради № 02-вх2682-21 л/1 від 16.11.2012 року ОСОБА_2 з 27.01.2000 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, про що не повідомила службу зайнятості, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
05.12.2012 року відповідачу був направлений відповідний лист-претензія з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 1879,53 грн., а саме: 1408,96 грн. (виплачена допомога по безробіттю за період з 07.02.2001 року по 01.02.2002 року), 470,57 грн. (виплачена матеріальна допомога за період з 02.02.2002 року по 31.07.2002 року), проте вимоги виконані не були. Просили стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1879,53 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Від відповідача не надходило заяв про перенесення судового розгляду. Причини неявки відповідача в судове засідання суду не відомі.
Суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2, 31.01.2001 року звернувся до центру зайнятості з заявою про пошук роботи.
07.02.2001 року відповідачу згідно наказу центру зайнятості було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
Крім того, відповідно до інформації наданої виконавчим комітетом Селидівської міської ради № 02-вх2682-21 л/1 від 16.11.2012 року ОСОБА_2 з 27.01.2000 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, про що не повідомила службу зайнятості, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Відповідно до абзацу 5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 3 ст.36 Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до Розрахунку повернення розмір матеріального забезпечення ОСОБА_2 згідно наказу позивача склав всього 1879,53 грн., а саме:
- 1408,96 грн., виплачена допомога по безробіттю за період з 07.02.2001 року по 01.02.2002 року;
- 470,57 грн., виплачена матеріальна допомога за період з 02.02.2002 року по 31.07.2002 року.
Судом встановлено, що відповідачу 05.12.2012 року був направлений лист-претензія з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 1879,53 грн., проте вимоги виконані не були.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1879,53 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Позов Селидівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у сумі 1879,53 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Селидівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 53 коп. на р/р 37171304900070 в УДКС України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 22039540, МФО 834016.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні. Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бойко М.І.