"21" березня 2013 р.Справа № 5017/3234/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго"
до відповідачів 1.Державного підприємства „Одеська залізниця"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Селидівська"
про стягнення 3752,79 грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: Кабанець Р.І. за довіреністю від 28.12.2012р. №100
від відповідача-1: Гордієнко М.В. за довіреністю від 02.01.2013р. №14
від відповідача-2: не з'явився
Суть спору: ПАТ „ДТЕК Західенерго" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці та з ТОВ „ЦЗФ „Селидівська" вартості недостачі вантажу в сумі 3752,79 грн.
Відповідач-1 надав до суду відзив на позов від 12.12.2012р. за вх.№37839/2012, згідно з яким просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що відповідно до записів у залізничній накладній завантаження вагону проводилось на підприємстві вантажовідправника, його силами і засобами та ним же самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. При надходженні вантажу на станцію Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці встановлено, що вантаж надійшов на станцію у технічно справному вагоні, не маркований, про що свідчить комерційний акт АА № 046738/389/57 від 31.07.2012р., а тому на підставі п. „а" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. Також відповідч-1 посилається на те, що рахунок або інший документ про вартість вантажу позивач відповідачу не направив, а відповідно до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі рахунка або іншого документа відправника. Окрім того, відповідач -1 посилається на те, що відповідно до п.27 Правил видачі вантажів норма недостачі вантажів, перевезених у вологому стані становить 2%, а тому розмір недостачі вантажу повинний становити 2965,14 грн.
На підставі розпорядження голови суду від 03.01.2013р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Лічман Л.В. у зв'язку з знаходженням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному, про що 03.01.2013р. винесено відповідну ухвалу. На підставі розпорядження голови суду від 08.01.2013р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є. у зв'язку із виходом останньої з лікарняного, про що 10.01.2013р. винесено відповідну ухвалу.
У додаткових поясненнях щодо відповідальності відповідача-2 від 05.03.2013р. за вх.№7561/2013 позивач посилається на те, що відповідно до вимог п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Відповідно до п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Відповідно до п.7 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, яка розробляється і затверджується відправником та узгоджується із залізницею в частині, що стосується забезпечення збереженості вантажу і вагонів від пошкодження. Але, даної Інструкції на той час, коли відбувалося перевезення даного вантажу, у вантажовідправника не існувало.
Відповідач-2 надав до суду відзив на позов від 15.02.2013р. за вх.№8664/2013, в якому просить суд відповідальність за недостачу вантажу покласти на перевізника, з посиланням при цьому на те, що вугільний концентрат зважений відповідачем-2 на справних 150 тонних тензометричних вагах і вага цього вантажу складала 68500 кг. Вантаж був промаркований поперечними смугами по всьому вагону, які були нанесені катком. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний. Вантаж розміщений і закріплений згідно п.1-3, 5,6,8,9 глави 2 ТУ правильно та був прийнятий до перевезення залізницею. Залізниця прийняла цей вантаж до перевезення і з цього моменту саме залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від час його перевезення.
Ухвалою від 05.03.2013р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 27.03.2013р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача та відповідача -1 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд встановив:
26.07.2012р. зі станції відправлення Новогродовка Донецької залізниці ТОВ „ЦЗФ" Селидівська" (відправник, відповідач-2) на адресу ПАТ „Західенерго" в особі Ладижинської ТЕМ (одержувач, позивач) відправлений вантаж (концентрат вугільний) в кількості 137350 кг, в т.ч. у вагоні № 56085608 в кількості 68500 кг, що підтверджується залізничною накладною № 49495286.
Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника, навалом. Вантаж промаркований по всьому вагону поперечними смугами, нанесеними катком.
Разом з тим, господарським судом встановлено, що під час перевезення цього вантажу на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці складений акт загальної форми № 5036/г від 28.07.2012р., згідно з яким при прибутті потягу виявлено навантаження нижче бортів на 10 см, а також встановлено, що вантаж не маркований, над 3-5 люками праворуч по ходу потягу наявні поглиблення 4мх2мх0,5м, двері у люка закриті, теча вантажу відсутня. Вагон зданий під охорону ВОХР та слідує по призначенню.
Після комісійної перевірки вагону на справних вагонних 150-тонних електротензометричних вагах станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці, які пройшли державну повірку 30.06.2012р. складений акт загальної форми № 1069/ваги від 31.07.2012р., згідно з яким встановлено, що по документу значиться вага нетто 68500 кг, тара 22300 кг, а фактично вага брутто 86540кг, тара по документу 22300 кг, вага нетто 64240 кг, що менше, ніж зазначено в документі на 4260 кг.
Також 31.07.2012р. на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці складений комерційний акт АА № 046738/389/57, в якому встановлено, що при переважуванні вагону на справних 150-тонних вагонних електротензометричних вагах станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці, які пройшли державну повірку 30.06.2012р., виявилось вага брутто - 86540 кг, тара по документу -22300ку, нетто -64240 кг, що менше ваги, вказаної у документі на 42640 кг. Завантаження вантажу нижче бортів на 10 см, вантаж не маркований. Праворуч по ходу потягу над 3-5 люками наявні поглиблення довжиною 4 м, шириною 2 м, глибиною 0,5 м. У технічному відношенні вагон справний. Торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін закриті. Теча вантажу відсутня. При повторному переважуванні вагону вага підтвердилася. Вантаж, якого не вистачає вміститися міг. Зав. вантажним двором по штатному розкладу відсутній.
Після надходження вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці, різниці між комерційним актом, складеним на станції Нижньодніпровський вузол Придніпровської залізниці і фактичною наявністю вантажу не виявлено, про що свідчить відповідна відмітка станції Ладижин Одеської залізниці на комерційному акті, та вантаж виданий одержувачу, який звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 3752,79 грн. як з вантажовідправника, так і з перевізника.
Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, свідчить, що маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу, становить 3580 кг, а її вартість - 3752,79 грн., виходячи із вартості вантажу в сумі 855 грн. за 1 тонну, із врахуванням наданої знижки по вологості - 5,33 % в сумі 163,14 грн. та приплаті по зольності - 7,5 % в сумі 229,57грн. та із врахуванням ПДВ 20%. При цьому вартість вантажу в сумі 855 грн. за 1 тону визначена позивачем на підставі додаткової угоди до договору поставки № 22-1/11 від 22.11.2011р., яка укладена між ПАТ „ДТЕК Західенерго" (покупець) і ТОВ „ДТЕК ТРЕЙДІНГ" (постачальник).
Відповідач також надав до суду розрахунок вартості нестачі вантажу, згідно з яким маса відповідальної недостачі вантажу становить 2890 кг, а її вартість - 2965,14 грн., із врахуванням вартості вантажу в сумі 855 грн. за 1 тону, ПДВ 20% та норми недостачі у розмірі 2% маси нетто вантажу, оскільки норма недостачі для вантажів у вологому стані становить 2%.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ „ЦЗФ „Селидівська" (вантажовідправник, відповідач-2) і ДП „Одеська залізниця" (перевізник, відповідач-1) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач, позивач).
Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №56085608 здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. У ст.31 Статуту залізниць України також встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов.
У параграфах 3,4,5 розділу 2 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухому складі (надалі ТУ) встановлені вимоги щодо розрівнення та при необхідності ущільнення поверхні вантажів, а також перелічені улаштування, які можуть бути застосовані для розрівнення вантажу та перелічені матеріали, які можуть бути застосовані для ущільнення вантажу.
У параграфах 5-8 розділу 2 ТУ встановлені вимоги щодо ущільнення зазорів у полу вагону, а також перелічені способи такого ущільнення.
У параграфі 9 розділу 2 ТУ встановлені вимоги щодо застосування таких заходів, які запобігають видування вантажу, а також перелічені правила застосування таких заходів.
Поряд з цим, у п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, які затверджені Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстровані в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, встановлено, що поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнення і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно з п.6 Правил з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, яка розробляється і затверджується відправником та узгоджується із залізницею в частині, що стосується забезпечення збереженості вантажу і вагонів від пошкодження.
Як вище встановлено господарським судом, у залізничній накладній наявні відмітки вантажовідправника, які свідчать про те, що вантаж промаркований по всьому вагону поперечними смугами, нанесеними катком, але жодних відомостей щодо застосування вантажовідправником таких заходів збереження вантажу, як розрівнення і ущільнення поверхні вантажу та ущільнення зазорів у полу вагону вказана залізнична накладна не мітить.
Поряд з цим, складені залізницею під час перевезення цього вантажу акти загальної форми та комерційний акт свідчать про недостачу вантажу у вагоні №56085608 у кількості 4260 кг, про наявність ознак втрати вантажу під час його перевезення (поглиблення праворуч по ходу потягу над 3-5 люками), а також про відсутність маркування вантажу.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.
Згідно з п. 3.8. Роз'яснення президії ВГСУ від 29.05.2002 №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з первезення вантажів залізницею" відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - Технічні умови) правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Однак Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.
З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що вантажовідправником не вжиті такі заходи збереження вантажу, як розрівнення і ущільнення поверхні вантажу, ущільнення зазорів у полу вагону, та маркування вантажу, а залізниця не перевірила правильність розміщення та закріплення вантажу, як то передбачено вимогами параграфу 19 розділу 1 Технічних умов завантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі, господарський суд дійшов висновку про покладення відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №56085608 як на вантажовідправника, так і на перевізника у співвідношенні по 50% з кожного.
Як свідчить розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу, становить 3580 кг, а її вартість - 3752,79 грн., виходячи із вартості вантажу в сумі 855 грн. за 1 тонну, із врахуванням наданої знижки по вологості - 5,33 % в сумі 163,14 грн. та приплаті по зольності - 7,5 % в сумі 229,57грн. та із врахуванням ПДВ 20%.
При цьому, вартість вантажу в сумі 855 грн. за 1 тону визначена позивачем на підставі додаткової угоди до договору поставки № 22-1/11 від 22.11.2011р., яка укладена між ПАТ „ДТЕК Західенерго" (покупець) і ТОВ „ДТЕК ТРЕЙДІНГ" (постачальник).
Отже, виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі додаткової угоди до договору поставки № 22-1/11 від 22.11.2011р., яка укладена з постачальником вугілля, а в силу вимог ст.ст.114,115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність за недостачу ватажу, виходячи з вартості вантажу, яка визначена на підставі документа вантажовідправника, господарський суд зобов'язав позивача надати до суду рахунок вантажовідправника, як то передбачено вимогами ст. 115 Статуту залізниць України, про що зазначив у відповідних ухвалах від 12.11.2012р., від 12.12.2012р., від 10.01.2013р., від 11.02.2013р., від 05.03.2013р.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Між тим, витребувані судом рахунок або довідку вантажовідправника про вартість вугілля позивач до суду не надав. Більш того, рахунок або довідку вантажовідправника про вартість вугілля не надано до суду і відповідачем -2, незважаючи на неодноразове витребування цих документів у відповідача -2 в ухвалах суду від 12.11.2012р., від 12.12.2012р., від 10.01.2013р., від 11.02.2013р., від 05.03.2013р.
Таким чином, за відсутністю довідки або рахунку вантажовідправника задоволення позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізник) є неможливим, оскільки документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції. Аналогічна позиція викладена, як у п.2.7. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", так і в п. 13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства".
За таких обставин, позовні вимоги ПАТ „ДТЕК Західенерго" задовольняються господарським судом частково шляхом стягнення 50% вартості недостачі вантажу з відповідача -2, як з вантажовідправника цього вантажу.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Позов Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Селидівська" задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Селидівська" (85400, м. Селидове, Донецька область, вул. Миру, буд. 34, код ЄДРПОУ 31714629, р/р 26000001300327 ПАТ „Європромбанк" у Донецькій області, МФО 377090) на користь Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 05470928, р/р 26009300605560 в філії Вінницьке обласне управління АТ „Ощадбанк" Ладижинське ТВБВ №10001/0111, МФО 302076) вартість недостачі вантажу в сумі 1 876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн. 40 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.
3.У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Селидівська" відмовити.
4.У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Західенерго" до Державного підприємства „Одеська залізниця" відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Повне рішення складено 25 березня 2013 року.
Суддя Смелянець Г.Є.