Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" березня 2013 р.Справа № 922/507/13-г
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом Куп'янського міжрайонного прокурора, м. Куп'янськ
до 1) Куп'янської райдержадміністрації, м. Куп'янськ , 2) Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокіл", с. Кругляківка
про визнання недійсним договору оренди землі
за участю представників сторін:
прокурора (позивача) - Хряка О.О. службове посвідчення №013774 від 06.12.12 р.;
1-го відповідача - не з'явився;
2-го відповідача - Залеської А.С. довіреність б/н від 18.02.13 р.;
Куп'янський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Куп'янської райдержадміністрації, м. Куп'янськ, 2) Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокіл", в якій просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Куп'янської районної державної адміністрації №217 від 01.08.2002 року "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду приватному сільськогосподарському підприємству "Сокіл", посилаючись на невиконання відповідачами ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України. Також прокурор просить визнати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 23.09.2002 року, укладений між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Сокіл" недійсним.
Присутній представник прокуратури у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Також надав через канцелярію господарського суду Харківської області 18 березня 2013 року письмові пояснення за вх.№9913 та документи згідно супровідного листа за вх.№9914, які долучені судом до матеріалів справи.
Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Присутній представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених ним у відзиві на позов, який ним наданий через канцелярію господарського суду 20 лютого 2013 року.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищенаведене та те, що 1-й відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення ухвали про порушення провадження у справі (аркуш справи №43) справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника прокурора (позивача) та другого відповідача господарським судом встановлено наступне.
Розпорядженням Голови Куп'янської районної державної адміністрації №217 від 01.08.2002 року "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду Приватному сільськогосподарському підприємству "Сокіл" - приватному сільськогосподарському підприємству "Сокіл" із земель водного фонду строком на 15 років було передано в оренду земельну ділянку загально площею 2,85 га, у тому числі під водою - 1,9 га, гідротехнічними спорудами - 0,09 га, та прибережною захисною смугою 0,86 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кругляківської сільської ради Куп'янського району Харківської області, для риборозведення.
На підставі вищезазначеного розпорядження Голови Куп'янської районної державної адміністрації був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки водного фонду від 23.09.2002 року.
Частина 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.01.2002) визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Рішення про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду було прийнято Куп'янською районною державною адміністрацією шляхом винесення розпорядження за № 217 від 01.08.2002 "Про передачу в оренду земельної ділянки водного фонду приватному сільськогосподарському підприємству "Сокіл". Тобто вимоги ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України виконані.
Посилання прокурора на невиконання ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, є безпідставним, оскільки дана частина статті визначає порядок передачі в оренду земельної ділянки із зміною цільового призначення та із земель запасу під забудову. Спірна земельна ділянка ПСП "Сокіл" (2-му відповідачу) не надавалась під забудову та її цільове призначення не змінювалось. А отже, ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України до даних правовідносин не застосовується.
Крім того, не поширюються на дані правовідносини і вимоги ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу, на які посилається прокурор, оскільки дані вимоги визначають порядок надання земельної ділянки у постійне користування, а ПСП "Сокіл" була надана земельна ділянка у строкове платне користування (оренду) (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 30.03.2002), розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводиться у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Ч. 6 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" зазначає єдиний випадок надання земельної ділянки в оренду із розробленням проекту відведення земельної ділянки - це зміна цільового призначення земельної ділянки.
Таким чином на час укладення договору оренди земельної ділянки між ПСП "Сокіл" та Куп'янською районною державною адміністрацією розробка проекту відведення земельної ділянки не передбачалася, оскільки зміна її цільового призначення не відбувалася.
Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43 (у редакції від 04.03.2002), закріплює, що договір оренди землі на земельну ділянку, що перебуває у державній власності, укладається між відповідною державною адміністрацією та особою, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду (п. 1.7). Відповідно до пунктів 1.11-1.12 цього ж нормативно-правового акту, необхідність розроблення проектів відведення земельних ділянок із винесенням земельних ділянок в натуру (на місцевість) та закріпленням меж земельних ділянок межовими знаками стосується виключно випадків складання державних актів на право власності та на право постійного користування землею.
Крім того, слід зазначити, що на момент укладання спірного договору оренди земельної ділянки не існувало нормативно-правового акту, що закріплював би порядок, види, підстави та умови розроблення документації із землеустрою.
Однією із позовних вимог прокурора є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 23.09.2002 року, який укладено між першим та другим відповідачами.
Проте, Закон України "Про оренду землі" як спеціальний нормативно-правовий акт у сфері земельних відносин, а зокрема відносин щодо користування земельними ділянками на підставі права оренди, у ч. 3 ст. 14 зазначає, що підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним є відсутність у такому договорі однієї із істотних умов (передбачені у ч. 2 цієї ж статті).
Загальні підстави припинення цивільних та господарських зобов'язальних відносин зазначені відповідно у ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.
У відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.
Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання спірного договору оренди недійсним є встановлення норми права, котрій суперечить спірний договорі і доведення факту невідповідності змісту договору цій нормі.
Прокурор у позовній заяві не зазначив підстав, які могли б бути підставою недійсності спірного правочину (ст.203 ЦК України).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене та те, що під час укладення договору оренди земельної ділянки між ПСП "Сокіл" та Куп'янською районною державною адміністрацією, були виконані вимоги ст. 124 Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а прокурором не доведено суду та не надано доказів в підтвердження факту недійсності правочину - договору оренди земельної ділянки від 23.09.2002 р., відповідно до цього позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у даній справі суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати у даній справі не підлягає стягненню з відповідача, враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору пунктом 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в даному разі не стягується.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, статтями 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Светлічний Ю.В.
Справа №922/507/13-г
Повне рішення складене 26 березня 2013 року.