Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" березня 2013 р.Справа № 922/873/13-г
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Лозова, Харківська область
до Військової частини А-0829 управління ракетно-артилерійського озброєння Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, м.Лозова, Харківська область
про стягнення 32444,65 гривень
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (особисто, копія паспорта)
відповідача - Криворучка Г.В. (довіреність №3642 від 12 листопада 2012 року)
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А-0829 управління ракетно-артилерійського озброєння Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 32444,65 гривень, у тому числі, 30688,02 гривень основного боргу, 1455,30 гривень суми нарахованої пені та 301,33 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору на послуги з прання №1, укладеного між сторонами 14 березня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1720,50 гривень судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 березня 2013 року.
18 березня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх. №9907), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з Позивачем, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, оскільки є бюджетною установою та фінансується за рахунок Державного бюджету України.
Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2013 року проти позовних вимог не заперечував. Зазначив про неможливість виконання обов'язків за спірним договором з підстав, викладених у відзиві.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
14 березня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Військовою частиною А-0829 управління ракетно-артилерійського озброєння Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (Відповідачем) було укладено договір на послуги з прання №1. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до умов спірного договору, замовник (Відповідач) доручив, а виконавець (Позивач) прийняв на себе зобов'язання по наданню послуг з прання білизни.
Згідно із п.2.3. договору, на підставі виконаних робіт складаються акти виконаних робіт. Оплата актів виконаних робіт проводиться на поточний рахунок виконавця в 10-денний строк з дня їх отримання (п.2.4. договору). Приймання білизни здійснюється за накладними замовника (п.3.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, на виконання умов вказаного договору, надав Відповідачу послуги з прання білизни на загальну суму 30688,02 гривень, за період з червня 2012 року по 31 грудня 2012 року, що підтверджується наступними актами виконаних робіт (а.с.22-28):
- акт №6 від 12 липня 2012 року на суму 4059,11 гривень;
- акт №7 від 02 серпня 2012 року на суму 4842,61 гривень;
- акт №8 від 30 серпня 2012 року на суму 3759,91 гривень;
- акт №9 від 04 жовтня 2012 року на суму 3702,54 гривень;
- акт №10 від 26 жовтня 2012 року на суму 3829,28 гривень;
- акт №11 від 03 грудня 2012 року на суму 6599,44 гривень;
- акт №12 від 27 грудня 2012 року на суму 5642,31 гривень.
За надані послуги Позивач виставив до сплати Відповідачу відповідні рахунки (а.с.15-21).
Відповідач, в свою чергу, отриманні послуги не оплатив, доказів оплати до суду не надав.
З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію №1 від 08 лютого 2013 року на адресу Відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав. Факт направлення претензії підтверджується належним чином засвідченими копіями опису вкладення та поштового чеку №8073 від 08 лютого 2013 року (а.с.13).
Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 30688,02 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною. До того ж, факт відповідної заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 січня 2013 року (а.с.29).
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 30688,02 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1455,30 гривень пені, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).
Відповідно до п.4.1 спірного договору, за несвоєчасну оплату виконаних послуг за цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати.
З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 301,33 гривень гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.527, 530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини А-0829 управління ракетно-артилерійського озброєння Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (64600, Харківська область, м.Лозова, вул. Блюхера, 1, код ЄДРПОУ 07902533, р/р №35223022000981 в УДК Харківської області, МФО 851011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 30688,02 гривень основної заборгованості, 1455,30 гривень пені, 301,33 гривень 3% річних та 1720,50 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26 березня 2013 року.
Суддя Аріт К.В.
Справа №922/873/13-г