21.03.2013Справа № 901/546/13-г
за позовом Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим», м. Сімферополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія», м. Сімферополь
про врегулювання розбіжностей за договором
Суддя Іллічов М.М.
Від позивача - Воробйова Н.В., довіреність від 04.01.2013 р. № 2
Від відповідача - Безпоясний А.В., довіреність бн від 11.02.2013 р.
Державне підприємство «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» про спонукання до укладання та визнання додаткової угоди до договору № 02/01-2007 від 30.03.2007 та додатку №1 перелік устаткування, що використовується для мовлення телепрограми Чорноморської телерадіокомпанії та вартість 1 години в мережі у 2013 році, у редакції Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» такими, що набирають чинність з 01.01.2013.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до пункту 5.1 договору між сторонами оплата за надані послуги здійснюється за договірною ціною, яка встановлюється за кожну одиницю обладнання та вказується в Додатку №1. Договірна ціна змінюється при зміні тарифів, ставки податків, у випадках передбачених чинним законодавством. Пунктом 7.2 договору передбачено, що додаток № 1 підписується сторонами на кожний наступний рік у новій редакції до 15 грудня поточного року. Незгода відповідача та підписання запропонованої додаткової угоди із протоколом розбіжностей є підставою для вирішення спору у судовому порядку.
Відповідачем заявлені вимог не визнавались та вказувалось недоведення позивачем наявності передбачених законом обставин, які тягнуть обов'язкове збільшення ціни договору.
У судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
30 березня 2007 року між Державним підприємством «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» (скорочено РТПЦ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморска телерадіокомпанія» укладено договір № 02/01-2007. Предметом вказаного договору є надання РТПЦ телекомунікаційних послуг з поширення та трансляції телепрограм відповідача. Перелік технічних засобів, що використовується для мовлення, визначений у додатку № 1 до цього договору. У свою чергу ТОВ «Чорноморска телерадіокомпанія» за умовами договору прийняло зобов'язання своєчасно здійснювати оплату за надані послуги, відповідно до розділу 4 договору.
Сторонами у п. 5.1 договору встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється за договірною ціною, яка встановлюється по кожній одиниці устаткування та вказується у Додатку № 1. Крім того, п. 7.2 договору встановлено, що Додаток № 1 підписується Сторонами на кожний наступний рік у новій редакції до 15 грудня поточного року.
На виконання вказаного пункту договору відповідачем спрямовано на адресу РТПЦ лист вих. №121214/01 від 14 січня 2012 p., яким запропоновано підписати Додаток № 1 до договору № 02/01-2007 від 30.03.2007 р. з вказівкою на встановлення рівня договірних цін на послуги з поширення та трансляції у 2013 році.
Але, РТПЦ не погоджуючись з умовами викладеними у вищезгаданому листі спрямувало у відповідь лист вих. № 22 від 04.01.2013 р., у якому зазначило, що запропоновані договірні ціни, належать до встановлення за згодою сторін договору, та не можуть бути встановлені на рівні цін за минулий рік, враховуючи, що запропоновані ціни порушують єдину цінову політику Державного підприємства, стосовно надання телекомунікаційних послуг. До листа вих. № 22 від 04.01.2013 р. РТПЦ надало для підписання Додаткову угоду до Договору № 02/01-2007 від 30.03.2007 р. на 2013 р. та Додаток № 1 до Договору перелік встаткування, що використовується для мовлення телепрограми Чорноморської телерадіокомпанії та вартість 1 години у мережі в 2013 році.
18.01.2013 р. відповідачем повернуто на адресу РТПЦ підписану Додаткову угоду та Додаток №1 перелік устаткування, що використовується для мовлення телепрограми Чорноморської телерадіокомпанії та вартість 1 години в мережі у 2013 році, до Договору № 02/01-2007 від 30.03.2007 р. із протоколом розбіжностей від 18.01.2013 р., внаслідок чого, згідно із ст. 181 Господарського кодексу України розбіжності передано на розгляд суду.
Стосовно зросту цін у 2013 році на 1,098 позивачем зазначається, що вказане підвищення пов'язане з мікроекономічними показниками роботи підприємства. Пунктом 5.1 договору передбачено, що, договірна ціна змінюється при зміні тарифів, ставок податків, у випадках передбачених діючим законодавством. Зокрема, витрати на заробітну плату зросли на 20%, зріст амортизації на 58 %, вартість електроенергії зросла на 29 %, утримання АМС : збільшилось на 39%, охорона території на 40 % і т.п. Загальна собівартість послуг, що надає підприємства зросла на 26 %. При цьому зріст вартості телекомунікаційних послуг становить у 2013 р. коефіцієнт 1,098.
Статтею 66 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком випадків тих, що підлягають державному регулюванню. Статтею 190 Господарського кодексу України визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні цін. Отже, відповідно до положень наведеної правової норми та з урахуванням макроекономічних показників, РТПЦ затверджені тарифи на телекомунікаційні послуги у 2013 році, відповідно до наказу № 637 от 30.10.2012 р.
Слід зазначити, що у внутрішньому наказі позивача № 637 от 30.10.2012 р. йдеться про застосування до діючих тарифів коефіцієнту 1,079, а не 1, 098, як зазначається у позові.
Щодо посилань на збільшення витрат позивача суд звертає увагу, що у п. 5.1 договору
між сторонами такої умови для перегляду ціни не передбачено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до положень ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу судовому захисту підлягає порушене або оспорене право чи охоронюваний законом інтерес.
Суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб визначений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. ст.. 20 Господарського кодексу або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Належним способом захисту у випадку спору про врегулювання розбіжностей при укладенні договору є вимога про викладення відповідних спірних пунктів договору у певній редакції, а не про спонукання укласти додаткову угоду, як визначено позивачем.
Відповідно до частини 3 ст. 653 Цивільного кодексу України яка визначає, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Отже, виходячи з позначеної норми, вимога про визнання додаткової угоди та додатку такими, що набирають чинності з 01.01.13 р. не може бути задоволена.
За таких обставин суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні, а тому є прийнятною запропонована відповідачем пропозиція щодо збереження існуючих цін за запропонованою ним редакцією.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 25.03.2013.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя М.М. Іллічов