83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.03.13 р. Справа № 41/78
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Говоруна О.В., судді Сич Ю.В.
при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Будаква О.Ю. за довіреністю
від відповідача: Колосар М.Є. за довіреністю
від третьої особи: не з'явився
у справі за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства «Чапаєвське», с.Покровське, Артемівський район Донецької області
до відповідача: Селянського фермерського господарства «Артеміда», с.Покровське, Артемівський район Донецької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Артемівське відділення № 21, м. Артемівськ Донецької області
про стягнення суми понесених збитків в розмірі 1516224,84грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2012р. касаційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства «Чапаєвське» була задоволена частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. та рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. у справі №41/78 було скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідачем з 29.07.2010р. по 06.08.2010р. вчинювались дії з перешкоди доступу до майна відповідача - складського приміщення, в якому зберігалось зерно. Внаслідок обмеження доступу, позивач був позбавлений можливості забезпечити роботи з сушки зерна, в зв'язку з чим останнє було зіпсовано, та в подальшому знищене, як непридатне. Неправомірними діями відповідача була спричинена шкода позивачу в розмірі 1516224,84грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позивачем не доведений факт протиправної поведінки відповідача, в результаті якої було зіпсовано, та в подальшому знищено зерно. Також, посилався на те, що позивачем необґрунтований розмір завданих збитків, а саме:
- представлені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документи, зокрема, акти огляду, не містять відомостей про те, яка саме оглядалася територія, не зазначено адреси об'єкту огляду, під час складання акту не були залучені представники СФГ «Артеміда». Листів від ПСП «Чапаєвське» з повідомленням про блокування території СФГ «Артеміда» ніколи не отримувало;
- рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2010р. по справі №12/186пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2011р., визнано частково недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.02.2009р., укладеного між Артемівською районною державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством «Чапаєвське», в частині передачі земельної ділянки, яка розташована під об'єктами нерухомості, що належать ВАТ «Ощадбанк» на праві власності згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 26.09.2006р. по справі №25/262пн. В подальшому, а саме 17.07.2010р. між ВАТ «Ощадбанк України», як поклажодавцем та СФГ «Артеміда», як зберігачем, було укладено договір відповідального зберігання №21/07/2010/01, за умовами якого зберігач, відповідно до акту від 29.07.2010р. прийняв на відповідальне зберігання нерухоме майно банку.
- позивач при визначені вартості втраченого зерна всупереч встановленим положенням «Про метрологію та метрологічну діяльність» здійснив розрахунок виходячи з обсягу зерносховищ та припустимої кількості зерна в цих приміщеннях.
Ухвалою від 04.08.2011р., при первісному розгляді справи, господарським судом було залучено до участі у справі, в порядку ст. 27 ГПК України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії «Артемівське відділення № 21».
Від представника третьої особи надійшли письмові пояснення стосовно спірних правовідносин, в яких останній зазначав, що ПАТ «Державний ощадний банк України» (банк) відповідно до рішенням господарського суду Донецької області від 26.09.2006р. у справі №25/262пн є власником нежитлових приміщень майнового комплексу (три зерносховища), розташованих за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н; нежитлових споруд критого току та зерносушильного комплексу, розташованих за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н. Для забезпечення збереження в належному стані власного нерухомого майна 17.07.2010р. між банком та СФГ «Артеміда» був укладений договір відповідального зберігання №21/07/2010/01, за умовами якого СФГ «Артеміда» були надані на відповідальне зберігання об'єкти нерухомості, що розташовані в с. Покровське, вул. Польової, б/н; вул. Носокова Васі, б/н; вул. Міліцейській, б/н.
Також, в поясненнях третя особа вказувала на те, що їй невідомо про факти блокування земельної ділянки та об'єктів нерухомого майна позивача з боку відповідача. З метою захисту своїх прав банком до господарського суду Донецької області було подано позовну заяву про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Артемівською районною державною адміністрацією та Приватним сільськогосподарським підприємством «Чапаєвське», рішенням суду від 09.12.2010р. у справі № 12/186пд позовні вимоги були задоволені.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Позивачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.10.2007р., укладеного з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Шевченко, посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А., належить нежитлова будівля зерносушильного комплексу, літ. Г, загальною площею 1129,0 кв.м., яка розташована за адресою: с. Покровське, Артемівського району Донецької області, вул. Польова б/н, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16690834 від 16.11.2007р.
На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу згідно з вищезазначеним договором купівлі-продажу від 15.10.2007р., та об'єкти нерухомості, які належать третій особі, на підставі рішення господарського суду Донецької області у справі №25/262пн від 26.09.2006р. - нежитлові споруди критого току та зерноочищувального комплексу розташовані за адресою: Донецька область Артемівський район, село Покровське, вул. Польова, б/н.
10.02.2009р. між Артемівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Чапаєвське» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки.
За умовами договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах території Покровської сільської ради Артемівського району Донецької області загальною площею 11918га під будівлями і дворами (кадастровий номер 1420987500:01:110:0001) строком на 49 років, який визнаний не дійсним на підставі рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010р. по справі №12/186пд, яким частково визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.02.2009р., укладений між Артемівською районною Державною адміністрацією та приватним сільськогосподарським підприємством «Чапаєвське», в частині передачі земельної ділянки, що розташована під об'єктами нерухомості, які належать ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Артемівського відділення №21 на праві власності, та яка необхідна для обслуговування цих об'єктів.
В подальшому, 17.07.2010р. між Селянським (фермерським) господарством «Артеміда» (зберігач) та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого філією - Артемівське відділення №21 (поклажодавець) укладено договір №21/07/2010/01 відповідального зберігання.
Відповідно до умов договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання з 13.07.2010р. по 12.07.2011р., окрім іншого, наступні об'єкти нерухомого майна:
- зерносховище №1, літ. А, загальною площею 358,7кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н;
- зерносховище №2, літ. Б, загальною площею 604,1кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н;
- зерносховище №3, літ. В, загальною площею 188,7кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н;
- нежитлове приміщення (вагова з підвалом), літ. Б-ІІ, загальною площею 174,8кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н;
- майданчик, літ. В-І, площею 2127,0кв.м., розташований за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н;
- навіс для очищення зерна, літ. Г-І, площею 2308,0кв.м., розташований за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н;
- комплекс для очистки та зберігання зерна, загальною площею 9298,0кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н;
- огорожу, площею 366,60кв.м., розташовану за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Покровське, вул. Польова, б/н.
29.07.2010р., на виконання умов договору, між сторонами був підписаний акт прийому-передачі відповідального зберігання.
Отже, станом на 29.07.2010р. майно, яке належить на праві власності ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Артемівського відділення №21, а саме, будівлі та споруди зерносушильного комплексу по вул. Польовій, б/н у с. Покровському, знаходилось у володінні відповідача, як зберігача за договором відповідального зберігання №21/07/2010/01 від 17.07.2010р.
За твердженями позивача, 29.07.2010р. з боку відповідача мали місце протиправні дії, які полягали в блокуванні території ПСП «Чапаєвське», яка знаходилась в довгостроковій оренді позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.02.2009р.
Зокрема, як зазначає позивач 21.07.2010р. робітники СФГ «Артеміда» неправомірно та безпідставно силовими діями зірвали замки з будівель та воріт, що належать ПСП «Чапаєвське» та встановили інші, виставили охорону, заблокували під'їзд до зерносушильного комплексу ПСП «Чапаєвське», також, був обмежений доступ до сільськогосподарської техніки позивача.
Як вказує позивач, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано шкоду в розмірі 1516224,84грн., яка складається з вартості знищеного майна - пшениці у кількості 985,66тн, в сумі 1073561,16грн., витрат, пов'язаних з утилізацією гнилої пшениці та поставки товару контрагентам в сумі 37734,84грн., у тому числі вартість талонів за вивіз ТПВ в сумі 15480,00рн., заробітної плати водіям в сумі 2284,01грн., нарахування внесків до фонду соцстраху із з/платні водіїв в сумі 844,77грн., вартості затраченого дизельного палива на заправку вантажних автомобілів в сумі 9617,55грн., амортизація вантажних автомобілів з причепами (амортизаційні нарахування) в сумі 7577,23грн., витрати на постачання двох автомобілів з пшеницею на ТОВ «СКВ-Агро» в сумі 1931,28грн., а також втрат від очікуваної реалізації пшениці згідно укладеного з ТОВ «СКВ-Агро» договору №22/06 від 22.06.2010р. в сумі 404928,84грн., дані обставини й обумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи вимоги позивача, надані докази та пояснення представників сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути також, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Загальні положення про відшкодування шкоди передбачені параграфом 1 глави 82 Цивільного кодексу України.
По - перше, за для визначення підстав відповідальності відповідача за заподіяну шкоду необхідною передумовою є встановлення факту неправомірної поведінки останнього.
При цьому, в розумінні ст.ст. 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Лише доведеність всіх цих ознак, обумовлює наступний обов'язок щодо спростування відповідачем своєї вини з заподіяння шкоди.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведено, як факту неправомірної поведінки відповідача, так, і факту заподіяння самої шкоди.
Так, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на протиправні дії відповідача, які полягали у блокуванні території ПСП «Чапаєвське», розташованих на ній сільськогосподарської техніки та складу для зберігання зерна, в якому на той час знаходилося щойно зібране зерно, внаслідок чого позивач був позбавлений вільного доступу до складського приміщення (літ. Г) та сільськогосподарської техніки.
На підтвердження вказаних обставин надав акт проведення огляду нежилих приміщень та території току ПСП «Чапаєвське» із земель Покровської сільської ради; розрахунки кількості зерна, що знаходяться на зберіганні, акти на списання зерна.
Проте, представлений на дослідження господарського суду акт проведення огляду нежитлових приміщень на території току ПСП «Чапаєвське» від 30.07.2010р., не приймається, як доказ того, що описані в ньому обставини щодо зірвання замків з приміщення зерносушильного комплексу, належного позивачу (так само, як наступне встановлення інших замків на це приміщення), вчинені працівниками відповідача, з огляду на відсутність в ньому об'єктивних даних, які підтверджують наведені обставини.
Так, зокрема, у вказаному акті обстеження нежитлових приміщень від 30.07.2010р., зафіксовано, що огляд проводився у супроводі фото- та відеозйомки. Але ж, вказані докази не були надані позивачем, ані під час дослідчої перевірки, проведеної Артемівською міжрайонною прокуратурою, на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. (далі дослідча перевірка), ані під час розгляду даної справи.
Крім того, не на користь позиції, викладеній в позовній заяві, вказує дата складання вищевказаного акту - 30.07.2010р., оскільки, не підтверджує факту подій блокування території току протягом дев'яти днів - з 29.07.2010р. по 06.08.2010р.
При цьому, в матеріалах дослідчої перевірки, які були витребувані судом на вимогу позивача, та оцінюються в розумінні ст. 36 ГПК України в якості письмових доказів, також, не міститься безперечних відомостей, що дії з заміни замків проведені саме відповідачем.
Суд одразу зазначає, що клопотання позивача від 14.03.2013р. про виклик посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів в порядку ст. 30 ГПК України для надання пояснень по суті спору, судом не задовольняється, як недоречне, з огляду на те, що судом було витребувано в Артемівської міжрайонної прокуратури матеріали дослідчої перевірки, з яких вбачається, що цими ж посадовими особами (яких останній просить викликати до суду для надання пояснень по суті спору), вже надані пояснення, які дослідженні судом, під час розгляду даної справи.
Тобто, посилання позивача на вчинення перешкод шляхом заміни замків відповідачем, є лише припущенням.
До речі, позивач не пояснив суду навіть того, яким чином відбулось «розблокування» території та будівель, на яких за його твердженнями були зірвані замки, та, як слід, зазначене вказує на відсутність перешкод у доступі протягом спірного періоду часу.
Окремо суд зауважує, що доказів наявності прав власності позивача на об'єкт - огорожу, не надано, а тому, посилання на порушення його прав стосовно обмеження доступу шляхом заміни замків огорожі є цілком неспроможними.
Оцінюючи в сукупності пояснення осіб наданих під час проведення дослідчої перевірки, та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.04.2012р. (яка не оскаржена та не скасована у встановленому законом порядку), суд дійшов висновку про не підтвердження цими доказами факту протиправної поведінки відповідача.
Крім того, на виконання вказівки Вищого господарського суду України стосовно надання правової оцінки укладеного договору відповідного зберігання №21/07/2010/01 від 17.07.2010р., між ВАТ «Ощадбанк» та СФГ «Артеміда», з'ясування наявності порушених прав позивача, як власника зерносушильного комплексу, при виконанні умов зазначеного договору відповідачем в частині доступу позивачу до свого майна іншим чином ніж через територію, яку було передано третьою особою у справі на зберігання відповідачу, суд встановив, що майно, яке належить позивачу не було предметом договору зберігання.
Тобто, під час розгляду справи позивачем не доведено належним чином, що при укладанні та виконанні умов договору зберігання, відповідачем порушувались права та законні інтереси позивача, як власника зерносушильного комплексу, з огляду на те, що даний договір ні яким чином не зачіпає інтересів позивача та не обмежує його право власності на нежитлову будівлю зерносушильного комплексу, літ. Г, площею 1129,0кв.м., оскільки, в переліку майна переданого на відповідальне зберігання відповідачу, даний об'єкт відсутній.
Особливу увагу заслуговує те, що сам позивач вказує, що заподіяння збитків сталось внаслідок неможливості вільного доступу, до зерносушильного комплексу, для перегортання зерна та сільськогосподарської техніки шляхом блокування під'їзду.
З наданого ж відповідачем до матеріалів справи відеозапису (зробленої 29.07.2010р. під час передачі майна ПАТ «Ощадбанк» на відповідальне зберігання СФГ «Артеміда»), вбачається, що представник третьої особи пояснює Матейченко К.В. (колишній голова Покровської сільської ради, засновник ПСП «Чапаєвське»), що на відповідальне зберігання передається лише майно банку, а не територія току і не земельна ділянка, яка перебуває в оренді позивача.
З цього же відеозапису (та з наданих пояснень позивача) вбачається, що між працівниками відповідача та позивача дійсно існували непорозуміння саме щодо проїзду на територію току, а не проходу.
Та взагалі, з даних матеріалів вбачається, що огорожа території току не суцільна -відсутні фрагменти паркану. Тобто, доступ (прохід) до території току та складських приміщень міг бути здійсненний не єдиним шляхом, який визначений позивачем.
Отже, з урахуванням викладеного можно зробити висновок, що позивачем не доведений факт не можливості проходу працівників ПСП «Чапаєвське» до зерносушильного складу для перегортання зерна (з метою належного його зберігання), з чим останній пов'язує негативні наслідки у вигляді псування зерна (заподіяної шкоди).
Суд окремо зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог щодо нарахування збитків, покладено факт псування та подальшої утилізації зерна в кількості 985,66тон.
При цьому, ст. 23 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що зерно та продукти його переробки, визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого використання або знищення покладаються на спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.
Відповідно до п. 5.10 Положення про Державну хлібну інспекцію Автономної республіки Крим, обласну державну хлібну інспекцію, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики №372 від 21.10.2004р., Держхлібінспекція забезпечує проведення експертизи якості та безпеки зерна та продуктів його переробки, які визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, а також приймає рішення про можливість їх подальшого використання або знищення в установленому порядку.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів, що Держхлібінспекція провела експертизу всього обсягу списаного та утилізованого зерна та надала відповідне рішення про подальше використання або знищення зерна.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведений та не обґрунтований факт знищення зерна, без можливості його подальшої реалізації у вигляді технічного або фуражного зерна, а тому, розмір втрат позивача, також, не доведений.
Враховуючи все вищевикладене, надані докази, пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Чапаєвське» до Селянського фермерського господарства «Артеміда», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Артемівське відділення № 21 про стягнення суми понесених збитків в розмірі 1516224,84грн., є недоведеними належним чином, необгрунтованими, та, як слід такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 22, 27, 33, 36, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства «Чапаєвське» до Селянського фермерського господарства «Артеміда», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Артемівське відділення № 21 про стягнення суми понесених збитків в розмірі 1516224,84грн.
Повний текст рішення підписаний 19.03.2013р.
Рішення набирає законної сили 01.04.2013р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Головуючий суддя Сковородіна О.М.
Суддя Сич Ю.В.
Суддя Говорун О.В.