83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.03.13 р. Справа № 5006/32/116пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.
при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 28.01.2013р.
від відповідача: Піскунова М.І. довіреність від 01.01.2013р.
у справі за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Костянтинівка
до відповідача: Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка
про визнання недійсним рішення
Позивач, Приватний підприємець ОСОБА_3, звернувся д?о суду з позовом до Костянтинівської міської ради про визнання недійсним рішення Костянтинівської міської ради Донецької області № 6/16-330 від 29.03.2012р. «Про надання, припинення прав користування земельними ділянками та продовженні договорів оренди землі».
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішення Костянтинівської міської ради Донецької області № 6/16-330 від 29.03.2012р. «Про надання, припинення прав користування земельними ділянками та продовженні договорів оренди землі», яким було, зокрема, відмовлено ПП ОСОБА_3 у продовженні договору оренди земельної ділянки №040915600070, є неправомірним, прийнятим з грубим порушенням прав та законних інтересів ПП ОСОБА_3
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки №040915600070 від 01.04.2009р., укладеного між Костянтинівською міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_3, сплинув, а тому, прийняте рішення на сесії міської ради від 29.03.2012р. про відмову в продовженні договору оренди, було прийнято у відповідності до норм діючого законодавства України та в межах повноважень відповідача.
Ухвалою від 20.08.2012р. провадження у справі було зупинено, до розгляду адміністративної справи, яка розглядається Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області, за позовом ПП ОСОБА_3 до Костянтинівської міської ради про зобов'язання здійснити приватизацію земельної ділянки.
В подальшому, від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі, у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження по даній справі.
Ухвалою від 15.01.2013р. провадження у справі №5006/32/116пн/2012 було поновлено.
29.01.2013р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив визнати недійсним та скасувати рішення Костянтинівської міської ради Донецької області №6/16-330 від 29.03.2012р. про відмову ПП ОСОБА_3 у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,0168га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0118, для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1.
Суд приймає заяву позивача від 29.01.2013р. до розгляду, як остаточно заявлені позовні вимоги, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
01.04.2009р. між Костянтинівською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди землі №040915600070, на підставі рішення Костянтинівської міської ради №5/38-883 від 26.02.2009р.
Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за кадастровим номером 1412600000:00:021:0118 для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1.
В оренду передається земельна ділянка площею 0,0168га. На земельній ділянці знаходиться літній торгівельний майданчик (п.п. 2,3 договору).
Пунктом 6 передбачено, що договір укладено строком на три роки. Після закінчення строку дії договору, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування літнього торгівельного майданчику. Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання, УКЦВЗ - 1.11 (п.п. 12, 13 договору).
Відповідно до інвентаризаційної справи КП «Костянтинівське БТІ» по АДРЕСА_1 розташована літня площадка (кафе): навіс над літнім кафе літ. Б-1, прибудова до літнього кафе літ. Б'-1.
25.01.2012р. позивач письмово звернувся до Костянтинівської міської ради з проханням продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки №040915600070.
У відповіді на звернення позивача від 01.02.2012р., начальник управління комунального господарства Костянтинівської міської ради повідомив позивача про те, що продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 01.04.2009р. не планується, з огляду на те, що позивачем не зареєстровано право власності на споруди, які розташовані на спірній земельній ділянці.
Листом №62-1141вих-12 від 15.03.2012р. Костянтинівський міжрайонний прокурор повідомив ПП ОСОБА_3 про те, що питання про поновлення договору оренди землі від 01.04.2009р., за її заявою, винесено на розгляд сесії Костянтинівської міської ради №16.
В подальшому, рішенням Костянтинівської міської ради № 6/16-330 від 29.03.2012р. «Про надання, припинення прав користування земельними ділянками та продовженні договорів оренди землі», зокрема, було відмовлено ПП ОСОБА_3 у продовженні договору оренди земельної ділянки №040915600070, яка розташована по АДРЕСА_1.
На думку позивача рішення Костянтинівської міської ради № 6/16-330 від 29.03.2012р. «Про надання, припинення прав користування земельними ділянками та продовженні договорів оренди землі», яким було відмовлено ПП ОСОБА_3 поновити договір оренди землі на новий строк, порушує його права, як орендаря, який належним чином виконував свої обов'язки за договором оренди землі від 01.04.2009р., дані обставини й обумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи матеріали справи, доводи позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто, прав власників земельних ділянок (п. 1.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», далі Постанова).
Тобто, органи викон?авчої влади або органи місцев?ого самоврядування у правові?дносинах щодо розпорядження? земельними ділянками держав?ної та комунальної власності? (наданні земельних ділянок гр?омадянам та юридичним особам? у власність або в користуванн?я, відчуженні земельних ділян?ок державної або комунальної? власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі при?йнятті державними органами т?а органами місцевого самовря?дування відповідних рішень) д?іють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Таким чином, справи у сп?орах за участю державних орга?нів та органів місцевого само?врядування, що виникають з пра?вовідносин, у яких державні ор?гани та органи місцевого само?врядування реалізують повно?важення власника землі, а тако?ж в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі гос?подарським судам.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки від 01.04.2009р.
Умовами зазначеного договору передбачено, що по закінченні терміну дії договору, орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий термін при умові, що він письмово повідомить про це не пізніше, ніж за два місяця до його закінчення.
Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належним чином виконував обов'язки відповідно до умов договору, має переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Суд звертає увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував усі істотні умови договору оренди земельної ділянки від 01.04.2009р., зокрема, щодо належного (за цільовим призначенням) користування земельною ділянкою, своєчасної та повної оплати за користування вищевказаною земельною ділянкою.
Дані обставини, під час розгляду даної справи, не були спростовані відповідачем.
Також, слід відзначити, що Конституцією України та іншими законодавчими актами гарантовано право орендаря на поновлення договору оренди у разі належного виконання своїх обов'язків за умовами такого договору.
Отже, органи місцевого самоврядування, під час здійснення своїх владних повноважень щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності повинні додержуватись моральних засад суспільства, діяти у відповідності до принципів добросовісності та розумності, утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб.
Разом з цим, орендодавець має право відмовити орендарю в поновленні договору оренди, за наявності обґрунтованих та доведених заперечень щодо виконання умов договору орендарем.
Враховуючи вищенаведене, судом оцінюється критично відповідь начальника управління комунального господарства Костянтинівської міської ради, про відмову позивачу в поновленні договору оренди земельної ділянки з огляду на те, що останнім не зареєстровано право власності на споруди, які розташовані на спірній земельній ділянці, оскільки, вказана підстава відмови не ґрунтується на належному виконанні (не виконанні) істотних умов договору оренди, що могло передувати ухваленню спірного рішення про не поновлення з позивачем договору оренди земельної ділянки.
Слід зауважити, що наявність об'єкту нерухомості не є єдиною обставиною, яка передбачає укладання договору оренди та первісно був укладений за відсутністю зареєстрованого права власності на споруди і це не було обов'язковою умовою в зазначеному договорі оренди земельної ділянки.
Також, посилання відповідача на те, що однією із підстав прийняття спірного рішення Костянтинівською міською радою від 29.03.2012р., став протокол про порушення санітарних норм, складений завідуючим відділенням гігієни харчування від 03.03.2012р., в якому перелічені порушення щодо відсутності дезінфекції, наявності продуктів з простроченим строком зберігання, відсутності документів підтверджуючих якісні показники продуктів харчування та порушення проходження медичного огляду працівниками, судом оцінюються, як процесуально неспроможні, з огляду на таке.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до приписів ст. 144 Земельного кодексу України вбачається, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
За твердженнями позивача, наданими документами до матеріалів справи вбачається, що жодного протоколу за порушення земельного законодавства ПП ОСОБА_3, державними інспекторами з контролю за використанням земель, не складалось.
При цьому, протокол про порушення санітарних норм від 03.03.2012р., не вказує, що виявлені порушення, які відображені в даному акті стосуються саме земельної ділянки щодо якої виникли спірні правовідносини між сторонами.
Відповідачем, під час розгляду справи, не надано доказів, які б спростовували твердження позивача, та навпаки підтверджували факт того, що позивачем дійсно порушувались норми земельного законодавства, про що були складені відповідні акти (протоколи) перевірок дотримання вимог земельного законодавства України на ПП ОСОБА_3, відповідними органами з контролю за використанням земель.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відсутність протиправної поведінки з боку позивача, а також, інших встановлених законом підстав, які обумовили відмову у реалізації суб'єктивних цивільних прав на оренду, вказують на те, що з боку відповідача при прийнятті спірного рішення від 29.03.2012р., порушені приписи загальних засад цивільного законодавства, Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо принципів добросовісності та розумності під час здійснення своїх владних повноважень.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_3 до Костянтинівської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Костянтинівської міської ради Донецької області №6/16-330 від 29.03.2012р. про відмову ПП ОСОБА_3 у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,0168га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0118, для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1, є доведеними, обґрунтованими, та, як слід такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 13 Конституції України, ст. 2, 12, 116, 141-144, 152 Земельного кодексу України, ст. 16, 108 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_3 до Костянтинівської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Костянтинівської міської ради Донецької області №6/16-330 від 29.03.2012р. про відмову ПП ОСОБА_3 у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,0168га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0118, для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1.
Визнати недійсним рішення Костянтинівської міської ради Донецької області №6/16-330 від 29.03.2012р. «Про надання, припинення прав користування земельними ділянками та продовженні договорів оренди землі», в частині відмови ПП ОСОБА_3 у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,0168га, кадастровий номер 1412600000:00:021:0118, для обслуговування літнього торгівельного майданчику по АДРЕСА_1.
Стягнути з Костянтинівської міської ради Донецької області (85114, м. Костянтинівка, вул. Леніна, 260, код ЄДРПОУ 04052790) на користь Приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,00грн.
Повний текст рішення підписаний 18.03.2013р.
Рішення набирає законної сили 29.03.2013р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя Сковородіна О.М.