11 березня 2013 року 2а-5189/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Київхімременерго-БЛП» про стягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області (далі - позивач, Управління) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київхімременерго-БЛП» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам відповідно до списків робіт №1 і №2, у розмірі 68 208,77 грн.
Позовні вимоги Управління обґрунтовані тим, що Товариство всупереч вимогам пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-1V (далі - Закон №1058), пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція 21-1) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64, не відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та списком № 2, в загальному розмірі 68 208,77 грн. В свою чергу, позивач належним чином та в повному обсязі виконав обов'язок щодо доставки та виплати пільгових пенсій особам, які працювали/працюють на Товаристві в шкідливих умовах праці, та щодо надання відповідачу розрахунків для відшкодування витрат на пільгові пенсії, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову, які полягають в наступному.
Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивач посилається на те, що додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами правомірність призначення та виплати пільгових пенсій, оскільки однією з необхідних умов призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2 є результати проведення атестації робочих місць за умовами праці. Позивачем повинні бути надані всі первинні документи, на підставі яких призначається пільгова пенсія за списком №1 та списком №2.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Як платник страхових внесків Товариство перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону № 1058.
Відповідно до матеріалів справи, Управлінням на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за червень-вересень 2012 року відповідно до списку № 1 в розмірі 53 938,42 грн. та згідно зі списком №2 в розмірі 14 270,35 грн.
Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідачем заперечується факт отримання розрахунків Товариством, оскільки такі розрахунки направлялись не на товариство з обмеженою відповідальністю «Київхімременерго-БЛП», а на відкрите акціонерне товариство «Київхімременерго».
На вимогу суду Територіальними органами Управління Пенсійного фонди України надані первинні документи, на підставі яких призначається пільгова пенсія за списком №1 та списком №2, зокрема, Довідки про підтвердження пільгового стажу роботи, в яких чітко вказано стаж роботи на підприємстві, який враховується для призначення пенсії та Протоколи про призначення пенсій, які містять відомості щодо основного розміру пенсії, розміру надбавок та доплат до пенсії, яку отримують особи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано Законом № 1058.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (частина 2 статті 5 Закону № 1058.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (абзац 1 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV).
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV).
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах конкретизовано у пункті 6 Інструкції № 21-1.
Так, згідно із абзацом 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року».
Суд звертає увагу на те, що застосована у абзаці 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1 конструкція «призначених та/або виплачених у 2004 році» відповідає змісту положення «починаючи з дня набрання чинності цим Законом», вжитому законодавцем в абзаці 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, оскільки з дня набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року), цей Закон встановлює загальний обов'язок всіх підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 з поетапним (щорічним) збільшенням частки відшкодування, без винятків і пільг.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Постановою від 10.07.2012 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у справі №21-205а12 за позовом Управління до Товариства про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «а» та пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, відмовила у задоволенні заяви Товариства. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що позиція Верховного Суду України полягає у підтвердженні обов'язку Товариства відшкодувати Управлінню витрати на виплату та доставку пенсій, згідно з розрахунком.
Водночас, судом встановлено, що більша частина розрахунків фактичних витрат адресована ні товариству з обмеженою відповідальністю «Київхімременерго-БЛП», а відкритому акціонерному товариству «Київхімременерго».
Згідно з наявним в матеріалах справи Витягом ЄДРПОУ ВАТ «Київхімременерго» припинено, а його правонаступником є ТОВ «Київхімременерго-БЛП», який розташований за адресою: вул. Київська, 1-Б, село Багрин, Васильківський район, Київська область, 08623.
При цьому, суд звертає увагу, що на розрахунках, адресованих ВАТ «Київхімременерго», вказана адреса: вул. Халізничка, 1, смт. Калинівка, Васильківськкий район.
Лише розрахунки фактичних витрат стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з червня по вересень 2012 року направлені Управлінням до ТОВ «Київхімременерго-БЛП».
Позивач дану обставину суду не пояснив, жодних доказів, які спростовують доводи відповідача суду не надав.
Наявні в матеріалах справи докази отримання Товариством розрахунків, суд вважає явно недостатніми, оскільки Управлінням надано лише три повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою: вул. Київська, 1-Б, с. Багрин, на яких містяться підписи про отримання 30.05.2012, 17.07.2012 та 01.08.2012.
Інших доказів отримання Товариством розрахунків фактичних витрат суду не надано.
З огляду на викладене, суд бере до уваги повідомлення про вручення поштового відправлення, як доказ направлення розрахунків стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з червня по вересень 2012 року у загальному розмірі 6 308,67 грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені Пенсійним фондом України відповідно до вказаних вище розрахунків фактичних витрат.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на залежність відшкодування фактичних витрат від надання Управлінням первинних документів, що підтверджують фактичні витрати позивача на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки жодних доказів неотримання працівниками відповідача пільгових пенсій Товариством не надано, а нормами законодавства, на підставі яких зобов'язаний діяти позивач, передбачено виключно надання розрахунків призначених (перерахованих) пенсій.
Так, відповідно до пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Факт отримання відповідачем розрахунків витрат на виплату пільгових пенсій стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з червня по вересень 2012 року у загальному розмірі 6 308,67 грн. судом встановлено. Таким чином, Управління покладений на нього відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок виконало лише в цій частині.
В той же час, суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно неможливості відшкодування пенсій у зв'язку з не проведенням атестації робочих місць, оскільки особи, яким призначені та виплачені пільгові пенсії, не можуть вплинути на такі обставини, відповідно така позиція призведе до порушення їх прав на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, яке гарантовано Законами України.
Щодо безпідставності посилання відповідача на неврахування Управлінням п. 6 Прикінцевих Положень Закону №1058 та визначення в розрахунках розмір пенсії, більший чим був визначений у протоколі про призначення пенсії, що складається під час виходу особи на пенсію, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих Положень Закону №1058 до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тобто, в даному пункті Закону №1058 мова йде саме про індексацію надбавок до основного розміру пенсії.
В той же час, пункт 6.6 Інструкції №21-1 визначає, що додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.
Таким чином, визначені в розрахунках за червень-вересень 2012 року суми пільгових пенсій вищі за ті, які визначено у протоколах про призначення пенсії, що складається під час виходу особи на пенсію, у зв'язку з «індексацією» основного розміру пенсії, тобто її перерахунку, а не через включення до її складу індексації надбавок, як стверджує відповідач.
Так, стаття 97 Закону України «Про пенсійне забезпечення» чітко передбачає, що пенсії щороку підвищуються відповідно до індексації грошових доходів населення, але не менш як на 2 проценти заробітку, з якого обчислено пенсію (стаття 64). В усіх випадках зазначене підвищення не може бути менше 2 процентів мінімальної пенсії за віком.
Щодо права Управління на звернення до суду з позовом про стягнення з Товариства коштів в рахунок відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, то суд зазначає, що відповідно до пункту 1.2 Інструкції №21-1, яка розроблена відповідно до Закону №1058, ця Інструкція визначає, зокрема, процедуру відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до положень частини першої статті 64 Закону №1058 виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки Товариство порушує законодавство про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і не відшкодовує Управлінню витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, то стягнення вказаних витрат шляхом звернення до суду є саме тим видом юридичної відповідальності відповідача, до якого має право вдатися позивач з метою виконання своїх функцій як суб'єкт владних повноважень.
Суд звертає увагу, що передумовою звернення Управління до суду з даним позовом є порушення Товариством законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке виявляється у не відшкодуванні Управлінню витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, про які Товариство було напередодні повідомлено розрахунками фактичних витрат.
Як зазначалось вище, Управління не надало суду належних доказів отримання Товариством всіх розрахунків фактичних витрат, відповідно право звернення з даним позовом виникло у Товариство лише в частині осіб та періодів, розрахунки фактичних витрат щодо яких направлялись Товариству на вірну адресу.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги позицію Верховного Суду України, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства коштів у сумі 6 308,67 грн. в рахунок відшкодування витрат позивача на виплату і доставку пільгових пенсій стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з червня по вересень 2012 року.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київхімременерго-БЛП» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Василькові та Васильківському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 у розмірі 6 308 (шість тисяч триста вісім) грн. 67 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.