"24" березня 2011 р. справа № 2а-2674/10/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.
при секретарі судового засідання: Хімушкіної О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року
у адміністративній справі № 2а-2674/10 за позовом ОСОБА_1 до Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
13 липня 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області, в якому просила поновити її на роботі керівником апарату Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області та стягнути з відповідача заробіток за весь час прогулу.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження № 228-р Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області «Про звільнення ОСОБА_1»від 21.06.2010 року, поновлено ОСОБА_1 на посаду керівника апарату Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області з 21.06.2010 року та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 18372,06 грн., без урахування необхідних до сплати платежів податку. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на работу та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3936,87 грн. допущено до негайного виконання.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Онуфріївська районна державна адміністрація Кіровоградської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає постанову необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про необхідність видання розпорядження про звільнення за наявності згоди працівника на час видання розпорядження є необґрунтованим і не базується на нормах закону, оскільки анулювання домовленості між працівником та роботодавцем щодо звільнення за угодою сторін, може відбутися лише тоді, коли сторони дійшли взаємної згоди з цього питання.
Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки встановленому факту обов'язкового отримання погодження на звільнення позивачки від обласної державної адміністрації, а висновок суду про звільнення позивачки за ініціативою районної державної адміністрації не доведено і не обґрунтовано встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами. Вказується апелянтом також на те, що суд не надав належної оцінки та не відобразив в постанові фактичне перебування позивачки на лікарняному у період з 31 травня 2010 року по 08 червня 2010 року та з 15 червня по 19 червня 2010 року, що унеможливлювало видання розпорядження про звільнення позивачки під час її перебування на лікарняному. Дату звільнення позивачки, яка не співпадає з датою, зазначеною в заяві позивачки про звільнення, апелянт пояснює також тим, що з моменту написання позивачкою заяви до видання відповідного розпорядження Головою РДА має пройти певний проміжок часу з урахуванням отримання відповідного погодження обласної державної адміністрації, і це не є порушенням трудового законодавства, а обумовлено процедурними питаннями, що також при прийнятті рішення судом першої інстанції не було враховано.
Крім того, відповідач звертає увагу апеляційної інстанції на немотивоване вирішення судом питань, що не заявлялися позивачкою, тобто на те, що суд вийшов за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та з власної ініціативи скасував розпорядження Голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 21.06.2010 року, хоче сама позивачка при обґрунтуванні позову посилалася на незаконність наказу № 200 від 01 червня 2010 року, і цій обставині суд не надав оцінки.
В письмових запереченнях проти апеляційної скарги, позивачка вказує на порушення відповідачем триденного терміну видання розпорядження про її звільнення з посади, який повинен відраховуватися з дня отримання погодження Кіровоградської обласної державної адміністрації, та на відсутність правового значення знаходження її на лікарняному, а також на відсутність між нею та відповідачем угоди про припинення нею державної служби з 21 червня 2010 року. Звертає увагу апеляційної інстанції на те, що її заява про звільнення за угодою сторін була у розпорядження відповідача вже станом на 28 травня 2010 року, а з 31 травня 2010 року вона перебувала на лікарняному, що на думку позивачки свідчить про те, що датою припинення трудових відносин за угодою сторін по її заяві, слід вважати саме 31 травня 2010 року. З огляду на наведене, та на те, що після лікарняного 08 червня 2010 року її було допущено до роботи, що на погляд позивачки свідчить про не досягнення угоди про її звільнення з 31 травня 2010 року, а також подання нею заяви від 08.06.2010 року про відкликання попередньої заяви про звільнення, позивачка вважає безспірним факт відсутності двосторонньої домовленості про звільнення і відповідно відсутності підстав для її звільнення за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України з 21 червня 2010 року. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити з підстав, наведених у скарзі та доповненнях до апеляційної скарги.
Позивачка та її представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували та наполягають на законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції, акцентуючи увагу апеляційної інстанції на дату написання ОСОБА_1 заяви про звільнення -28 травня 2010 року, досягнення домовленості про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін -з 31 травня 2010 року, на відкликання ОСОБА_1 08 червня 2010 року своєї попередньої заяви про звільнення до дня видання Головою Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області розпорядження від 21.06.2010 року, та на зміст пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», з урахуванням чого позивачка та її представник вважають, що між ОСОБА_1 і Онуфріївською районною державною адміністрацію Кіровоградської області, була відсутня домовленість про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) у визначений сторонами строк.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, а також перевіривши правильність застосування судом судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з протиправності звільнення позивачки з посади керівника апарату Онуфріївського РДА, оскільки звільнення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України можливо лише за взаємною угодою сторін з дати визначеної сторонами, згода на звільнення з боку відповідача викладається у формі розпорядження про звільнення за наявності згоди працівника на час видання такого розпорядження, а в даному випадку звільнення позивачки відбулося з ініціативи Онуфрієвської РДА в односторонньому порядку, так як згода на звільнення позивачкою була відкликана. За наведених обставин, суд дійшов висновку, що звільнення позивачки повинно було проводитися у відповідності до статей 40, 41 КЗпП України, за наявності таких підстав, але в даному випадку таких підстав судом першої інстанції не встановлено, тому позивачка підлягає поновленню на роботі, з виплатою їй заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 червня 2010 року по 09 листопада 2010 року, що складає 4 місяця 14 робочих днів та становить суму у розмірі 18372,06 грн. Без урахування необхідних до сплати платежів податку.
Колегія суддів не може погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції, які на думку апеляційного суду, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, що встановлені під час судового вирішення спору та підтверджені матеріалами справи.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції на предмет їх відповідності дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а також зважаючи на визначені у ч.3 ст.2 КАСУ критерії оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень та загально визначеної нормами КЗпП України підстави припинення трудових правовідносин за угодою сторін, колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено факт власноручного написання ОСОБА_1 зави про звільнення з займаної посади за згодою сторін (а.с.3, 39), яка датована написаною -31 травня 2010 року та на якій міститься резолюція керівника від 31.05.2010 року щодо підготовки документів на погодження ОДА на звільнення.
Відповідно до положень ст.36 Кодексу законів про працю України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін (пункт 1), яка мала місце в даному випадку, оскільки позивачка звернулася із заявою про припинення договору за угодою сторін, а керівник районної державної адміністрації погодився з підставою звільнення ОСОБА_1 шляхом накладення відповідно ї резолюції на цій заяві.
За угодою сторін, тобто за пунктом 1 статті 36 КЗпП, трудовий договір припиняється в будь-який час після досягнення угоди між роботодавцем та працівником, і ініціатива про припинення договору може виходити як від працівника, так і від роботодавця. Тобто, якщо одна зі сторін погоджується на пропозицію іншої, вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору і працівник звільняється з роботи.
При припиненні трудового договору (звільненні з займаної посади) за п.1 ст.36 КЗпП України обов'язковим є дотримання таких умов: між сторонами відсутні претензії, сторони не зобов'язані виконувати одна відносно іншої будь-які додаткові дії, досягнута домовленість про підстави припинення трудових відносин.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено у суді апеляційної інстанції і про це свідчать письмові докази, звільнення позивачки із займаної посади відбулось при дотриманні зазначених умов.
Позивачка та її представник в судовому засідання суду першої та апеляційної інстанцій, підтвердили намір звільнення позивачки за угодою сторін і написання відповідної заяви.
На підставі вищевказаної заяви позивачки та досягнутої між працівником та керівником домовленості, а також відповідно до вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»і затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 року № 1374 «Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів державних адміністрацій», на ім'я Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації Ларіна С.М. було направлено лист Голови районної державної адміністрації Юнак А.М. з проханням дати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату районної державної адміністрації за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України згідно поданої нею заяви (а.c.27, 96).
Після отримання відповідачем листа Голови Кіровоградської обласної державної адміністрації Ларіна С.М. від 09.06.2010 року (а.с.28, 58, 99) про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Онуфріївської районної державної адміністрації, на цьому ж листі було викладено резолюцію керівника РДА від 15.06.2010 року про підготовку розпорядження про звільнення.
Розпорядження про звільнення ОСОБА_1 за № 228-р було видано Головою Онуфріївської районної державної адміністрації Юнак А.М. 21 червня 2010 року (а.с.26, 91), за змістом якого ОСОБА_1 звільнено з посади керівника апарату районної державної адміністрації за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, з зобов'язанням начальника відділу фінансово-господарського забезпечення та головного бухгалтера апарату районної державної адміністрації провести розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» щодо виплати компенсації за 17 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки.
Доводи позивачки про написання нею заяви про звільнення за угодою сторін 28 травня 2010 року та наміру її звільнення саме з 31 травня 2010 року -спростовуються змістом заяв позивачки: про звільнення (а.с.3), яка датована написаною 31.05.2010 року і не містить дати -28.05.2010 року; та поданої 08.06.2010 року заяви (а.с.4) в якій зазначено про відкликання заяви саме від 31.05.2010 року (а не заяви датованої 28.05.2010 року).
Не відповідність дійсності дати реєстрації листа РДА щодо погодження звільнення позивачки, тобто від 28.05.2010 року, при його направленні в адресу ОДА -встановлена самим відповідачем, з приводу чого було проведено службове розслідування, під час якого перевірена відповідна документація, відібрані пояснення працівників, проведено засідання комісії з проведення службового розслідування по встановленню особи, яка здійснювала підготовку та відправку листа від 28.05.2010 року № 7-107/1 «Про згоду на звільнення ОСОБА_1»на Кіровоградську обласну державну адміністрацію (а.с.57-65). На підставі розглянутих матеріалів та поданих пояснень, комісією з проведення службового розслідування було вирішено: скласти акт про фіктивну реєстрацію листа від 28.05.2010 року № 7-107/1 «Про згоду на звільнення ОСОБА_1»та фіктивний запис у реєстраційній картці, а службове розслідування в частині встановлення посадової особи (осіб), які допустили грубі порушення під час підготовки та відправки листа -продовжити. 08.11.2010 року комісією з проведення службового розслідування було складено відповідний Акт (а.с.66).
Будь-яких доказів, які б спростовували вищенаведені обставини, або свідчили про написання позивачкою заяви про звільнення 28 травня 2010 року і про її намір звільнити лише з 31 травня 2010 року і не пізніше вказаного дня -позивачкою не надано та судом не встановлено.
За загальним законодавством про працю термін «звільнення»вживається стосовно конкретного працівника та означає процедуру припинення трудових відносин, а сама процедура звільнення державного службовця райдержадміністрації визначена у Законі України «Про місцеві державні адміністрації»та у Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів державних адміністрацій, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 року № 1374 (далі -Порядок).
Отже, відповідно до чинного законодавства трудовий договір між позивачкою та відповідачем у цій справі, може бути припинений з загальних підстав, наведених в статті 36 КЗпП України, але з дотриманням процедури погодження, передбаченої спеціальним законом.
Безспірним підтвердження наміру позивачки звільнитися за угодою сторін, є її вольові дії, якими ініційовано припинення трудового договору за угодою сторін, шляхом написання заяви, датованої 31.05.2010 року. Не зазначення позивачкою в заяві про звільнення дати, з якої її повинно бути звільнено, свідчить лише про її обізнанність щодо процедури звільнення з урахуванням отримання погодження обласної держадміністрації, який потребує певного часу, що визначений п.6 Порядку. Саме про ці обставини, позивачка зазначає в письмових запереченях проти апеляції (а.с.111).
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про досягнення домовленості між позивачкою і керівництвом Онуфріївської РДА припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) у триденний термін з дня отримання з ОДА погодження про звільнення, що не суперечить роз'ясненням Пленуму Верховного суду України, наведеним в пункті 8 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9
Не зазначення позивачкою в заяві про звільнення від 31.05.2010 року та керівником РДА в резолюції від 31.05.2010 року на цій жі заяві - конкретної дати звільнення, не свідчить про не досягнення угоди сторін про звільнення з підстав не визначення між собою строку припинення трудових відносин, оскільки ні загальним ні спеціальним законодавством взагалі не передбачено обов'язковість дотримування сторонами трудового договору (контракту) письмової форми волевиявлення про звільнення. Тим більш, дата написання позивачкою заяви -31.05.2010 року, з урахуванням процедури погодження, не може слугувати доказом про домовленість звільнення позивачки саме з 31.05.2010 року.
Не вбачає колегія суддів порушення прав позивачки та вимог чинного законодавства з боку відповідача щодо дати звільнення позивачки -21.06.2010 року, оскільки сторонами строк звільнення був обумовлений відповідно до положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації»та Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 року № 1374, а у період з 31 травня по 07 червня 2010 року та з 15 червня по 18 червня 2010 року -позивачка знаходилася на лікарняному (а.с.24, 25), і її звільнення після виходу з лікарняного (з урахуванням отримання РДА погодження з ОДА -15.06.2010 року) не свідчить про відсутність підстав для звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України (угодою сторін) та ніяким чином не порушує прав позивачки, які відповідно не потребують захисту.
Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів визнає, що припиняючи службу позивачки на посаді керівника апарату Онуфріївської РДА, суб'єкт владних повноважень діяв відповідно до ви мог законодавства та у межах наданої компетенції, і підстав для скасування розпорядження Голови Онуфріївської РДА та поновлення позивачки на попередні посаді - немає.
Не відповідають матеріалам справи й висновки суду першої інстанції про протиправність звільнення ОСОБА_1 з підстав передбачених п.1 ст.36 КЗпП України, у зв'язку відкликанням позивачкою раніше поданої заяви про звільнення та відповідно відсутністю домовленості про звільнення на час видання розпорядження Голови Онуфріївської РДА № 228-р від 21.06.2010 року
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що про анулювання раніше досягнутої домовленості про припинення трудових відносин за угодою сторін, спорящі у цій справі сторони, взаємної згоди не дійшли. Заява ОСОБА_1 про відкликання попередньої заяви про звільнення надійшла до Онуфріївської РДА - 08 червня 2010 року, тобто вже після погодження керівником РДА 31.05.2010 року пропозиції ОСОБА_1 щодо її звільнення за угодою сторін та у той час, коли відповідні документи щодо погодження її звільнення, знаходилися в обласній державній адміністрації. До ОДА позивачка будь-яких заяв про зміну свого наміру звільнятися з роботи в РДА -не подавала, і про відкликання раніше поданої до РДА заяви на звільнення за угодою сторін, позивачка не повідомляла обласну державну адміністрацію як до часу надіслання листа ОДА від 09.06.2010 року «про погодження звільнення»так і до часу видання Головою РДА розпорядження від 21.06.2010 року про її звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України
Позивачкою не надано, а судом не добуто доказів, що засвідчують наявність згоди роботодавця -суб'єкту владних повноважень, на анулювання домовленості щодо її звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що право на відкликання заяви про звільнення положеннями КЗпП України передбачено у випадку розірвання трудового договору за ініціативою працівника (ст.38 КЗпП). При припиненні трудового договору за угодою сторін можливості відкликання працівником своєї заяви про звільнення не передбачено. Анулювання домовленості між працівником і власником підприємства про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу та працівника.
Зазначена позиція притримується й п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», в якому чітко зазначено, що: анулювання домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін), може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Наведене свідчить про те, що подання ОСОБА_1 на ім'я голови Онуфріївської райдержадміністрації заяви від 08 червня 2010 року про недійсність попередньої заяви не є підставою вважати звільнення незаконним.
З огляду на відсутність правових підстав для поновлення позивачки на попередній посаді в Онуфріївському РДА, відповідно не підлягають задоволення й її вимоги про стягнення на її користь з відповідача заробітку за весь час прогулу
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку, суд першої інстанції допустився вільної інтерпретації фактичних обставин справи та дав їм неналежну правову оцінку, а відтак постановив незаконне рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а судове рішення -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог позивачки у повному обсязі.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області -задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року -скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України
Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський