"31" березня 2011 р. справа № 2а-1821/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року
у адміністративній справі 2а-1821/10 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2010 позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, в якому просила скасувати рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності та зобов'язати КП «ДМБТІ» зареєструвати за нею право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності від 07 грудня 2009 року, та зобов'язано відповідача здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1, а також присуджено на користь позивачки судовий збір у сумі 3,40 грн. з державного бюджету.
Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем в апеляційному порядку з підстав необґрунтованості та порушення норм матеріального права, яким регулюються спірні правовідносини. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивачки.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції і на відмові у задоволенні вимог позивачки. Позивачка в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на законність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції
Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі та прибули в судове засіданні за викликом суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нової постанови через наступне.
Ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивачки на домоволодіння АДРЕСА_1 визнано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду від 18 липня 2008 року по цивільній справі, яке позивачкою надавалося державному реєстратору при зверненні з заявою про здійснення державної реєстрації об'єкта нерухомості, і яке відповідач не визнав правовстановлюючим документом.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка виконала визначені чинним законодавством приписи, надав органу реєстрації передбачені законом документи, тому посилання відповідача на підпункт 3.3 пункту 3 Тимчасового положення є безпідставними та необґрунтованими.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам та вимогам матеріального права.
При апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, однак невірно визначив норми матеріального права, які підлягають застосуванню в спірних правовідносин, не дав належну правову оцінку встановленим обставинам справи, і як результат дійшовши не вірного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачці у реєстрації права власності.
Відповідності до ч.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, а отже, Законом на бюро технічної інвентаризації, в даному випадку КП ДМБТІ, покладено функцію по прийняттю рішень щодо реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна та відповідно відмови в реєстрації.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, зі змінами і доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Як вбачається з матеріалів справи станом на час виникнення спору у цій справі та вирішення його в суді першої та апеляційної інстанцій, належне на праві власності позивачці домоволодіння АДРЕСА_1 має у своєму складі не введені в експлуатацію у встановленому порядку: житловий будинок літ.Б-1; житлову прибудову літ.Б1-1; та прибудови літ.б-1 і літ.б1-1. Право власності на вказане домоволодіння, у тому числі і на самовільно побудовані та не введені в експлуатацію, позивачка отримала за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 18 липня 2008 року, яким вирішено питання права власності в порядку спадкування за законом. В той же час вказане рішення не містить обов'язку КП "ДМБТІ" провести реєстрацію права власності на вказане майно без прийняття його в експлуатацію.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка не зверталась у відповідні організації за вирішенням питання щодо прийняття в експлуатацію спірного домоволодіння.
Відповідно до ст.331 ЦК України визначено, якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.
Підпунктом 3.3 пункту 3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 визначено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам;
Оскільки позивачка не надала до суду доказів введення в експлуатацію новоствореного майна, то дії відповідача щодо відмови в його реєстрації слід визнати такими, які відповідають нормам діючого законодавства, а саме: п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, зі змінами і доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, статті 331 ЦК України,, отже, вони є правомірними та такими, що узгоджуються з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Посилання позивачки та наведені в судовому рішенні обґрунтування щодо безпідставного не виконання державним реєстратором рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2008 року, тому його рішення є неправомірними та слід скасувати, визнається апеляційним судом таким, що протирічить фактичним обставинам справи та вищенаведеним положенням чинного законодавства, оскільки вказане рішення не містить зобов'язання Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" провести саме реєстрацію домоволодіння АДРЕСА_1 без прийняття його в експлуатацію у встановленому порядку.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року з прийняттям нової постанови про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради -задовольнити
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року -скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки та порядку, визначеному статтею 212 КАС України
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов