"31" березня 2011 р.справа № 2а-3817/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Хімушкіної О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року
у адміністративній справі № 2а-3817/10/0470 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського міського управління Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Полтавській області та Державного Казначейства України про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського міського управління ГУМВС України в Полтавській області та Державного Казначейства України, в якому просила визнати незаконними дїї співробітників Полтавського МУ ГУ МВС України в Полтавській області щодо: проникнення їх до житла без правових на те підстав та без дозволу власника квартири; внесення до протоколу огляду квартири даних про її присутність у якості понятої; й отримання від неї підписів на протоколі огляду квартири шляхом введення її в оману щодо фактичних обставин, які вона засвідчувати. Крім того, позивачкою в цьому позові ставилось питання про стягнення на її користь з рахунок державного бюджету моральну шкоду в сумі 5000 грн., заванну незаконими діями співробитниками міліції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року позивачці відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивачкою у справі подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвалити нову, якою направити справу для продовження її розгляду.
Сторони у справі належним чином повідомлялися про час, день та місце розгляду справи, але в судове засідаення не прибули, заяв про відкладення розгляду справи до апеляційної інстанції не надсилали, що відповідно до ч.4 ст.196 КАСУ та ст.41 КАСУ надає колегії суддів можливості розглянути справу за відсутності осіб, які приймають участь у справі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції повинна бути залишена без змін, виходячи з нижченаведеного.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт шостий частини першої статті 3 КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Пункт перший частини другої статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 року у справі № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначено, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Діяльність посадових осіб органів дізнання і попереднього слідства під час перевірки заяви про злочин та її вирішення носить характер владно процесуальних функцій, та не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Отже, кримінальне судочинство -це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
За наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що непідсудність адміністративному суду заявлених позивачкою у цій справі вимог, не позбавляє її можливості оскаржити описані нею в позові окремі процесуальні акти чи дії посадових осіб Полтавського міського управління ГУМВС України в Полтавській області. Але таке оскарження здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність вказаних посадових осіб не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникли між позивачкою та співробітниками Полтавського МУ ГУ МВС України в Полтавській області під час проведення ними огляду квартири із складенням відповідних процесуальних документів - не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку проведення слідчих дій та складання процесуальних документів регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Крім того, захист прав заявниці у цій справі, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла позовна заява, перевірити дотримання відповідачем приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав позивачки.
За таких обставин вимоги позивачки у цій справі повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд попередньої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.199, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року -залишити без змін
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.212 КАС України
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов